Питання до заліку з курсу

„СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ СІМЕЙ”

1. Стадії розвитку ВІЛ.

2. Групи ризику інфікування ВІЛ.

3. Аналіз ситуації захворюваності на ВІЛ/СНІД в Україні.

4. Шляхи передачі ВІЛ та умови, що їх визначають.

5. Етіологія та патогенез ВІЛ-інфекції.

6. Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини.

7. Прояви ВІЛ-інфекції у дітей. Діагностика ВІЛ-інфекції у дітей.

8. Медичний нагляд та тривалий догляд за ВІЛ-інфікованими дітьми.

9. Загальна характеристика українського законодавства у сфері протидії ВІЛ/СНІДу.

10. Ключові нормативно-правові документи у сфері ВІЛ/СНІДу.

11. Відповідальність за порушення законодавства.

12. Проблеми, які виникають у дітей, що мають тяжкі захворювання.

13. Психологічні особливості дітей, які живуть з ВІЛ.

14. Особливості виховання ВІЛ-інфікованих дітей.

15. Психологічна підтримка ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.

16. Модель соціально-психологічної допомоги ВІЛ-позитивним дітям та їхнім родинам.

17. Корекція проблем поведінки дітей із тяжкими захворюваннями.

18. Мета та завдання соціального супроводу сімей, які мають ВІЛ-інфіковану дитину в Центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

19. Особливості соціального супроводу сім’ї, яка виховує дитину з ВІЛ-інфекцією.

20. Соціальний супровід прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, в які влаштовано дітей, які живуть з ВІЛ.

21. Соціально-медична природа ВІЛ/СНІД у дітей.

22. Нетрадиційні форми профілактики ВІЛ/СНІДУ у дітей.

23. Соціально-психологічна підтримка сімей, в яких виховується ВІЛ-інфікована дитина.

24. Проблеми та перспективи вітчизняного нормативно-правового забезпечення соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими.

25. ЛЖВ як особлива категорія клієнтів соціального педагога.

26. Особливості виховання в сім’ях ВІЛ-інфікованих.

27. Інновації в підготовці фахівців, що працюють з ВІЛ-інфікованими дітьми.

28. Форми, засоби та методи соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.

29. Специфіка роботи з ВІЛ-інфікованими підлітками.

30. Робота соціального педагога з основними «групами ризику» зараження ВІЛ

Тестові завдання з курсу «соціальний супровід віл-інфікованих дітей та їх сімей»

1. Період, коли за наявності вірусу ВІЛ у крові діагностика ще не можлива, однак людина може інфікувати інших; період від моменту інфікування ВІЛ до можливості його діагностування через достатню кількість антитіл:

а) «період вікна»;

б) «період дверей»;

в) «період життя»;

г) «період відсутності».

2. ВІЛ-позитивною може вважатися людина, яка отримала позитивний результат тесту на ВІЛ:

а) один раз;

б) двічі;

в) більше 5-ти раз;

г) щомісяця.

3. Лікарняні засоби, які безпосередньо впливають на ВІЛ:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

4. Цілісна діяльність, командна взаємодія щодо систематичного дослідження психолого-педагогічного статусу дитини та створення відповідних соціально-психологічних умов для розвитку особистості учнів та їх успішного навчання – це:

а) психолого-педагогічний супровід;

б) соціальний супровід;

в) абілітація;

г) реабілітація.

5. Лікування, спрямоване на контролювання симптомів та укріплення імунної системи ВІЛ-інфікованого як додатковий засіб:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

6. Вірусне навантаження (кількість вірусу у крові) ВІЛ-інфікований повинен тестувати:

а) кожний день;

б) кожні 2 місяці;

в) кожні 6 місяців;

г) кожний рік.

7. Період, коли за наявності вірусу ВІЛ у крові діагностика ще не можлива, однак людина може інфікувати інших; період від моменту інфікування ВІЛ до можливості його діагностування через достатню кількість антитіл:

а) «період вікна»;

б) «період дверей»;

в) «період життя»;

г) «період відсутності».

