Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття: «термін», «термінологія», «термінологічний словник».

2. Які ви знаєте типи термінологічних словників?

Рекомендована література:

основна: Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування / З. Мацюк, Н. Станкевич: [навч. посібник]. — К.: Каравела, 2008. — С. 81—109.

додаткова: Гриценко Т. Українська мова за професійним спрямуванням / Т. Гриценко: [навч. посібник]. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — С. 56—70.

Сучасна українська мова / за ред. О. Пономарів: [підручник]. — К.: Либідь, 2001. — С. 90—103.

Самостійна робота № 5

Тема: Складноскорочені слова, абревіатури і графічні скорочення.

Актуальність: уникнення надлишкової інформації, повторів, економія мовної енергії, упорядкованість та регламентація мови.

Навчальні цілі:

знати: явище абревіації, зміст, відмінювання, класифікацію абревіатур залежно від їх структури та вимови, використання у ЗМІ, політичній та діловій сфері, творення складноскорочених слів, правила скорочування слів;

вміти:правильно утворювати, писати та використовувати складноскоро-чені слова та абревіатури в мовленнєвій діяльності.

Матеріали доаудиторної самостійної роботи

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

Предмет	Знати	Вміти
«Українська мова»	Явище абревіації, зміст, відмі-нювання, класифікацію абре-віатур залежно від їх структури та вимови; творення складно-скорочених слів, правила скоро-чування слів	Правильно утворювати, писати та використову-вати складноскорочені слова та абревіатури в мовленнєвій діяльності

Зміст теми

Абревіатура ─ скорочене складне слово, утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв та лексикалізація графічних скорочень.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури ─ утворені з початкових літер слів, які входять у вихідне словосполучення:

• буквенні: СНД, МЗС, СБУ, МВФ, ТСН;

• звукові: ДАІ, ЦУМ, СНІД, НАН, ВАТ, ЗМІ.

2. абревіатури складового типу ─ утворені усіченням основ двох слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол, Бенілюкс, військкомат, нардеп, міськком.

3. абревіатури змішаного типу ─ утворені з початкової частини або частин слів і повного слова: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, генпрокурор, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро, Нацбанк.

4. комбіновані абревіатури ─ утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, АвтоЗаЗ.

За змістом абревіатури можна поділити на:

• назви держав (ПАР, США, ФРН);

• назви міжнародних організації (МАУ, ЮНЕСКО, ООН, ВООЗ);

• назви партій (УРП, УНА, УХДП);

• назви військових угруповань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА);

• назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ, ФФУ, НБА, МОК);

• назви телевізійних агентств і програм (УТ, УТН, УНІАН);

• назви підприємств, установ, організацій (ЛОРТА, РЕМА);

• назви літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ);

• назви видавництв, видань, газет і журналів (СУМ, СІЧ, ГУ);

• назви відділів, відділень, факультетів (журфак, юрфак, біофак);

• назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);

• назви документів (спецзамовлення, техплан, спецпроект);

• назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (апарат УЗД).

Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимогам:

1. слово має легко «розгортатися» в повне найменування;

2. не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові;

3. відповідати нормам українського правопису.

Відмінюються абревіатури:

1. які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу (педінститут, медсестра);

2. які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи (нардеп, жек, загс).

Не відмінюються абревіатури:

1. у яких другий елемент має форму непрямого відмінка (завканцелярії, комроти, начштабу);

2. ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни (ПТУ, ЗАТ).

У діловому спілкуванні використовують також графічні та текстові скорочення, тому їх використовують лише на письмі. Зазвичай, скорочення позначені малими буквами. За написанням графічні скорочення є декількох типів:

1. крапкові (ім., див., с.);

2. дефісні (ін-т, б-ка, р-н);

3. із скісною рискою (а/с, в/с, в/ч);

4. нульові ─ на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць (20 хв., 5 кг., 300 грн.);

5. комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.).

Стандартними є такі типи скорочень:

1. поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт., обл., р-н.;

2. назви посад і звань: асист., доц., проф., канд.;

3. назви дат і календарних термінів: н. е., м-ць., р.;

4. грошові одиниці та числові назви: грн., тис., млн.;

5. форма звертання: п., гром.;

6. фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, мл, км;

7. найменування документів: квит., накл.;

8. текстові позначення: див., пор., напр., табл.

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями.

Правила користування скороченнями:

1. слово має закінчуватися на приголосну;

2. слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол., філос.);

3. не можна скорочувати в тексті ключових слів;

4. написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.