Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка

INCLUDEPICTURE "../AppData/Local/Temp/FineReader11.00/media/image1.png" \* MERGEFORMAT

В ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Навчальний посібник

За редакцією доктора юридичних наук, професора П. Д. Пилипенка

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих

СшйЗ

Київ Ін Юре 2013

Передмова

Конституція України гарантує кожній особі право на належні, безпечні і здорові умови праці. Це конституційне положення ста­ло своєрідним принципом, на якому вибудовується цілий комплекс правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально- профілактичних заходів та засобів, що формують систему охорони праці усіх зайнятих громадян.

Вимоги щодо забезпечення належних умов праці особливо зроста­ють у сучасний період. Навіть попри певні позитивні зрушення в еко­номіці рівень виробничого травматизму в Україні все ще залишається досить високим порівняно з більшістю розвинених країн світу.

В ухваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України «Кон­цепції Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану без­пеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2013 роки»¹ зазначається, що за даними Міжнародної організації праці смертель­ний травматизм в Україні є одним із найвищих порівняно з іншими європейськими країнами та ЄША: з розрахунку на 100 тис. працівни­ків він, порівняно з Німеччиною, вищий у 2,5 разу, із США у 2 рази, з Італією - в 1,3 разу, але Нижчий, ніж у Росії (в 1,5 разу).

Найбільш травмонебезпечними галузямр все ще вважаються ву­гільна, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт та будівництво. На підприємствах цих галузей травму отримали 68 % загальної кількості травмованих на виробництві, а смертельно трав­мовано - 71 % загальної кількості по страждалих.

Високим на сьогодні можна вважати рівень професійної захворю­ваності, що безпосередньо пов’язано з незадовільним станом меди- цини праці та санітарно-гігієнічними умовами праці на виробництві.

Понад 23 % осіб працюють в умовах, що не відповідають санітарно- гігієнічним нормам. Почастішали випадки виявлений кількох профе­сійних захворювань в одного працівника.

Значний відсоток нещасних випадків не пов’язується з виробни­цтвом у наслідок погіршення самопочуття під час виконання трудових обов’язків (випадки смерті від загальних захворювань). Кількість та­ких випадків у 2010 році, наприклад, становила 939, або 56 % загаль­ної кількості одиночних нещасних випадків зі смертельним наслідком.

Близько 17 тис. осіб щороку стають інвалідами праці, понад 313 тис. осіб одержують компенсацію за відшкодування шкоди внаслі­док трудового каліцтва або професійного захворювання, з них близь­ко 50 тис. осіб отримують пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

Потрібно зазначити, що внаслідок світової фінансової кризи 2008 .і 2009 років погіршився фінансовий стан та виробничий потенціал під­приємств, цілих галузей економіки, регіонів та держави в цілому, що призвело насамперед до погіршення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, невиконання запобіжних заходів з охорони праці, зокрема через відсутність фінансування та ослаблення механіз­му державного регулювання у сфері охорони праці тощо.

У зв’язку зі зміною соціально-економічних відносин значно ускладнюється управління охороною праці традиційними метода­ми, що потребує переведення його на якісно новий рівень, докорін­ного реформування системи забезпечення безпеки та гігієни праці, формування принципово нового підходу до вирішення питань з охо­рони праці та промислової безпеки в країні з урахуванням реальних соціально-економічних процесів, у тому числі змін у системі органі­зації державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльнос­ті, активної участі сторін соціального діалогу у вирішенні питань з охорони праці тощо.

Як зазначається у «Загальнодержавній соціальній програмі по­ліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки», сучасний стан охорони праці потребує вжиття за­ходів загальнодержавного рівня, оскільки стосується практично усіх видів економічної діяльності та ©хошпоє весь виробничий потенціал країни.

