Тема . Управління ринком грошей та капіталів та ліквідністю

Суть та структура світового фінансового ринку. Лібералізація руху капіталу в ЄС. Інфраструктура європейського фондового ринку. Характеристика Європейського ринку цінних паперів. Регулювання ринку капіталів у країнах—учасницях Європейського Союзу. Реформування органів фінансового регулювання в ЄС. ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ДИРЕКТИВАМИ ЄС.

1. Суть та структура світового фінансового ринку.

Світова фінансова архітектура.

Стосовно структури світових фінансів існує декілька кон­цепцій. Відомі фахівці М. В. Енг, Ф. Л. Ліс, Л. Дж. Мауер виокремили такі основні компоненти світових фінансів, світовий фінансовий ринок, міжнародна банківська справа, фінанси транснаціональних корпорацій, міжнародні портфельні інвестиції (рис. 1.1)

Рис. 1.1 Основні компоненти світових фінансів

Світові фінанси є складною ди­намічною системою, що перебуває в процесі постійної трансфор­мації. В цій глобальній фінансовій архітектурі оперують такі провідні суб'єкти, як ТНК, ТНБ, портфельні інвестори, міжна­родні офіційні позичальники (національні держави і міжнародні урядові та неурядові агенції). Саме вони опосередковують основ­ну частину міжнародних фінансових потоків. З погляду провідних суб'єктів, що виходять на міжнародний фінансовий ринок та ге­нерують головні фінансові потоки, світові фінанси можна пред­ставити таким чином (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Основні суб'єкти світових фінансів

В географічно-територіальному аспекті глобальне фінансове середовище охоплює практично всі країни і території Земної кулі (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Світове фінансове середовище: територіальний аспект

Таким чином, основними компонентами світових фінансів є світовий фінансовий ринок, фінанси транснаціональних корпорацій, міжнародна банківська справа, міжнародні портфельні інвестиції. Всі ці складники впливають один на одного і перебувають у тісній взаємозалежності. В по дальших розділах цієї книги ключові сегменти світових фінансів детально аналізуватимуться, в даному розділі ми окреслимо їх лише схематично.

Світовий фінансовий ринок

Під світовим фінансовим ринком треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує ба­лансування світового попиту і пропозиції на капітал.

Світовий фінансовий ринок історично виникає на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації ви­робництва та капіталу й інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків. Упровадження інформаційних технологій у банківській та фінансовій сферах дало значний поштовх глобалізації фінансо­вих ринків.

Характерні риси світового фінансового ринку:

• величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій;

• глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;

• цілодобовий режим операцій;

• залучення до операцій суб'єктів/інституцій із високим рейтингом/репутацією ;

• широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;

• уніфікація правил та стандартів операцій;

• високий рівень використання інформаційних технологій.

Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Хоча єдина, загальноприйнята кла­сифікація цієї системи ще не склалася, найчастіше виділяють чо­тири головні елементи світового фінансового ринку — валютний ринок, ринок боргових зобов'язань, ринок титулів (або прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).

Інша модель світового фінансового ринку базується на функціональному критерії типів фінансових операцій (кредитних або інвестиційних) — рис. 1.4.

Рис. 1.4

Структура фінансових ринків з урахуванням критеріїв типів фінансових

операцій та термінів реалізації майнових прав

Головною ознакою, що відокрем­лює різні типи фінансових трансакцій у цій моделі, є можливість або неможливість вільної купівлі-продажу фінансових зо­бов'язань або фінансових інструментів. Якщо така вільна купівля-продаж можлива, її суб'єкти виступають учасниками ринку цінних паперів. В протилежному випадку вони виступають учасниками ринку боргових зобов'язань. Залежно від часових па­раметрів реалізації майнових прав розрізняють грошовий ринок (короткі терміни купівлі-продажу короткострокових боргових інструментів) і ринок капіталів (тривалі терміни купівлі-продажу довгострокових боргових зобов'язань та акцій).

