Джерела ековитрат та їх регулювання

1. Продукція

Збільшення витрат на впровадження екологічно нешкідливих матеріалів.

Зменшення витрат (заощадження) від зменшення використання у процесі виробництва сировинно – матеріальних ресурсів та енергоносіїв

Зменшення витрат (заощадженя) від найменшого зайвого упакування

2. Процес управління

Кардинальні витрати на менш забруднюючі процеси та технології

Накладні витрати, пов’язані зі зміною менеджменту та маркеингу компанії в економічному напрямку

Зменшення витрат (заощадження) на офісне обладнання, опалення та освітлення

3. Очищення після здійснення незапланованих (випадкових) викидів

Витрати, здійснені після викиду, на очищення забрудненої території

Витрати на встановлення і підтримку у відповідному стані обладнання, для ліквідації екологічної шкоди при настанні непередбачених обставин

Витрати страхування, пов’язані із потенційною екологічною відповідальністю.

4. Екологічні правові дії

Штрафи за незаконну поведінку та невиконання положень законодавчих актів.

Судові рішення щодо втрати природних ресурсів (майбутня компенсація)

5. Режим регулювання.

Виконання офіційних положень стосовно конструкції продукту та його стандартизації.

Адміністративні накладні витрати, пов’язані із моніторингом, складанням звітів, навчанням, перевіркою сировинно-матеріальних ресурсів, контролем.

Сплата відповідних податків

Правові витрати

Продукція.

Ці витрати можуть змінюватись залежно від конструкції, форми, матеріалів, використання енергії та пропагування еколо­гічних характеристик.

Компанія Canon сплачує 50 центів у фонди збереження природи та дикої природи за кожен картридж, повернений відповідно до кампанії «Чиста земля», що з одного боку, додається до витрат, а з іншого — є винагородою за маркетингові комунікації (просування).

Процеси управління.

Заміна виробничих процесів і обладнання на більш удоско­налене та використання новітніх технологій призводить до капі­тальних витрат, що можуть бути компенсовані за рахунок змен­шення споживання енергії та зменшення майбутніх витрат на переробку відходів. Залучення персоналу чи запрошення кон­сультантів з метою управління і впровадження екологічних програм також може призвести до непередбачуваних збільшень у загальних витратах.

На противагу, ефективність виробничого процесу і обладнання, зменшення транспортних витрат, економія освітлення, переробка офісного паперу — є чинниками зменшення загальних витрат.

У Каліфорнії компанія Powdercraft Services Inc of Anaheim найняла консультанта з питань довкілля з метою мінімізації неузгодженості при співпраці з 22-ма місцевими, державними та федеральними екологічними агенціями. Витрати цієї компанії становили 40 тис. доларів щороку.

Очищення після здійснення незапланованих (випадко­вих) викидів.

Класичним прикладом витрат після здійснення викидів є розлив нафти компанією Exxon Valder у Prince William Sound (Аляска) у 1989році. Станом на 25 травня 1995року компанія-забруднювач сплатила 2,5 млд. доларів для проведення очисних робіт та компенсації.

Екологічні правові дії.

Судові позови, пов’язані з екологічною шкодою та пору­шеннями існуючого стану можуть призвести до значних неочікуваних витрат у формі штрафів, пені, судових приписів за шкоду.

Компанія Regency Cruise Lines була оштрафована на суму 250 000 доларів районним судом США за скид в океан пласти­ковых місткостей зі сміттям. Федеральний суд присудив рибалкам Аляски 286,8млн. доларів як компенсацію за втрату риби внаслідок розливу нафти компанією Exxon Valder. Ця сама компанія сплатила 1,1 млд. доларів у вигляді штрафу за кримінальну відпо­відальність за розлив нафти.

Кожна фірма, що утворює шкідливі відходи, кожен транс­портний засіб, що займається їх перевезенням, є відповідальними за майбутнє очищення довкілля. Загальна екологічна відпо­відальність підприємств у США становить 2-5% від ВНП.

Режим регулювання.

Більшість ековитрат підприємства у США сплачують відповід­но до наказів місцевої, державної та федеральної влади, що є засо­бом покладання зовнішніх (суспільних) витрат на підприємство. Виділяють дві категорії витрат. Перша включає витрати, необхідні для задоволення основних правил щодо конструювання продукту та його експлуатації. Друга категорія складається з тривалих регулю­ючих витрат, пов’язаних із складним комплексом “наказ та конт­роль”. їх назвали витратами зменшення забруднення і контролю.

Щодо екологічно чистих товарів, «думка, що «зелені» (еколо­гічно чисті) товари є незвично дорогими, є ілюзією. Реальність полягає в тому, що традиційні продукти є нереально дешеві. Витрати, пов’язані з екологічною деградацією, переважно не відображаються у їх цінах, отже, довкілля ефективно забезпечує субсидію». Виходячи з цього, необхідна іденти­фікація різних джерел ековитрат та розробка процедур за допо­могою яких вони розподіляються по продуктах. Існує потреба удосконалення практики повно-витратного екологічного обліку.