8. ВІЛ-позитивною може вважатися людина, яка отримала позитивний результат тесту на ВІЛ:

а) один раз;

б) двічі;

в) більше 5-ти раз;

г) щомісяця.

9. Лікування, яке дозволяє попередити або вилікувати інфекції,що супроводжують ВІЛ/СНІД:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

10. Препарати, які значно знижають імовірність передачі ВІЛ від матері до дитини:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

11. Обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (зокрема, сирітство, відсутність житла або роботи, малозабезпеченість, тощо):

а) складні життєві обставини;

б) життєва криза;

в) вікова криза;

г) фрустрація базових потреб.

12. Вид соціальної роботи, який спрямований на 1) здійснення соціальної опіки; 2) допомоги; 3) патронажу соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх соціального статусу – це:

а) соціальне виховання;

б) соціальний супровід;

в) соціальні послуги;

г) соціальна адаптація.

.

13. Тривалий процес, спрямований на здійснення системи комплексних заходів різними спеціалістами щодо соціальної роботи із незахищеними верствами населення – це:

а) соціальне виховання;

б) соціальний супровід;

в) соціальні послуги;

г) соціальна адаптація.

14. Теоретичною основою соціального супроводу клієнтів є метод:

а) «імрауерменту»;

б) «біфрендингу»;

в) «ведення випадку»;

г) «аутріч-роботи».

15. Соціальний супровід за своїм змістом:

а) тотожній індивідуальній роботі з клієнтом;

б) тотожній груповій роботі з клієнтом;

в) виходить за межі індивідуальної чи групової соціальної роботи;

г) відповідає формі роботи у громаді.

16. Метод соціальної роботи, який полягає у забезпеченні представників вразливих груп населення необхідною індивідуальною підтримкою для продовження життя в громаді – це:

а) метод «аутріч роботи»;

б) метод «аутентифікації та персоналізації»;

в) метод «супервізії»;

г) метод «ведення випадку».

17. Діяльність щодо управління етапами і процедурами ведення випадку класифікується як:

а) менеджмент випадку;

б) імпаурмент випадку;

в) стигматизація випадку;

г) ресоціалізація випадку.

18. Форма роботи при соціальному супроводі, суть якої полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості й характеру самих потреб:

а) індивідуальна робота;

б) соціальна значуща діяльність;

в) консультування;

г) дії державних і соціальних інституцій.

19. Вид соціальної роботи, спрямований на здійснення аналізу, експертизи, нагляду та контролю за умовами життєдіяльності клієнтів з метою забезпечення їх прав і свобод, задоволення інтересів і потреб:

а) соціальне картографування;

б) соціальна експертиза;

в) соціальне інспектування;

г) соціальна життєдіяльність.

20. Принцип здійснення соціального супроводу, згідно до якого основний сенс допомоги полягає в оволодінні людиною спроможністю до самостійного вирішення своїх проблем:

а) комплексність;

б) добровільність;

в) персоналізація клієнта;

г) активізація клієнта.

21. Принцип здійснення соціального супроводу, згідно до якого допомога має надаватися, виходячи з добровільного звернення клієнта:

а) комплексність;

б) добровільність;

в) персоналізація клієнта;

г) активізація клієнта.

22. Особливі освітні послуги для осіб з помірною, значною та глибокою розумовою відсталістю, які все ще за колишніми радянськими мірками нібито «не підлягають навчанню»:

а) раціоналізація;

б) реабілітація;

в) абілітація;

г) експлуатація

23. Інструмент підвищення ефективності витрат на організацію соціальної допомоги; направленість допомоги на конкретну людину або групу населення – це:

а) адресність соціальних послуг;

б) нормативно-правове забезпечення соціальних послуг;

в) імпауермент клієнтів;

г) активне вислуховування клієнтів.

