2. Принципи організації корпоративних фінансів

Принципи організації фінансів корпорацій тісно пов'язані з цілями і завданнями їх діяльності, певними засновницькими документами. До принципів організації фінансів можна віднести:

1. саморегулювання господарської діяльності;

2. самоокуповування і самофінансування;

3. ділення джерел формування оборотних коштів на власних і позикових;

4. наявність фінансових резервів.

Розглянемо докладніше кожен з принципів.

Принцип саморегулювання полягає в наданні корпораціям повної самостійності в ухваленні і реалізації рішень по виробничому і науково-технічному розвитку, виходячи з наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Корпорація безпосередньо планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що випускається (послуги). Основу оперативних і поточних планів складають договори (контракти), увязнені із споживачами продукції (послуг) і постачальниками матеріальних ресурсів. Фінансові плани покликані забезпечувати грошовими ресурсами заходи, передбачені у виробничих планах (бізнес-планах), а також гарантувати інтереси бюджетної системи держави.

Для залучення додаткових фінансових ресурсів корпорації випускають емісійні цінні папери (акції і облігації) і беруть участь в роботі фондових бірж.

Принцип самоокуповування припускає, що засоби, вкладені в розвиток корпорації, повинні окупитися за рахунок прибутку і інших власних фінансових ресурсів. Ці засоби покликані забезпечити мінімум нормативної економічної ефективності що належить корпорації власного капіталу. При самоокуповуванні вона фінансує за рахунок власних джерел просте відтворення і вносить податки до бюджетної системи. Реалізація даного принципу на практиці вимагає рентабельної роботи всіх підприємств і ліквідації збитків.

На відміну від самоокуповування, самофінансування припускає не тільки рентабельну роботу, але і формування на комерційній основі фінансових ресурсів, що забезпечують не тільки просте, але і розширене відтворення, а також доходи бюджетної системи.

Розвиток принципу самофінансування припускає посилення матеріальної відповідальності корпорацій за дотримання договірних зобов'язань, кредитово-розрахункової і податкової дисциплін. Сплата штрафних санкцій за порушення умов господарських договорів, а також відшкодування заподіяних збитків іншим організаціям не звільняє підприємство (без згоди споживачів) від виконання зобов'язань по постачаннях продукції (робіт, послуг).

Ділення джерел формування оборотних коштів на власні і позикові визначається особливостями технології і організації виробництва в окремих галузях господарства. У галузях з сезонним характером виробництва підвищується частка позикових джерел формування оборотних коштів.

У галузях з несезонним характером виробництва (важка промисловість, транспорт, зв'язок) у складі джерел утворення оборотних коштів переважають власні оборотні кошти.

Утворення фінансових резервів необхідне для забезпечення стійкої роботи корпорацій в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, збільшеній матеріальній відповідальності за невиконання своїх зобов'язань перед партнерами.

У акціонерних суспільствах фінансові резерви формуються в законодавчому порядку з чистого прибутку. У інших господарюючих суб'єктів їх формування регламентується статутними документами.

Реалізація даних принципів на практиці повинна здійснюватися при розробці фінансової політики і організації системи управління фінансами господарюючого суб'єкта. При цьому доцільно враховувати:

• сферу діяльності (комерційна і некомерційна діяльність);

• види (напрями) діяльності (експорт, імпорт);

• галузеву приналежність (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, торгівля і т. д.);

• організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

Дотримання вказаних принципів на практиці забезпечує фінансову стійкість і прибутковість корпорацій.