Інший метод ціноутворення, заснований на витратах, орієн­тується на отримання цільового прибутку.

Цей метод полягає в тому, що підприємство прагне отримати бажану величину чистого прибутку на вкладений капітал. Ціна розраховується за формулою:

де Н_пр — бажана норма чистого прибутку на інвестований капітал у відсотках;

Q — запланований обсяг виробництва і збуту продукції, натур, од.;

І — величина інвестованого капіталу, грн.

С — собівартість одиниці продукції, гривень.

Розрахунок цін при цьому доцільно проводити у такій послі­довності:

1) визначається бажана величина норми чистого прибутку на вкладений капітал;

2) визначається абсолютна величина чистого прибутку (цільового) на товар;

3) визначається декілька альтернативних варіантів цін, які охоплюють весь діапазон цін конкурентів на аналогічні тради­ційні товари та екологічно чисті товари;

4)  для кожного варіанту розраховується беззбиткова програ­ма, тобто обсяг продукції, що забезпечить бажану величину чистого прибутку за формулою:

Н_пр·(І_осн+І_об)=[Ц·Q-ЗВ·Q–ПВ] ·

де І_осн + І_об— інвестиції в основний та оборотний капітали;

С_пр — ставка податку на прибуток, %.

Н_пр — норма чистого прибутку на 1 грн. інвестицій.

5) для кожного варіанту цін визначається ймовірність збуту цього обсягу продукції;

6) на основі аналізу ймовірності збуту визначається рівень ціни і обсяг продажу.

У цьому випадку ціна відразу встановлюється фірмою з урахуванням бажаного обсягу прибутку. Однак для відшко­дування витрат виробництва необхідно реалізувати певний обсяг продукції по даній ціні. Тут особливу важливість має цінова еластичність попиту.

Метод розрахунку ціни обладнання на основі величини економічного ефекту у сфері експлуатації також належить до витратних методів. Математично модель має вигляд:

Н_пр·Ц_обл.= ,

де Ц_обл — ціна обладнання, або сума інвестицій, яку може вкласти замовник у придбання екологічно чистого обладнання;

К — кількість екологічно чистої продукції, що планується виготовляти на даному обладнанні;

Н_ам — норма амортизації, % ;

Ц — ціна продукції, що має виготовлятись на даному обладнанні.

У цьому випадку визначається рівень інвестицій, що забезпе­чить виробнику бажану норму прибутку.

Метод ціноутворення, в основу якого покладено рівень попиту.

Метод базується на аналізі зміни кривої попиту на екологічно чистий товар і має три модифікації:

1. при встановленні ціни виробник прагне отримати найбіль­ший прибуток;

2. при встановленні ціни виробник прагне зберегти стабіль­ність обсягів виробництва екологічно чистої продукції;

3. при встановленні ціни виробник прагне збільшити свою частку ринку.

Встановлення ціни при цьому відбувається за схемою:

1) прогнозується крива попиту на екологічно чистий товар;

2) визначається мінімальна ціна, яку може встановити про­давець;

3) вибирається кілька варіантів цін, які охоплюють нижню межу цін конкурентів на аналогічний товар (звичайний «сірий» товар та на екологічно чистий);

4) прогнозується реакція конкурентів на кожен варіант ціни;

5) аналізується приріст частки ринку для кожного варіанту;

6) вибирається раціональний рівень ціни, виходячи із спів­відношення ціни на екологічно чистий товар та приросту частки ринку.

Ціна вважається допустимою, якщо виконується умова:

=

де Н_пр - фактичний коефіцієнт ефективності інвестицій;

П_реал - прибуток від реалізації.

До методів встановлення ціни на основі попиту, належить метод максимізації поточного прибутку. Цей метод доцільно використовувати для екологічно чистих товарів з високою ела­стичністю попиту по ціні. Математично модель має вигляд:

П_реал= [Ц·Q-(ПВ+ЗВ·Q)] →max

Для встановлення залежності між ціною екологічно чистого товару та попитом на нього проводиться ринкове тестування товару, в ході якого ціни знижують і фіксують кількість товару, реалізованого при кожному значенні ціни. Результати дослідження обробляють з використанням кореляційно-регресійного аналізу, отримуючи рівняння регресії:

Q=а+б·Ц

де а, б - коефіцієнти регресії.

Після визначення взаємозв’язку між попитом та ціною, функцію прибутку максимізують з використанням першої похідної ( ).

В результаті знаходять оптимальну ціну.

Аукціон також допомагає встановити ціну за допомогою визначення попиту на екологічно чистий товар та бажання спо­живачів його придбати. У цьому випадку споживачі змагаються між собою за право придбання екологічно чистого товару, який має для них певну цінність (безпека споживання, життєдіяльності, особистий вклад у збереження навколишнього середовища).