2. Форми стратифікації.

Ідея багатомірної стратифікації одержує розвиток у російського соціолога П. Сорокіна, що виділяє три основні форми стратифікації й відповідно три види критеріїв: політичні, економічні й професійні. Політична стратифікація означає розподіл населення на правлячі меншості й керовану більшість. Наявність влади дає можливість контролювати блага й ресурси. Необхідність спеціалізації меншості у виконанні владних функцій природно призводить до нерівності. Нерівномірний розподіл влади спричиняє нерівномірний розподіл багатства й престижу.

Економічна стратифікація (друга причина нерівності) – проявляється в рівні доходів. Доходом називають будь-яку суму грошей, отриманих у вигляді з/п, пенсій, ренти, аліментів, гонорарів і т.д.

Професійна стратифікація – проявляється в тому, що значимість професії в ієрархії визначається важливістю виконуваною нею функцій в організації громадського життя. Престиж професії виражається оцінкою статусу суспільною думкою. Престиж вивчається методом соціологічного опитування. Перше наукове дослідження професійного престижу проведене в 1947 р. Національним центром вивчення суспільної думки США. Найбільш важливими й оплачуваними професіями респонденти вважають лікарів, учених, викладачів, банкірів, керівників, юристів, інженерів, льотчиків. Наступні опитування підтвердили стійкість шкали престижу. Якщо верхню частину шкали займають представники творчої, інтелектуальної праці, то нижню - представники переважно малокваліфікованої праці, що вимагає короткочасного навчання: сантехник, санітар, офіціант, газівник, водій таксі. Така шкала у всіх індустріальних країнах - професіонали нагорі, а некваліфіковані й малокваліфікованого фахівці - унизу в шкалі престижу.

Влада, доход і престиж тісно зв'язані між собою. Люди, що належали до вищого прошарку в одному відношенні, як правило, належать до того ж прошарку і по інших параметрах. Представники вищих економічних прошарків відносяться одночасно до вищих політичних прошарків і т.д. Однак при цьому влада, доход і престиж не завжди збігаються повністю. Професор коледжу має вище середньої по країні з/п, але його престиж дуже високий. Напроти, сантехник за підтримкою профспілок одержує велику з/п, але його престиж невисокий. Торговці наркотиками одержують дуже великі гроші, але їхній престиж вкрай низький.

3. Історичні типи стратифікації.

В історії відомо чотири головних типи стратифікації: касти, рабство, стани, класи. Перші три системи належать до закритої системи стратифікації, що передбачає жорсткі кордони страт, заборону переходу з однієї страти в іншу. Класова система стратифікації називається відкритою, оскільки не знає формальних обмежень переходу з однієї страти в іншу.

Касти (з португальського «чистий рід») – замкнуті соціальні групи, приналежність до яких визначалося винятково народженням людини. Касти є характерною рисою культури індійського субконтиненту. Категорично заборонявся перехід з однієї касти в іншу, а також - займатися невластивою роботою. Людина народжувалася, одружувалася й умирала у межах своєї касти. Дуже різкі кордони між кастами виключали будь-яку соціальну мобільність. Стійкість цієї системи стратифікації підтримується релігією - індуїзмом. На вершині піраміди перебували брахмани (священики й вчителі), за ними йдуть кшатрії (воїни й правителі), вайші (купці й фермери), шудри (ремісники, робітники, слуги й раби). Касту протягом життя визначала насамперед професія. Вона переходила від батька до сина, не міняючись протягом життя поколінь.

Рабство – крайня форма нерівності, у якій одні індивіди виступають власністю інших і коли нижчий прошарок позбавлений усяких прав і свобод. Рабство виникло в далекій давнині в Єгипті, Вавилоні, Китаї, Греції, Римі й існувало в США ще в XIX столітті. Рабство відрізнялося від кастової системи тим, що в рабство можна було звернути вільну людину, але одночасно раб мав шанс вирватися на волю, тобто змінити свій статус.

Правові норми, що регулювали відносини рабовласництва в різних суспільствах, досить істотно відрізнялися. Іноді за законом раби втрачали майже всіх прав - так було на півдні США, в інших же випадках положення рабів скоріше нагадувало положення слуг.

У Сполучених Штатах, Південній Америці й Вест-Індії у вісімнадцятому-дев'ятнадцятому сторіччях раби використалися винятково для роботи на плантаціях й як домашні слуги. Однак в Афінах класичного періоду вони були зайняті в найрізноманітніших сферах, іноді навіть на постах, пов’язаних з великою відповідальністю. Раби не допускалися тільки до політичних і військових посад. Деякі з них були грамотними й працювали як урядові чиновники, багато хто володів ремеслами. У Римі, правлячі прошарки якого вважали торгівлю заняттям низьким, раби займалися комерцією, і часто досить успішно. Деякі багаті раби навіть мали власних рабів. Однак з тими з них, які перебували внизу соціальної шкали - були зайняті на плантаціях й у шахтах, зверталися дуже суворо.

Рабство за всіх часів викликало опір. Історія повна розповідями про повстання рабів, іноді рабам вдавалося колективними зусиллями звільнитися від гніта хазяїв. Системи, що базувалися на рабстві, була нестабільною. Для досягнення високої продуктивності праці був потрібний постійний нагляд за рабами й жорстокі покарання. Причинами розпаду систем, заснованих на рабській праці, були часті спротиви рабів, часто більша ефективність економічних й інших стимулів у порівнянні із прямим примусом. Рабство було не надто продуктивним. Работоргівлею західні держави займалися аж до дев'ятнадцятого століття. З того часу, як раби Північної й Південної Америки знайшли свободу, даний інститут почав руйнуватися, і в цей час майже повністю зник.

В Україні рабство ніколи не було поширено, однак українці про нього добре знали. У часи існування Кримського ханства, майже щороку з півдня на Україну здійснювали набіги татари. Головна їх ціль полягала в грабежі й полоні людей. Полонені попадали на невільницькі ринки, де торгували людьми. Якщо родина захопленого в полон була багатої, вона розшукувала свого родича, щоб викупити його за гроші. Українську дівчину Анастасію Лисовську спіткала особлива доля – вона була продана в служниці до палацу турецькому султанові. Вона стала дружиною могутнього султана Сулеймана Великого (1520-1566), з яким прожила в моногамному шлюбі все життя й була широко відома в Європі й Азії як Роксолана. Цей історичний приклад свідчить про те, що тимчасове рабство не перешкодило цій жінці зайняти найвищі позиції в соціальному просторі – таке неможливо представити в кордонах кастової стратифікації. Сьогодні рабство як формальний соціальний інститут зникло.

Касти – відособлені соціальні групи (що існували у феодальний період розвитку людства), приналежність до яких в основному передавалася в спадщину (але могла бути куплена за гроші або дарована владою). Феодальні стани складалися з різних соціальних страт, наділених різними правами й обов'язками. До найвищої страти належали аристократія й дворянство. Другий стан становило духовенство, наділене значними привілеями. До третього стану належали кріпаки, вільні селяни, ремісники й купці. Кордони між станами не були такими різкими, як при кастовій системі або рабстві, допускалися соціальні переміщення. Наприклад, були випадки міжстанових шлюбів, і багатство «відкривало двері нагору». Почесний титул і відповідний стан можна було одержати за геройський вчинок на війні, а купцям іноді вдавалося купити титул. У Російській імперії дворянське звання давалося навіть тим, хто успішно закінчив університет (але цей титул не можна було передати в спадщину).

Велика Французька революція, нові демократичні конституції скасували станову систему. Було врочисто проголошене: всі люди народжуються вільними і рівними; існують природні права людини, які не можна скасовувати й порушувати. Незважаючи на те, що рівність із тих часів не запанувало, система стратифікації трансформувалася в розподіл людей за соціальними класами.

Класи – соціальні групи, приналежність до яких визначалося економічним становищем. Класи – характерна риса індустріального та постіндустріального суспільства. Незважаючи на розподіл на вищі й нижчі класи тут існує можливість для всіх вільно просуватися наверх залежно від своїх здібностей і працьовитості.