24. Лікування, яке дозволяє попередити або вилікувати інфекції,що супроводжують ВІЛ/СНІД:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

25. Надання фізичної допомоги ВІЛ-інфікованій людині у виконанні нею повсякденних життєвих функцій – це…

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальний супровід»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

26. Надання емоційної та психологічної підтримки ВІЛ-інфікованій людині, забезпечення її соціального функціонування – це…

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальна підтримка»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

27. Наявність доступних служб добровільного консультування і тестування, профілактика туберкульозу і подальшої передачі ВІЛ, лікування ВІЛ/СНІД та інших супутніх хвороб, надання паліативної допомоги, послуг у сфері репродуктивного здоров’я та планування сім’ї, забезпечення належного харчування, соціальної, духовної та психологічної підтримки за принципом «рівний – рівному», дотримання прав людини – це елементи…

а) «паліативної допомоги»;

б) «соціальної підтримки»;

в) «комплексного догляду»;

г) «немедичного догляду».

28. Багатостороннє та своєчасне виявлення та розв’язання проблем, що виникають у зв’язку з невиліковним захворюванням, метою якого є поліпшення якості життя хворого та його рідних – це:

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальна підтримка»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

29. Модель організації комплексної допомоги клієнту, що передбачає виконання ведучим соціальним працівником функцій організації та координації співпраці клієнта з іншими фахівцями та агенціями:ї

а) встановлення контакту з клієнтом;

б) планування співпраці з клієнтом;

в) менеджмент індивідуального випадку;

г) консультування.

30. Наслідком неспроможності або небажання окремої людини знайти дозволений юридичними нормами спосіб задоволення власних потреб є:

а) протиправна поведінка;

б) апатія;

в) дислексія;

г) каузальна атрибуція.

31. Особливості темпераменту, пізнавальної та емоційно-вольової свер людини, її характеру, світогляду, мотивації та ціннісних установок, які роблять людину чутливою до психотравмуючих ситуацій,зменшують її здатність опиратися негативним соціальним впливам та знаходити правомірні способи подолання труднощів належать до таких чинників формування протиправної поведінки:

а) особистісні чинники;

б) мікросоціальні чинники;

в) макросоціальні чинники;

г) асоціальні чинники.

32. Процес збору всебічної інформації про особу, її родину та оточення, аналіз цієї інформації, підготовка висновків та рекомендацій для подальшого планування соціальної допомоги:

а) оцінювання;

б) психодіагностика;

в) реабілітація;

г) паспортизація.

33. Період, коли за наявності вірусу ВІЛ у крові діагностика ще не можлива, однак людина може інфікувати інших; період від моменту інфікування ВІЛ до можливості його діагностування через достатню кількість антитіл:

а) «період вікна»;

б) «період дверей»;

в) «період життя»;

г) «період відсутності».

34. Багатостороннє та своєчасне виявлення та розв’язання проблем, що виникають у зв’язку з невиліковним захворюванням, метою якого є поліпшення якості життя хворого та його рідних – це:

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальна підтримка»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

35. Лікарняні засоби, які безпосередньо впливають на ВІЛ:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

36. Лікування, яке дозволяє попередити або вилікувати інфекції,що супроводжують ВІЛ/СНІД:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

37. Препарати, які значно знижають імовірність передачі ВІЛ від матері до дитини:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

38. Лікування, спрямоване на контролювання симптомів та укріплення імунної системи ВІЛ-інфікованого як додатковий засіб:

а) альтернативна терапія;

б) антиретровірусні препарати;

в) лікування хвороб, що супроводжують слабку імунну систему;

г) лікування ризику передачі вірусу.

39. Вірусне навантаження (кількість вірусу у крові) ВІЛ-інфікований повинен тестувати:

а) кожний день;

б) кожні 2 місяці;

в) кожні 6 місяців;

г) кожний рік.

40. Надання фізичної допомоги ВІЛ-інфікованій людині у виконанні нею повсякденних життєвих функцій – це…

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальний супровід»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

41. Надання емоційної та психологічної підтримки ВІЛ-інфікованій людині, забезпечення її соціального функціонування – це…

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальна підтримка»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

42. Наявність доступних служб добровільного консультування і тестування, профілактика туберкульозу і подальшої передачі ВІЛ, лікування ВІЛ/СНІД та інших супутніх хвороб, надання паліативної допомоги, послуг у сфері репродуктивного здоров’я та планування сім’ї, забезпечення належного харчування, соціальної, духовної та психологічної підтримки за принципом «рівний – рівному», дотримання прав людини – це елементи…

а) «паліативної допомоги»;

б) «соціальної підтримки»;

в) «комплексного догляду»;

г) «немедичного догляду».

43. Обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (зокрема, сирітство, відсутність житла або роботи, малозабезпеченість, тощо):

а) складні життєві обставини;

б) життєва криза;

в) вікова криза;

г) фрустрація базових потреб.

44. Вид соціальної роботи, який спрямований на 1) здійснення соціальної опіки; 2) допомоги; 3) патронажу соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх соціального статусу – це:

а) соціальне виховання;

б) соціальний супровід;

в) соціальні послуги;

г) соціальна адаптація.

45. Тривалий процес, спрямований на здійснення системи комплексних заходів різними спеціалістами щодо соціальної роботи із незахищеними верствами населення – це:

а) соціальне виховання;

б) соціальний супровід;

в) соціальні послуги;

г) соціальна адаптація.

46. Документ, який містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має отримувати; визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять:

а) соціальний паспорт класу;

б) індивідуальний паспорт учня;

в) соціальний паспорт учня;

г) індивідуальний навчальний план.

47. Надання фізичної допомоги ВІЛ-інфікованій людині у виконанні нею повсякденних життєвих функцій – це…

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальний супровід»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

48. Надання емоційної та психологічної підтримки ВІЛ-інфікованій людині, забезпечення її соціального функціонування – це…

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальна підтримка»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

49. Наявність доступних служб добровільного консультування і тестування, профілактика туберкульозу і подальшої передачі ВІЛ, лікування ВІЛ/СНІД та інших супутніх хвороб, надання паліативної допомоги, послуг у сфері репродуктивного здоров’я та планування сім’ї, забезпечення належного харчування, соціальної, духовної та психологічної підтримки за принципом «рівний – рівному», дотримання прав людини – це елементи…

а) «паліативної допомоги»;

б) «соціальної підтримки»;

в) «комплексного догляду»;

г) «немедичного догляду».

50. Багатостороннє та своєчасне виявлення та розв’язання проблем, що виникають у зв’язку з невиліковним захворюванням, метою якого є поліпшення якості життя хворого та його рідних – це:

а) «паліативна допомога»;

б) «соціальна підтримка»;

в) «медичний догляд»;

г) «немедичний догляд».

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ CТУДЕНТІВ З курсу«СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД КЛІЄНТА»

Рівень	12-	100	Критерії оцінювання відповіді
			Теоретичні знання	Вміння
Початковий рівень знань «2» (рецептивно-продуктивний)	1	0-25 балів	Студент за допомогою викладача розпізнає соціальні явища та процеси на побутовому рівні, розпізнає окремі категорії курсу, однослівно відповідає на конкретні запитання „так” чи „ні”.	Студент намагається відповідати, однак потребує постійної консультації і контролю з боку викладача. За допомогою викладача намагається використати набуті знання для виконання найпростіших завдань.
	2	26-49 балів	Студент за допомогою викладача однослівно відповідає на запитання, відтворює незначну частку питання в тому вигляді і в тій послідовності, у якій воно було розглянуте на лекції або консультації.	Студент вміє при постійному контролі і допомозі викладача виконати задачі побутового рівня.
	3	50-60 балів	Студент з помилками характеризує окремі поняття та явища курсу. Володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.	Студент вміє при постійному контролі і за допомогою викладача у тестових завданнях співвіднести категорії, явища та їх властивості.
Середній рівень знань«3»(репродуктивний)	4	61-65 балів	Студент володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на продуктивному рівні: з допомогою викладача відтворює словами, близькими до тексту лекції, означення термінів, явищ, процесів; частково відтворює текст підручника; у процесі відповіді допускає окремі видозміни навчальної інформації; ілюструє відповіді прикладами, що були наведені на консультації	Студент вміє правильно обрати й використати необхідні соціально-педагогічні закономірності; за допомогою викладача за інструкцією розв’язує соціально-педагогічну задачу і може усно її пояснити.
	5	66-70 балів	Студент за допомогою викладача дає правильне визначення окремих понять, процесів, явищ; словесно описує явище дитячої безпритульності, вказує на деякі його властивості; відтворює всю тему або її основну частину, ілюструючи відповідь власними прикладами.	Студент вміє правильно виконати прості завдання, оформлюючи їх без висновків; за інструкцією і за допомогою викладача намагається розв’язати соціально-педагогічні задачі з обґрунтуванням результату, у якому є помилки.
	6	71-74 балів	Студент за допомогою викладача свідомо відтворює тему лекції, ілюструючи її власними прикладами; розкриває сутність соціально-педагогічних понять, допускаючи у відповідях незначні неточності; намагається співвіднести соціальні явища з їх характеристиками; намагається застосувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок).	Студент вміє правильно розв’язати соціально-педагогічну задачу, при потребі звертаючись за консультацією викладача, робить правильні обґрунтовані висновки; за допомогою викладача може зробити частковий аналіз і порівняння соціальних явищ побутового рівня, висновки; прийняти рішення щодо соціальних інтересів і обґрунтувати їх.
Достатній рівень знань«4» (конструктивно варіативний)	7	75-80 балів	Студент без помилок відтворює зміст питання, наводячи власні приклади; правильно розкриває суть соціально-педагогічних понять, явищ, процесів.	Студент здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних (типових) ситуацій. Вміє самостійно розв’язувати типові задачі; виконати аналіз, порівняння, узагальнення навчального матеріалу при потребі звертаючись до викладача.
	8	81-85 балів	Студент володіє навчальною інформацією, вміє зіставляти, узагальнювати та систематизувати інформацію під керівництвом викладача; аргументовано відповідає на поставлені запитання і намагається відстояти свою точку зору.	Студент уміє користуватися соціально-психолого-педагогічними закономірностями для розв’язання задач; добирати необхідну додаткову інформацію для виконання типових завдань; аргументовано, посилаючись на теорію, пояснювати соціальні процеси.
	9	86-90 балів	Студент вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом навчального матеріалу, наводить аргументи на підтвердження своїх думок, використовуючи матеріали засобів масової інформації; може за допомогою викладача відповідати на питання, що потребують знання кількох тем.	Студент уміє самостійно розв’язувати типові соціально-педагогічні завдання, виправляти допущені помилки; за підказки викладача може розв’язувати завдання, що потребують знання декількох тем; використовувати різні джерела інформації.
Високий рівень знань «5» (творчий)	10	91-93 балів	Студент вільно володіє темою, має ґрунтовні соціально-педагогічні знання; вільно відповідає на запитання, що потребують знання кількох тем; оцінює окремі нові факти, явища, ідеї; судження його логічні й достатньо обґрунтовані; узагальнює і систематизує матеріал у межах навчальної теми; самостійно визначає окремі цілі навчальної діяльності.	Студент виявляє початкові творчі здібності: уміє працювати із спеціальною літературою; знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх відповідно до цілей, які поставив викладач, свою відповідь ілюструє схемами, графіками, прикладами; проводить самоперевірку виконаної роботи.
	11	94-97 балів	Студент вільно висловлює власні думки і відчуття, визначає програму пізнавальної діяльності, самостійно оцінює різноманітні соціальні явища і фактори, виявляючи особисту позицію до них; без допомоги викладача знаходить джерела інформації і використовує одержані відомості відповідно до мети та завдань пізнавальної діяльності.	Використовує набуті знання в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує особисту життєву позицію, узгоджуючи її з загальнолюдськими цінностями.
	12	98-100 балів	Студент виявляє особливі творчі здібності, глибоко розуміє соціально-педагогічні закони і категорії; подає ідеї згідно з вивченим матеріалом, робить творчо обґрунтовані висновки; вміє аналізувати і систематизувати матеріали засобів масової інформації; визначає порядок навчальної діяльності, самостійно оцінює її результати. Активно займається науково-дослідною роботою.	Студент самостійно розвиває власні обдаровання і нахили, вміє самостійно здобувати знання, сформулювати соціально-педагогічну проблему і визначити шляхи її розв’язання; вести дискусію з конкретного питання; розв’язувати і пояснювати розв’язки задач високої складності.