2) Номінативних речень (їх кваліфікують як звичайне двоскладне речення з нульовою формою буттєвого дієслова-присудка).

Виконуючи вправу 2, необхідно виділити головний член речення, визначити спосіб його вираження та значення, а потім – тип односкладного речення. Код містить 12 цифр.

Складне речення поряд із загальними ознаками речення має й специфічні: поліпредикативність, особлива структурна організація (воно складається із предикативних частин, які своєю будовою подібні до простих речень, але не мають самостійної смислової та інтонаційної завершеності). Предикативні частини складного речення поєднуються між собою за допомогою різних сполучних засобів. Основними з них є інтонація, сполучники (сурядні й підрядні) і сполучні слова (відносні займенники й прислівники займенникового походження). Слід звернути увагу на розрізнення сполучників і сполучних слів. Крім того, засобами зв’язку можуть бути співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків у різних предикативних частинах складного речення, лексичні елементи, а також порядок розміщення частин.

В основу класифікації складних речень покладено саме основні засоби зв’язку. Виділяють: безсполучникові речення (основний засіб зв’язку в них інтонація) та сполучникові речення (складносурядні та складнопідрядні, у яких засобами зв’язку виступають відповідно сурядні та підрядні сполучники або сполучні слова). Крім того складні речення можуть бути двочленними (складаються з двох предикативних частин) і багаточленними (до їх складу входить більше ніж дві частини).

Слід звернути увагу на ті ознаки, якими відрізняються складносурядні речення від складнопідрядних: їх частини відносно самостійні та незалежні, зв’язок між частинами сурядний, основний засіб зв’язку – сурядні сполучники, які не входять до складу певної частини, самі частини завжди послідовно розміщені.

За особливостями структури складносурядні речення поділяють на речення відкритої та закритої структури. Залежно від відношень між частинами виділяють кілька різновидів складносурядних речень: єднальні (одночасності та послідовності дії), розділові (взаємовиключення й чергування), протиставні, градаційні, приєднувальні.

Частини складнопідрядного нерівноправні: підрядна підпорядковується головній. Їх структурно-семантична класифікація враховує: до чого належить підрядна частини (до всієї головної чи тільки до окремого її слова); за допомогою яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної; в яких семантичних стосунках знаходяться предикативні частини.

Розрізняють два основні структурно-семантичні типи: речення нерозчленованої та розчленованої структури. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури поділяються на: 1) присубстантивно-атрибутивні; 2) з’ясувальні; 3) займенниково-співвідносні. Необхідно знати критерії їх розрізнення, звернувши увагу на засоби зв’язку та семантичні відношення між частинами.

Складнопідрядні речення розчленованої структури часто називають обставинними. Виділяють такі їх види: часу, умови, причини, мети, місця, порівняльні, допустові, наслідкові, супровідні (підрядна частина в них містить додаткову інформацію). До підрядних частин можна поставити відповідні до їх семантики питання.

Щодо безсполучникових речень в лінгвістиці не існує єдиної точки зору. Деякі вчені не виділяють їх як окремий різновид складних речень, відносять до безсполучникових складносурядних або складнопідрядних. Однак не завжди семантика безсполучникових речень може бути чітко диференційована, крім того ці речення мають специфічні структурні ознаки і засоби зв’язку. Безсполучникове речення – це складне речення, частини якого об’єднуються в єдине синтаксичне та семантичне ціле за допомогою інтонації (перелічувальної, протиставної, пояснювальної чи зумовленості).

За характером відношень між предикативними частинами виділяють дві групи безсполучникових речень: 1) з однотипними частинами (з перелічувальними відношеннями одночасності або послідовності подій, із зіставно-протиставними відношеннями); 2) з різнотипними частинами (з’ясувально-об’єктні, часові, причинові, умовні, наслідкові та ін.). Речення з різнотипними частинами належать до речень закритої структури, тобто складаються завжди з двох частин.

Виконуючи 3 та 4 вправи, зверніть увагу на те, що код повинен містити цифру й букву (наприклад, 1а; де цифра позначає структурний різновид, а буква – семантичний).

Складні речення можуть бути багатокомпонентними (неелементарними, багаточленними), тобто включати не менше трьох предикативних частин. Різновидом багатокомпонентних складносурядних речень є речення відкритої структури, частини яких поєднуються повторюваними єднальними або розділовими сполучниками. У цьому випадку відношення між частинами будуть однаковими. Інколи предикативні частини багатокомпонентного складносурядного речення можуть поєднуватися за допомогою різних сурядних сполучників – єднальних, протиставних, розділових тощо. У таких реченнях смислові відношення між частинами звичайно різні. Наприклад: Ночами земля вже тужавіла¹, але вдень розм’якала проти сонця², і озимі посіви весело бігли вдалину³ (М.Стельмах) – 1 і 2 частини – відношення зіставно-протиставні; 2 і 3 – єднальні відношення послідовності дії.

Складнопідрядні багатокомпонентні речення класифікуються за типом відношень між частинами. Виділяють: 1) речення з супідрядністю, в яких всі підрядні частини залежать від головної. Вони можуть мати однорідну супідрядність (підрядні частини є однорідними, тобто мають однакове значення, і приєднуються до головної частини зазвичай однаковими сполучниками) і неоднорідну супідрядність (залежні частини підпорядковуються різним словам головної частини або мають різне значення); 2) речення з послідовною підрядністю, в яких перша підрядна частина залежить від головної, а кожна наступна від попередньої; 3) речення зі змішаною підрядністю, які поєднують послідовну підрядність і супідрядність.

Безсполучникові багатокомпонентні речення – це, переважно, речення з однорідною безсполучниковістю. Речення з неоднорідною безсполучниковістю багатокомпонентними бувають рідше.

В одному складному реченні, до якого входять кілька предикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв’язку: сурядний і підрядний; сурядний і безсполучниковий; підрядний і безсполучниковий; сурядний, підрядний і безсполучниковий.

Студенти повинні знати: визначення синтаксису, словосполучення та речення; основні одинці синтаксису; ознаки словосполучення й різних видів речень; класифікацію словосполучень і речень; основні структурні та семантичні різновиди головних і другорядних членів речення; специфіку й види односкладних речень; структурно-семантичні класифікації складносурядних, складнопідрядних та безсполучникових речень; різновиди багатокомпонентних речень.

Студенти повинні вміти: виділяти предикативну основу речення; визначати тип підмета і присудка; розрізняти другорядні члени речення та їх різновиди; установлювати тип односкладного речення; встановлювати тип складного речення та його структурно-семантичний різновид; розрізняти сполучники та сполучні слова; робити синтаксичний елементарних та багатокомпонентних складних речень.