Поділ світового фінансового ринку на два великі сектори — кредитний та інвестиційний — є певною мірою умовним. В ос­танні десятиріччя відбувається бурхливий процес трансформації кредитних операцій в операції з цінними паперами, який дістав назву "сек'юритизація кредитів". Сек'юритизація — це процес перетворення малоліквідних фінансових активів на інструменти ринку капіталів, що придатні для продажу. На суми виданих кре­дитів банки випускають цінні папери і продають їх. Цей механізм дає змогу знизити кредитні ризики та забезпечити приплив гро­шей у банк до настання термінів погашення кредиту.

Між деякими структурними елементами світового фінансово­го ринку не можна провести чіткої межі. Наприклад, міжнарод­ний ринок облігацій є складовою частиною міжнародного ринку боргових зобов'язань, водночас за іншими критеріями він стано­вить елемент міжнародного ринку цінних паперів. Міжнародний ринок титулів (прав) власності, будучи структурним компонентом міжнародного ринку цінних паперів, є також одним Із двох голо­вних сегментів міжнародного ринку капіталів.

Досить складну проблему становить і виокремлення такого нового елементу світового фінансового ринку, як міжнародний ринок похідних фінансових інструментів. З одного боку, він все ще несе "родові" риси грошового ринку, тому в деяких моделях структури світового фінансового ринку включається в цей його сегмент. З іншого боку, ринок похідних використовує деякі інструменти міжнародного ринку капіталу як базисні продукти. Похідні інструменти мають елементи окремих довгострокових боргових інструментів ринку капіталу.

Складні взаємозв'язки світового фінансового ринку інколи ілюструють ще в одній із інтерпретацій його моделі (рис. 3.6).

Сукупність кредитно-фінансових установ акумулює величезні маси грошових ресурсів по всьому світові. Потім ці ресурси через кредитні та інвестиційні механізми перерозподіляються між країнами, даючи потужний імпульс подальшому зростанню кон­центрації та централізації капіталу.

Світові потоки фінансових ресурсів під впливом конкурентної боротьби через інституційний механізм світового фінансового ринку спрямовуються в ті сфери та регіони світової економіки, де на них відчувається найбільший попит, а отже є можливість от­римати найбільші прибутки.

Міжнародні валютні ринки

Міжнародні валютні ринки -•• не міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівля-продаж іноземних валют.

Валютні ринки забезпечують своєчасність здійснення міжна­родних платежів і розрахунків, страхування валютно-кредитних ризиків, диверсифікації валютних резервів. Значні коливання курсових співвідношень роблять світовий валютний ринок важ­ливим місцем проведення спекулятивних операцій.

Сучасні міжнародні валютні ринки склалися на основі розвит­ку та взаємозв'язків національних ринків.

З погляду організації ринкового простору, де здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, міжнародні валютні ринки є глобальною телекомунікаційно-комп'ютерною мережею, що з'єднує банки та брокерські компанії різних країн. Саме на цій основі відбувається швидкісна передача інформації про курси валют, попит та пропозицію, стан банків, новини в економіці та політиці, що забезпечує миттєві валютні трансакції.

За масштабами операцій валютний ринок багаторазово пере­вищує інші компоненти світового фінансового ринку. Як уже за­значалося, обсяг щоденних операцій тут у середньому сягає 1,5 трлн дол. і зростає на 10% щорічно.

Хоча на валютному ринку торгують усіма видами валют, опе­раціям з доларом належить тут провідне місце. Трансакції на ва­лютному ринку можуть здійснюватися як партнерами всередині однієї країни, так і партнерами, що перебувають у різних країнах. Основна частина міжнародних валютних операцій припадає всьо­го на три міста — Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Торгівля валютою опосередковується головним чином найбільшими банківськими установами. У світових фінансових центрах 3/4 торгівлі валютою ведеться 10—11 % банківських інституцій.

Міжнародні ринки боргових зобов'язань

Міжнародний ринок боргових зобов’язань - це сфера обігу боргових зобов’язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника..

Міжнародний ринок боргових зобов'язань складається з двох головних сегментів: міжнародного кредитного ринку, що по суті є ринком банківських кредитних зобов'язань, та міжнародного ринку боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій (див. рис. 3.6).

Міжнародне кредитування відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку світової економіки. Воно забезпечує зростання світо­вої торгівлі, підтримує прямі іноземні інвестиції ТНК, допомагає урадам отримати іноземну валюту для стабілізації економіки або рефінансування заборгованості.

Банк міжнародних розрахунків (Базель) виокремлює такі специфічні види діяльності у сфері міжнародних кредитних операцій:

1. Позики та кредити, надані банками один одному як усере­дині країни, так і за її межами.

2. Позики та кредити, надані небанківськими установами як усередині країни, так і за її межами.

3. Міжбанківське повторне депонування (операції з еврова­лютами і діяльність на офшорних банківських ринках).

На міжнародному ринку боргових цінних паперів обертають­ся фінансові інструменти, що засвідчують боргові відносини між кредитором та позичальником. Крім найбільш типового боргово­го інструменту — облігацій, сюди належать і ринок середньострокових нот та деякі інші цінні папери.

У структуру міжнародного ринку боргових зобов'язань входить обіг короткострокових боргових зобов'язань (термін погашення від 1 дня до 1 року) та довгострокових боргових зобов'язань (термін погашення понад 1 рік).

Серед довгострокових боргових зобов'язань виділяють такі види:

а) державний борг, тобто боргові зобов'язання центральних або місцевих органів влади;

б) гарантований державою борг приватних фірм;

в) приватний борг, не гарантований державою.

Лише частина міжнародного ринку цінних паперів є сегмен­том міжнародного ринку боргових зобов'язань. Обіг тих цінних паперів, які є інструментами власності, відбувається на міжнарод­ному ринку титулів власності — окремому важливому елементі світового фінансового ринку.

Міжнародні ринки титулів (прав) власності

Міжнародні ринки титулів (прав) власності є сферою, де відбу­вається купівля-продаж цінних паперів, то засвідчують участь інвестора в капіталі підприємств.

До таких цінних паперів слід віднести акції та депозитарні розписки.

Глобалізація ринку титулів власності ще не досягла рівня, притаманного, наприклад, світовому ринку валют або міжнарод­ному ринку боргових зобов'язань. Більшість акцій, що продають­ся на національних фондових ринках США та інших промислово розвинутих країн, емітовані місцевими корпораціями. Хоча схильність інвесторів тримати акції "своїх" національних ком­паній ще виразно виявляється, кількість випадків "глобальних" емісій акцій ТНК останніми роками значно зросла. Точних даних про обсяг міжнародного ринку титулів власності немає. За при­близними оцінками, в другій половині 90-х років XX ст. він становив понад 40 млрд дол. Процеси приватизації, які відбува­ються у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвива­ються, стимулюють зростання цього важливого сегмента фінан­сового ринку.

Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів

Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів (дерива­тивів) охоплюють обіг групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передачі або нейтралізації ризиків.

Фінансові деривативи — це інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до інших активів (ціни товарів або акцій, курсу валюти, процентної ставки).

В середині 90-х років загальний річний обсяг контрактів, ук­ладених на торгівлю фінансовими деривативами, досяг 27 трлн дол. Щоденний обсяг торгівлі на внутрішніх та міжнародному ринках перевищив 2 трлн дол.

Розрізняють два механізми обігу фінансових деривативів: 1) торгівлю деривативами на біржах; 2) торгівлю деривативами поза біржами.

Ринок фінансових деривативів швидкими темпами глобалізується. Більша частина торгівлі цими фінансовими інстру­ментами припадає на міжнародний ринок.