Передбачається, зокрема, що проблеми у сфері охорони праці мо­жуть бути вирішені шляхом:

• підвищення ефективності державного управління охороною пра­ці, зокрема шляхом приведення нормативно-правової бази у сфері охо­рони праці у відповідність до сучасних вимог та законодавства ЄС;

• удосконалення системи державного нагляду - і громадсько­го контролю за додержанням вимог законодавства з охорони праці, оптимізації діяльності структурних підрозділів з охорони праці у цен­тральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування;

• удосконалення державного управління охороною праці через ре­формування державних органів управління охороною праці;

• проведення моніторингу розроблення, впровадження та функціо­нування систем управління охороною праці на державному, галузево­му та регіональному рівнях, зокрема шляхом застосування принципів управління професійними та виробничими ризиками;

• дерегуляцй підприємницької діяльності шляхом спрощення до­звільної системи у сфері охорони праці та запровадження декларатив­ного принципу нагляду за станом охорони праці і промислової безпе­ки на підприємствах;

• розроблення та впровадження механізму економічного стимулю­вання роботодавців залежно від рівня безпеки, травматизму, професій­ної захворюваності та фактичного стану охорони праці на виробництві;

• підвищення відповідальності роботодавців за створення безпеч­них та здорових умов праці та своєчасність, подання достовірної ін­формації про стан безпеки та охорони праці на підприємствах;

• удосконалення системи ведення обліку та аналізу даних Про ви­падки травматизму на виробництві та професійних захворювань;

• удосконалення механізму виявлення фактів приховування випад­ків травматизму на виробництві та професійної захворюваності;

• розроблення та впровадження у діюче’-виробництво інновацій­них технологій, нових видів засобів індивідуального та колективно­го захисту з використанням сучасних матеріалів, наукових досягнень у сфері охорони праці;

• відновлення та модернізації медичних служб на виробництві, у тому числі з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці;, забезпечення розвитку системи медико-санітарної допомоги праців­никам, розроблення та вдосконалення методів діагностики, профілак­тики і лікування професійних захворювань;

• розроблення державних вимог до системи навчання працівників, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів із пи­тань охорони праці;

• розроблення та впровадження сучасних технологій, новітніх ме­тодик навчання, галузевих стандартів освіти, видання навчальних про­грам, підручників, довідників, навчально-методичних та навчально- наочних посібників, електронних засобів навчання, призначених для вдосконалення системи підготовки црацівників у сфері охорони пра­ці, зокрема тих, що виконують роботи підвищеної небезпеки та робо­ти, де є потреба у професійному доборі;

• розроблення та впровадження моделі навчального семінару з пи­тань охорони праці для суб’єктів господарювання малого та середньо­го бізнесу під час їхньої державної реєстрації;

• розширення системи інформаційного забезпечення громадськос­ті з питань охорони праці;

• підвищення рівня культури безпеки праці шляхом пропагуван­ня безпеки праці та способів запобігання виникненню ризиків ви­робничого травматизму, професійних захворювань та аварій на ви­робництві, формування відповідального ставлення працівників до особистої безпеки та безпеки оточуючих, а також до виробничого се­редовища та навколишнього природного середовища;

• підвищення рівня наукових і науково-технічних досліджень стану охорони праці, вирішення проблем профілактики виробничого трав­матизму та професійних захворювань, координації науково-технічної діяльності у цій сфері та забезпечення впровадження у практику по­зитивних результатів такої діяльності;

• використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань поліпшення умов і безпеки праці на основі міжнародного спів­робітництва.

