1. Міжнародні стандарти з систем управління охороною праці

2. Система управління охороною праці в Україні

3. Система управління охороною праці на локальному рівні

   1. Міжнародні стандарти з систем управління охороною праці

До недавнього часу у світі превалювала концепція так званої аб­солютної безпеки, що передбачала створення такого управління охо­роною праці, яке б повністю виключало можливість травм і аварій. Проте науковці і практики вказують на неспроможність цієї концеп­ції, оскільки її втілення потребує надзвичайно великих затрат на реа­лізацію, а тому вона стає перепоною на шляху розвитку та застосу­вання новітніх технологій.

Наприкінці минулого століття з’явилася інша концепція управ­ління охороною праці, яка має назву «прийнятного ризику». За цією концепцією передбачається встановлення такого рівня безпеки, який може бути досягнутий завдяки; передбаченню і попередженню ви­робничих ризиків. На ній побудовані основні міжнародні стандартн а управління організацією, зокрема 180 9001:2009 «Системи управлін­ня якістю. Вимоги», ІЗО 14001:2006 «Системи екологічного управлін­ня. Вимоги та настанови щодо застосування»уМОП-СУОП 2001 «На­станова з систем управління охороною праці», ОНЗА8 18001:2007 «Системи менеджменту охорони праці. Вимоги».

Вказані стандарти ґрунтуються на методології, що, передбачає пев­ну циклічність дій. У відповідних колах вона трактується як «плануй - виконуй — перевіряй — покращуй». На етапі планування визначають­ся цілі та процеси, досягнення яких відповідатиме політиці діяльності організації з охорони праці. Після цього визначена система управлін­ня охороною праці впроваджується в життя цієї організації і завдяки їй забезпечується постійність і систематичність функціонування такої.

• публікує та періодично переглядає Національну настанову з до- .бровільного впровадження систем управління охороною праці нарів­ні організації;

' - встановлює критерії, що впливатимуть на визначення установ, відповідальних за розроблення Спеціальних настанов. Спеціальні на­станови містять базові елементи Національної настанови та врахову­ють особливості та потреби організацій, наприклад їхній розмір та інфраструктуру, типи виробничих небезпек і ризиків;

• забезпечення доступності національних та спеціальних настанов для працівників, роботодавців та їхніх представників.

На рівні організації роботодавець безпосередньо відповідає за створення, функціонування та забезпечення системи управління охо­роною праці. Основними елементами цієї системи є: політика, орга­нізація, планування та виконання, оцінка та дії з удосконалення іс­нуючої системи з охорони праці. На роботодавця також покладаєть­ся обов’язок щодо залучення працівників та їхніх представників до участі в управлінні охороною праці, проведення консультацій з ними, надання необхідної інформації.

Роботодавець та керівники вищої ланки є відповідальними за створення безпечних та здорових умов праці та повинні розподіляти обов’язки, повноваження і відповідальність щодо ефективного впро­вадження управління охороною праці на рівні організації. Це забезпе­чується також шляхом належної підготовки, навчання усіх працівни­ків з охорони праці.

Міжнародні стандарти ОН8А5 серії 18000 з оцінки діяльності у сфері охорони здоров’я та забезпечення безпеки праці складаються з декількох документів:

• ОН8АЗ 18001:2007 «Системи менеджменту охорони праці. Ви­моги»; г^;

• ОН8А8 18002:2008 «Настанова з впровадження ОН8А8 18001», який, цитуючи вимоги ОН8А8 18001, доповнює його.

Міжнародний стандарт ОН8А8 18001:2007 «Системи менеджмен­ту охорони праці. Вимоги» (далі - ОН8А8 18001:2007) розроблений як реакція на вимогу споживачів щодо необхідності такого стандар­ту з метою подальшої оцінки й сертифікації систем управління охо­роною праці організації. Тривалий час не існувало якогось узагаль­неного міжнародного стандарту з цього питання. Натомість було де­

кілька національних стандартів, що передбачали відповідну сертифі­кацію, а це створювало торговельні бар’єри та підривало довіру до цих систем.

Тому у 1999 році Британський інститут стандартів опублікував специфікацію ОН8АЗ 18001 «Системи менеджменту охорони праці. Вимоги», що була технічно переглянута у 2007 році і набула статусу стандарту ОН8АЗ 18001:2007 «Системи менеджменту охорони праці. Вимоги». Хоча цей стандарт не ухвалювався у системі 180, але він за своєю природою зорієнтований на сумісність зі стандартами цієї ор­ганізації серій 9000 із систем управління якістю та 14000 із систем екологічного управління. Тому його перегляд допускається не лише у випадку необхідності, але у випадку перегляду вказаних міжнарод­них стандартів.

Стандарт ОН8А8 18001:2007 порівняно з попередньою редакцією має певні новації як формального, так і змістовного характеру. Він, зо­крема, більше зорієнтований на захист здоров’я працівників, на їхнє залучення до управління охороною праці, проведення з ними та їхні­ми представниками консультування та інформування з охорони пра­ці. Замість терміна «прийнятний ризик» впроваджує термін «допус­тимий ризик», тобто такий, що зменшений до рівня, який організація може допустити, враховуючи свої законодавчі обов’язки і власну по­літику у сфері охорони праці.

Стандарт ОН8А8 18001:2007 може бути застосований до організа­цій будь-якого виду, всіх типів і розмірів, з різним географічним роз­ташуванням, соціальними чи виробничими особливостями. Відпо­відність цьому стандарту організація може підтвердити шляхом про­ведення самооцінки і самодекларування; одержання підтвердження своєї відповідності зацікавленими в організації сторонами, наприклад споживачами; одержання підтвердження свого самодекларування зо­внішньою щодо організації стороною; проведення сертифікації своєї системи управління охороною праці зовнішньою організацією.

Стандарт ОН8А8 18001:2007 встановлює вимоги до системи управління охороною праці та передбачає такі 'її елементи:

• політика організації у сфері охорони праці;

• планування цієї системи, що передбачає визначення цілей і за­вдань, ідентифікацію небезпек,- оцінку ризиків і окреслення необхід­них заходів з управління та законодавчих вимог;

• впровадження і функціонування системи, що передбачає за­гальний обов’язок вищого керівництва щодо створення такої систе­ми та конкретизації повноважень між іншими керівними працівни­ками; компетентність відповідальних осіб, їхня підготовка та осві­ченість з питань охорони праці; співпраця з працівниками та їхніми представниками, їхня участь в управлінні та проведення консультацій з ними; введення необхідної документації, підготовленість до аварій­них ситуацій та належне і своєчасне реагування на них;

• перевірка існуючої системи і коригувальні дії, що містить моні­торинг системи, вимірювання 'її дієвості, розслідування випадків не­відповідності, впровадження та підтримка коригувальних та попере­джувальних дій; проведення внутрішнього аудиту;

• аналіз з боку керівництва, що передбачає його здійснення на сис­темній і періодичній основі. Такий аналіз повинен охоплювати оцін­ку можливостей для покращення діяльності системи охорони праці і внесення до неї необхідних змін.

Інтегровані системи менеджменту — це частина системи загаль­ного управління юридичною особою, що відповідає вимогам двох або більше міжнародних стандартів із систем управління та функціонує як єдине ціле. Інтегровані системи менеджменту є комплексним по­няттям, оскільки об’єднують декілька окремих систем з управління юридичною особою.

Залежно від шляхів впровадження розрізняють дві моделі інтегро­ваних систем менеджменту:

• адитивна, яка передбачає впровадження однієї базової системи, до якої , у подальшому можуть долучатися інші системи. Фактично йдеться про поступове та послідовне впровадження систем управлін­ня юридичною особою; ^ ¹

• інтегрована, що передбачає одночасне впровадження, декіль­кох систем управління юридичною особою, об’єднаних в єдиний комплекс. Ця модель має значні економічні та управлінські перева­ги, але впроваджується рідше, що зумовлено складністю, робіт з її втілення.

Найбільш поширеними міжнародними системами управління юридичною особою, які формують інтегровані системи, є:

• стандарти 180 серії 9000 з систем управління якістю. В Украї­ні розроблено декілька національних стандартів, що враховують ви­

Системи управління якістю, довкіллям та охороною праці хоча і . спрямовані на різні об’єкти забезпечення, але є взаємозалежними, тому формують єдину інтегровану систему менеджменту на локальному рів­ні. Створення інтегрованої системи менеджменту містить такі етапи:

• організація робіт: на цьому етапі створюються передумови роз­робки і впровадження інтегрованої системи менеджменту, вирішаль­на роль відводиться керівництву організації, яке приймає рішення щодо доцільності й необхідності її впровадження;

• проектування: тут обираються міжнародні стандарти з систем управління та конкретизуються вимоги стандартів, що будуть впрова­джуватися в організації, ідентифікуються процеси організації, на які поширюватиметься інтегрована система, встановлюється їхня послі­довність та взаємодія, визначаються параметри, методи і засоби моні­торингу процесів, встановлюються критерії оцінки ефективності ін­тегрованої системи;

• документування: метою цього етапу є створення системи нормативно-правових актів, які визначають склад і структуру доку­ментів з інтегрованої системи менеджменту, правила їхньої розроб­ки й ухвалення;

• впровадження: на цьому етапі втілюється у життя запроектована інтегрована система та забезпечується її функціонування згідно з ви­значеними вимогами;

• підготовка до сертифікації: етап, протягом якого здійснюєть­ся вибір органу з сертифікації, проведення попереднього аудиту вну­трішніми аудиторами та зовнішніми консультантами, підготовка пер­соналу до взаємодії із зовнішніми аудиторами.

Інтегровані системи менеджменту є передумовою для стійкого роз­витку організації, тому розраховані на застосування різними юридич­ними особами. В Україні найбільшого поширення такі системи на­були у виробничій сфері і фактично не застосовуються у сфері юри­спруденції.