§ 2. Індивідуальні трудові спори

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поши­рюється на всі правовідносини, що виникають у державі (в тому числі трудові). Найчастіше це реалізовується у трудовому праві при вирішенні індивідуальних трудових спорів.

Індивідуальні трудові спори — це не врегульовані розбіж­ності між працівником і роботодавцем з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю, або зміни умов трудового договору, інших угод про працю та пе­реданих на розгляд компетентних з вирішення спорів органів від­повідно до чинного законодавства.

Індивідуальні трудові спори є найпоширенішими серед існу­ючих. Порядок вирішення залежить від їх юридичної природи.

Так, трудові спори позовного характеру розглядаються комісіями з трудових спорів і районними (міськими) — місцевими судами.

Організація комісій по трудових спорах, їх компетенція.

Комісія по трудових спорах є первинним органом досудово-го розгляду та вирішення більшості трудових спорів, що вини­кають на підприємстві між працівниками й роботодавцями.

Згідно із ст. 223 КЗпП створення комісій по трудових спо­рах передбачено на підприємствах, в установах, організаціях, а також в їхніх структурних підрозділах з кількістю працюючих не менше 15 осіб. Вона обирається загальними зборами (конфе­ренцією) трудового колективу. Чисельність, склад і строк пов­новажень КТС визначаються також зборами трудового колек­тиву. Збори вважаються правочинними, якщо на них присутні понад половину загальної кількості членів колективу, а конфе­ренція — якщо вона зібрала 2/3 делегатів. Рішення про обрання КТС (її членів) приймається більшістю голосів. Порядок обран­ня, висування кандидатів у члени КТС, порядок голосування (відкрите чи таємне) встановлюються зборами (конференцією). Кількість робітників у складі комісії має становити не менш як половину її складу. Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря.

Комісія по трудових спорах наділена правом викликати свід­ків, доручати проведення різноманітних перевірок, вимагати від власника необхідні розрахунки й документи. Вона має печатку встановленого зразка, її рішення обов'язкові до виконання (у ра­зі незгоди рішення можна оскаржити до суду).

Власник зобов'язаний створити всі необхідні умови для ро­боти КТС: надати приміщення, друкарську та іншу техніку, не­обхідну літературу, організувати діловодство, облік і зберігання заяв працівників і справ, підготовку й видачу копій рішень і т. ін.

Порядок і строки розгляду трудових спорів у КТС.

Для звернення працівника в КТС встановлено тримісячний строк від того дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Стаття 225 КЗпП передбачає обо­в'язкову реєстрацію заяв працівників, що подаються до КТС, проте ч. 6 ст. 223 КЗпП відносить облік та зберігання таких заяв до обов'язків власника, тобто сторони, що протистоїть праців­никові у трудовому спорі. У такому разі працівник має право ви­магати розписку чи аналогічний документ, який би засвідчив, що його заяву прийнято і це належним чином оформлено.

446

Модуль 8. Розділ XVIII

Трудові спори

447

Спір має розглядатися, як правило, у присутності працівни­ка (заява про розгляд може бути подана за його відсутності че­рез представника). Засідання КТС вважається правомочним за присутності не менше 2/3 її складу. Працівник або власник має право заявити відвід будь-кому з членів КТС. Рішення прийма­ється більшістю голосів. У рішенні КТС вказуються: назва під­приємства, прізвище, ім'я та по батькові працівника, дата звер­нення і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів ко­місії, власника чи його представника, підсумки голосування й мотивоване рішення комісії.

Копія рішення в триденний строк видається працівникові, власнику або їхнім представникам.

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудо­вий спір у десятиденний строк з дня подання працівником за­яви. Рішення КТС підлягає виконанню у триденний строк після закінчення десяти днів на його оскарження згідно зі ст. 229 КЗпП. Якщо рішення комісії по трудових спорах оскаржено до суду, воно не підлягає виконанню до винесення судом ухвали про за­лишення в силі рішення КТС і набрання ним законної сили. Рі­шення про поновлення на роботі підлягають негайному вико­нанню. Після перебігу строку добровільного виконання рішення КТС у разі, коли власник не оскаржив це рішення і не виконав його, працівник має право вимагати видати йому посвідчення, що має силу виконавчого листа (ст. 230 КЗпП), підписане голо­вою або заступником голови КТС і засвідчене печаткою КТС. Працівник має право пред'явити посвідчення до місцевого суду не пізніше тримісячного строку з дня його одержання.

Строки при вирішенні трудових спорів:

Усі строки при вирішенні трудових спорів можна поділити на такі групи:

• строки звернення до органів по вирішенню спорів;

• строки вирішення спорів;

• строки виконання рішень з трудових спорів.

Порядок і строки розгляду трудових спорів в судовому по­рядку.

