9.6. Технологічні особливості методів підривання зарядів

Підривання одно- і різнорідних уступів може бути валовим і роздільним. Валовий (масовий) метод підривання організаційно є найбільш простим, однак він призводить до втрат і разубожування корисної копалини, що зумовлює необхідність роздільного виймання порід уступу. Роздільне підривання порід здійснюється різночасовим підриванням горизонтальних або похилих різнотипних шарів, вибірковим підриванням окремих ділянок в плані, підривним розділенням порід.

Методи розподілу порід в процесі вибуху з використанням коротко уповільненого підривання похилих свердловинних зарядів уможливлює переміщати породи з окремих частин уступу в задані ділянки розвалу. Це досягається згущенням сітки свердловин, збільшенням довжини забійки і розміщенням додаткового заряду ВР.

Для досягнення високої якості подрібнення, обмеження ширини розвалу, що знижує витрати на інші процеси, застосовують підривання з підпірною стінкою з неприбраного біля відкосу уступу шару підірваної породи або підривання під розрихленим шаром порід.

При розробці уступів з екскаваторною перевалкою крихких порід можливе застосування підривання для подрiбнення маси з частковим

скиданням породи у відпрацьований простір. У цьому випадку прагнуть отримати максимальну ширину розвалу, тобто забезпечити, переміщення порід у зону, що не підлягає подальшій переекскавації.

До інших малорозповсюджених способів підривання слід віднести: методи котлових і шпурових зарядів, підривання на викидання камерними і лінійно-розподіленими зарядами.

Метод котлових зарядів застосовуються для висаджуваних напівскельних легкоруйнуючих порiд на вугільних кар’єрах. Свердловини невеликого діаметра розташовуються по достатньо рідкій сітці. Для розміщення заряду на рівні підошви уступу вибухом створюється “котел”.

Метод шпурових зарядів найчастіше за все застосовують при відбивані штучних блоків для виготовлення тесаних і полірованих виробів, при руйнуванні негабариту. Підривання виконуються димним порохом при трьох вільних поверхнях.

Підривання на викидання камерними зарядами застосовують для утворення різноманітних виїмок; підривання на викидання лінійно-розподіленими зарядами (ЛРЗ) – для проведення виїмок значної довжини (спорудження траншей, каналів, дорожніх виїмок). Подовжений заряд ВР розташовують в зарядних виробках великої довжини (траншеях, штольнях). Проведення виїмок означеним способом дуже ефективне у зв’язку з мінімальними витратами часу і можливістю максимальної механізацiї робіт по підготовці вибуху.

При проведенні масових вибухів як засіб комутації вибухових мереж, застосовують детонуючий шнур (ДШ). Крім того, ДШ використовують як самостійний засіб для підривання нерозфасованих вибухових речовин (мішки заводської упаковки). Замість самостійної вибухової речовини ДШ почали також застосовувати для поверхневого ущільнення ґрунтів.

9.7. Вторинне подрібнення гірських порід

Підривання масиву має забезпечувати необхідний ступінь подрібнення, тобто число негабаритних кусків гірської маси (негабаритів) має бути мінімальною а подрібнення – рівномірним. Максимальний розмір кусків підірваної породи можна обмежити місткістю Е ковша екскаватора , м, місткістю V транспортної посудини  , м меншим розміром А_ДР приймального отвору дробильного верстака , м шириною стрічки конвеєра 0,5В_к  100.

Після підривних робіт у розвалі можуть знаходитися куски, що перевищують розмір _к, і кількість їх може бути значною, тому процеси вторинних буропідривних робіт включають ліквідацію негабаритів, а також буріння і підривання при плануванні підошви і відкосів уступів та інші допоміжнi вибухи. Руйнування негабаритів здійснюються вибуховим, термічним, електротермічним і механічним засобами.

При вибуховому методі руйнування негабаритів застосовують накладні (рис. 9.5, а, б, в) та шпурові (рис. 9.5, г) заряди. Накладний заряд ВР розташовують безпосередньо на поверхні негабариту у вигляді плоского шару товщиною 4–5 см, покритого шаром піску або глини. Для підвищення ефективності накладних зарядів використовують спеціальні кумулятивні заряди і гідропідривання в поліетиленових посудинах.

Рис. 9.5. Схема розміщення зарядів при подрібненні негабаритних кусків: 1 – негабарит; 2 – заряд ВР; 3 – детонуючий шнур; 4 – детонатор; 5 – проміжний детонатор; 6 – шар піску або глини; 7 – вода; 8 – поліетиленова оболонка

При підриванні негабаритів шпуровими зарядами діаметр шпура складає 25...50 мм, глибина шпура h_Ш = 0,25...0,5 Н_К (Н_К – товщина негабариту). Питома витрата ВР складає 0,1...0,3 кг/м³. Для буріння шпурів використовують ручні і колонкові перфоратори. Щоб обмежити розлітання кусків і зменшити витрату ВР, шпури заповнюють рідиною (рис. 9.5, г).

Термічні або електротермічні методи подрібнення негабаритів засновані на локальному нагріванні негабаритних кусків з допомогою реактивних пальників, електричної дуги та інших джерел тепла (наприклад, низькочастотний нагрів струмом промислової частоти при низькій напрузі).

Механічний метод подрібнення негабариту грунтується на використанні механічного удару по негабаритному куску або падаючим вантажем, або з допомогою спеціальних пневмо- і гідробутобоїв. Ефективність останніх збільшується в зв’язку з появою конструкцій, що дають можливість отримати підвищену енергію одиничного удару.