Проведення основної частини заняття.

1. Призначення, класифікація та правові основи застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку.

Гарантована Конституцією України реалізація прав і свобод людини можлива лише в умовах конституційного громадського порядку як в Україні в цілому, так і в кожному населеному пункті окремо. Тому одним із головних напрямків діяльності міліції є охорона громадського порядку.

Одним із основних завдань міліції, у відповідності до ст. 2 Закону України „Про міліцію”, є охорона та забезпечення громадського порядку.

Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування (ст. 5 Закону України „Про міліцію”).

Нерідко виконання службових завдань працівниками ОВС пов’язано з реальною загрозою для їх життя і здоров’я. Запобігання небезпекам для здоров’я, уникнення поранень при виконанні службових завдань в багатьох випадках можливе тільки при правильному використанні спеціальних технічних засобів забезпечення громадського порядку.

Правовою основою застосування спеціальних засобів є:

1. Закон України „Про міліцію” (п. 30 ст. 11, ч. 1 ст. 12, ст. 14) прийнятий 20 грудня 1991 року.

2. Постанова Верховної Ради УРСР № 504-ХІІ від 29 листопада 1990 р. „Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці” (п. 4).

3. Постанова Ради Міністрів України № 49 від 27 лютого 1991 р. „Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку” (зі змінами та доповненнями).

4. Наказ МВС України № 118 від 30 березня 1991 р. „Про затвердження Правил застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні”.

Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані та не дали бажаних результатів усі інші форми діяння, які було застосовано раніше. А саме (згідно зі ст. 14 Закону України “Про міліцію”):

1. Для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров'ю.

2. Для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку.

3. Для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення.

4. Для затримання і доставки в міліцію осіб, якщо вони чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі.

5. Для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей.

6. Для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю.

7. Для звільнення заложників.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України “Про міліцію” застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Про застосування спеціальних засобів (балончиків, кийків, електрошокових пристроїв і т.і.) працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

У відповідності до п. 8 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 року № 49 (в редакції від 17.11.2001) та ст. 12 Закону України „Про міліцію” забороняється застосування спеціальних засобів у наступних випадках:

1. До таких категорій населення:

• жінок з явними ознаками вагітності,

• осіб похилого віку,

• осіб з вираженими ознаками інвалідності,

• малолітніх,

крім випадків вчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю та здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

2. У приміщеннях і на земельних ділянках, які закріплено за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від голови дипломатичного або голови іншого відповідного представництва надійде прохання застосувати вказані засоби проти правопорушників.

3. У приміщеннях або виробництвах, пов'язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у дитячих і лікувальних закладах.

У статті 10 „Особи, які визнаються громадянами похилого віку” Розділу ІІІ Статус громадян похилого віку та гарантії їх соціального захисту Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” зазначено: громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Спеціальні засоби, що застосовуються при охороні громадського порядку, за їх функціональним призначенням і конструктивними особливостями поділяються на групи:

1. Засоби індивідуального захисту (пасивної оборони).

2. Засоби активної оборони (засоби примусової дії, активного захисту).

3. Технічні засоби забезпечення спеціальних операцій.

4. Пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками – малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Імпульс” та інші.

При охороні громадського порядку можуть також використовуватися службові собаки.

Перші дві групи спецзасобів безпосередньо призначені для захисту особового складу ОВС. Третя та четверта – використовуються при проведенні спеціальних операцій, які пов'язані з затриманням озброєних злочинців, припиненням масових безпорядків та іншими проявами порушень громадського порядку згідно з чинним законодавством (ст. 14 Закону України “Про міліцію”).