У районних (міських) — місцевих судах розглядаються тру­дові спори за заявами:

1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах під­приємства, установи, організації (підрозділу);

2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по тру­дових спорах суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

1. працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2. працівників про поновлення на роботі незалежно від під­став припинення трудового договору, зміну дати і формулюван­ня причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів пра­цівників, указаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП;

3. керівника підприємства, установи, організації (філії, пред­ставництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників; головного бухгалтера підприємства, устано­ви, організації, його заступників; службових осіб митних орга­нів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персо­нальні звання; службових осіб державної контрольно-ревізій­ної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначають­ся на посади державними органами, органами місцевого та регіо­нального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на ін­шу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дис­циплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, указа­них у ч. 3. ст. 221 і ст. 222 КЗпП;

4. власника або уповноваженого ним органу про відшкоду­вання працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприєм­ству, установі, організації;

5. працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо бу­ло вирішено власником або уповноваженим ним органом і проф­спілковим органом підприємства, установи, організації (підроз­ділу) у межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1. працівників, запрошених на роботу в порядку переведен­ня з іншого підприємства, установи, організації;

2. молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

448

Модуль 8. Розділ XVIII

Трудові спори

449

3. вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох ро­ків або дитину-інваліда, а одиноких матерів — при наявності ди­тини віком до чотирнадцяти років;

4. виборних працівників після закінчення строку повнова­жень;

5. працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6. інших осіб, з якими власник або уповноважений ним ор­ган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

Строки звернення до районного (міського) суду за вирішен­ням трудових спорів регулюються ст. 233 КЗпП. А саме: праців­ник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськ-районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спра­вах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії на­казу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належ­ної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосо­вується і при зверненні до суду вищестоящого органу або про­курора. У разі пропуску з поважних причин строків, установле­них цією статтею, місцевий суд може їх поновити.

Порядок обчислення строків позовної давності і процесуаль­них строків визначається трудовим і процесуальним законодав­ством. Строки, що встановлені законом або призначаються су­дом, обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк може визначатися також вказівкою на подію, яка повинна обо­в'язково настати. Строк, що обчислюється роками закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку (7 черв­ня 2008 року — 7 червня 2009 року); місяцями — минає відпо­відного числа останнього місяця строку, якщо такого числа не­має, — в останній день цього місяця; тижнями — розпочинаєть­ся з дня, що є наступним за тим днем, з якого починається строк

і закінчується у той самий за назвою день, з якого визначено йо­го початок (наприклад, п'ятниця). Перебіг строків, які призна­чені календарними днями, розпочинається з дня, що є наступ­ним з календарної дати, яка визначає його початок. До десяти­денного строку включаються всі календарні дні, в тому числі святкові, вихідні та неробочі. Якщо кінець строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається перший за ним робочий день.

Рішення комісії по трудових спорах, оскаржене до суду, не підлягає виконанню до винесення судом рішення про залишен­ня в силі рішення КТС і набрання цим рішенням законної сили.

З прийняттям у 1996 р. Конституції України, якою визна­чено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124), працівники отримали право безпосередньо звертатися до суду для вирішення будь-якого трудового спору (минаючи КТС), а суд не має права відмовити їм у прийнятті позовної за­яви на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в пе­редбаченому законодавством досудовому порядку.

Розгляд трудових спорів про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП поновленню на роботі підлягає працівник, який був звільнений без законної підстави або неза­конно переведений на іншу роботу. Поновлення полягає в тому, що працівнику надається та сама робота, тобто відновлюються порушені трудові права працівника. Суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'я­заний поновити працівника на попередній роботі, крім випадку ліквідації підприємства. В останньому випадку суд зобов'язує ліквідаційну комісію або власника чи правонаступника випла­тити працівникові зарплату за весь час вимушеного прогулу.

Моментом, з якого незаконно звільненого працівника мож­на вважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення. У разі звільнення без законної підстави або неза­конного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає тру­довий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачу­ваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про понов-

450

Модуль 8. Розділ XVIII

Трудові спори

451

лення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рі­шення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення непра­вильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнен­ня у точній відповідності з формулюванням чинного законо­давства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в тру­довій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішен­ня про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується се­редній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

До середньомісячної зарплати, яка підлягає виплаті у випад­ку поновлення працівника, включаються: основна зарплата, до­плати і надбавки, премії, винагорода за підсумками року, щомі­сячні премії, які припадають згідно з розрахунковою відоміс­тю на заробітну плату. Не враховуються: доплати за виконання окремих доручень, що не входять в обов'язок працівників, одно­разові виплати, компенсаційні виплати на відрядження, доходи (дивіденди), премії за винаходи і раціоналізаторські пропозиції тощо. Нарахування виплат за останні два місяці провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів або годин.

При розгляді справ про поновлення на роботі суди відповід­но до постанови ВСУ «Про практику розгляду судами трудо­вих спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 повинні з'ясовувати, з яких підстав звільнено працівника згідно з наказом чи розпоря­дженням, і перевіряти їх відповідність закону. Суд не має права визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими

власник не пов'язував звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, дана неправильна юридична кваліфіка­ція, суд може змінити формулювання причин і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. Якщо в день розгляду справи в суді відповідач видав наказ про поновлення працівника на роботі, позивач може порушити питання про за­криття провадження по справі або відкладення її слухання до з'ясування дійсних намірів власника. Якщо такого клопотання позивач не подасть, справа має розглядатися по суті, а в разі ви­знання факту поновлення на роботі дійсним суд повинен відмо­вити працівникові в позові про поновлення на роботі. Сторони мають право укласти мирову угоду. Але суд повинен з'ясувати, чи не суперечить ця угода закону і чи не порушуються нею ін­тереси держави, права й інтереси сторін. Затверджуючи миро­ву угоду, суд має право винести окрему ухвалу про виявлені при розгляді справи порушення закону і усунення причин, що їх породжують. При поновленні працівника на роботі і стягнен­ні на його користь зарплати за весь час вимушеного прогулу суд може покласти на службову особу обов'язок відшкодувати підприємству збитки, заподіяні у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу.