Питання для самоконтролю

1. Поясніть поняття «етика ділового спілкування».

2. Охарактеризуйте види ділового спілкування.

3. Що таке мовленнєвий етикет?

4. Назвіть основні норми усного професійного мовлення.

5. Які ви знаєте засоби спілкування? Охарактеризуйте їх.

Рекомендована література:

основна: Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування / З. Мацюк, Н. Станкевич: [навч. посібник]. — К.: Каравела, 2008. — С. 81—109.

додаткова: Гриценко Т. Українська мова за професійним спрямуванням / Т. Гриценко: [навч. посібник]. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — С. 56—70.

Пентилюк М. Культура мови і стилістика / М. Пентилюк: [пробний підручн. для гімназій гуманітарного профілю]. — К.: Вежа, 1994. — С. 29—31, 58—60, 63—65.

Самостійна робота № 4

Тема: Типи термінологічних словників.

Актуальність: значення термінологічних словників для мовленнєвої діяльності.

Навчальні цілі:

знати: типи термінологічних словників;

вміти: правильно користуватися термінологічними словниками.

Матеріали доаудиторної самостійної роботи

Базові знання, вміння, навички, необхідні для засвоєння теми

Предмет	Знати	Вміти
«Українська мова»	Поняття «термін», «термі-нологія», типи терміноло-гічних словників	Користуватися термі-нологічними словника-ми
«Фармакологія», «Анато-мія людини», «Фізіоло-гія»	Термінологію медицини	Оперувати медичними термінами

Зміст теми

Словникова справа зародилася в Україні вже в XIII ст. Створювалися словнички незрозумілих слів, які вживалися в церковних книгах. У другій половині XVI ст. були укладені словники іншого типу — двомовні перекладні, у яких церковнослов'янські слова передавалися «простою мовою».

Найдавніший з таких словників мав назву «Лексись с толкованіємь словенских словь просто». Цей невеличкий рукописний словник лише через три століття після написання був надрукований з передмовою архімандрита Амфілохія в «Чтениях в обществе истории и древностей российских при Московском университете».

У 1596 р. у Вільні вийшов у світ перший друкований словник Лаврентія Зизанія (Тустановського), у якому церковнослов'янська мова теж перекладається «простою мовою».

В українській лексикографії помітною є праця Памви Беринди, видана в Києві 1627 р. і перевидана в Кутеїні (Білорусія) 1653 р.

XIX ст. відзначилося появою важливих праць з діалектології та етнографії. Велося збирання діалектної, розмовної та етнографічної лексики, були спроби укладання словників з використанням переважно цих матеріалів. Одним із таких словників був «Словарь малорусскаго наречія» О. Афанасьєва-Чужбинського, виданий у 1855 р.

У 1893—1898 рр. у Львові вийшов друком «Словарь російсько-український» М. Уманця і А. Спілки. У створенні цього словника брала участь велика група інтелігенції Києва, Умані, Одеси. Організатором словникової справи був М. Комаров (М. Уманець і А. Спілка — псевдоніми, перший — М. Комарова, другий — колективу його співавторів). Словник містить 37 000 заголовних слів у російській частині. Український матеріал зібрано на основі записів живої народної мови та опрацювання художніх, наукових, публіцистичних творів. Але ілюстрацій у словнику небагато, і в основному наводяться вони з етнографічного матеріалу (пісні, думи, приказки та ін.). Словник перевиданий у 1896—1898 рр. та в 1925 р. Наприкінці XIX ст. опубліковано «Русско-малороссийский словарь» Є. Тимченка.

Найбільш повними з пізніших словників були двотомний «Російсько-український словник» С. Іваницького й Ф. Шумленського (Вінниця, 1918) та «Словник української мови» Д. Яворницького (Катеринослав, 1920), що мислився як додаток до «Словаря української мови» за редакцією Б. Д. Грінченка. Тобто в ньому містилися слова, відсутні в останньому або ж подані в іншому значенні. На жаль, опубліковано лише перший том «Словника української мови» Д. Яворницького, на літери А—К. Решта лишилася в рукописі.

На 1918 р. припадає вихід у київському видавництві «Поступ» першого в Україні «Словника чужих слів, що вживаються в українській мові» З. Поптенка.

У 1918—1930 рр. з'явилося чимало словників термінологічних, потребу в яких особливо відчувала школа. Протягом 1924—1933 рр. надруковано три томи «Російсько-українського словника» Академії наук УРСР (у межах А—П). У 1937 р. Інститут мовознавства видав великий однотомний «Російсько-український словник». Його реєстр поповнився новими на той час словами. У 1939 р. був знову створений колектив для укладання двомовного російсько-українського словника, однак наступні події, пов'язані з війною 1941 —1945 рр., роботу над словником на певний час припинили.