Запорукою успішного вирішення завдань дотримання правил охо­рони праці у різних галузях економіки має стати також навчання ви­сококваліфікованих ‘ фахівців, які пройшли відповідну теоретичну і практичну підготовку та здобули відповідні знання з охорони пра­ці. Саме для цього на виконання наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро­фи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони

важливим для створення безпечних і здорових умов праці. Вважаєть­ся, що юридичні професії найменше підпадають під вплйв шкідливих та небезпечних чинників, а ризики отримання виробничих травм май­же дорівнюють нулю. Владний характер виконання функцій преваж- ною більшістю працівників цієї галузі (судді, прокурори) створює ви­димість певної вседозволеності їхньої діяльності, зокрема й щодо іг­норування вимог охорони праці. Правове забезпечення відносин, які стосуються техніки безпеки, виробничої санітарії тощо, особливо на локальному рівні, потребує суттєвого покращення. Тому викладання нормативного курсу «Охорона праці в галузі юриспруденції» є дуже важливим та своєчасним.

У навчальному посібнику автори намагалися якомога ефективніше подати відповідний матеріал, наблизивши його до умов, які відобра­жають стан охорони праці осіб, зайнятих у сфері юридичної діяльнос­ті. При цьому з нормативного матеріалу відбиралися акти, що стосу­ються галузей юриспруденції, а законодавчі акти загального характе­ру подаються з прив’язкою до відносин охорони праці, що характерні для органів суду, прокуратури, нотаріальних контор, утому числі при­ватних нотаріусів, адвокатських об’єднань тощо.

Автори на підставі власного досвіду викладання курсу «Охорона праці в галузі» у Львівському національному університеті імені Івана Франка намагалися подати матеріал доступною мовою, з відповідни­ми коментарями та висновками щодо тих чи інших положень чинно­го законодавства про охорону праці в галузі юриспруденції, аби май­бутні випускники юридичних навчальних закладів отримали відпо­відний масив знань про стан охорони праці у сфері своєї майбутньої професійної діяльності.

Після кожного розділу навчального посібника подається перелік найважливіших запитань за відповідною темою, що дозволить кож­ному користувачеві перевірити засвоєння ним вивченого матеріалу. У кінці посібника пропонується перелік нормативного матеріалу, який стосується охорони праці в галузі юриспруденції.

З метою додаткового обґрунтування важливості викладеного у навчальному посібнику матеріалу *та необхідності вивчення його студентами-правниками, у ньому публікується повний текст «Типо­вої навчальної програми нормативної дисципліни “Охорона праці в галузі”».

праці та гірничого нагляду від 21 жовтня 2010 року за № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони пра­ці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчаль­них закладах України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції Украї­ни 9 листопада 2010 року за № 1057/18352, було“запроваджено ви­вчення обов’язкової навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» для вищих навчальних закладів усіх спеціальностей за освітньо- кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» та «магістр».

Як зазначається у Типовій програмі², вивчення цієї дисципліни має на меті формування у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охоро­ною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково- технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також усвідомлення нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завданням вивчення дисципліни є забезпечення гарантій збере­ження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охо­роною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фа­хівців За колективну та власну безпеку.

Запровадження нормативного курсу «Охорона праці в галузі» є важ­ливим не тільки для навчальних спеціальностей підготовки фахівців для виробничих галузей народногосподарського комплексу, але й для галузей так званої гуманітарної сфери, зокрема і сфери юриспруденції.

Чому «юриспруденції»? Тому що під цим терміном ми намагалися об’єднати, за можливості, усі ті види діяльності, де застосовується праця юристів за професійним напрямком ..(судді#, прокурорських працівників, адвокатів, нотаріусів тощо)^ Адже, за визначенням «Юридичної енциклопедії», термін «юриспруденція» в одному зі своїх значень вживається для позначення сфери практичної юридич­ної діяльності³.

На жаль, сфера юриспруденції належить до тих галузей трудової діяльності, де забезпечення охорони праці є чимось другорядним, не

Розділ 1 Міжнародні норми в галузі охорони праці

1. Соціальний діалог як принцип правового забезпечення охорони праці в Україні

2. Охорона праці як невід'ємна складова соціальної відпові­дальності

3. Нормативна основа Євросоюзу з питань охорони праці

4. Охорона праці в документах МОП. Конвенціїта Рекомен­дації МОП

5. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці