Задача 3

У Хмельницькому відкритий пункт для безкоштовного харчування безпритульних. За кошти керівника однієї з Хмельницьких компаній пенсіонери та бездомні можуть скуштувати хот-дог та гарячий чай. На ринку в мікрорайоні Дубове два рази на тиждень безкоштовно годують безпритульних та пенсіонерів. У п’ятницю та у вівторок з 12.00 до 13.00 усі стражденні можуть прийти і поїсти. Власник компанії О.Тєлєга фінансує харчування безпритульних обласного центру. Коли він перебував у Польщі на Різдво, його вразило, як там турбуються про бездомних. Усі, хто голодний, може прийти і поїсти — пенсіонери, бездомні або іноземці. У нашій державі такого немає, тому він вирішив самотужки зробити щось для людей, яким холодно і голодно. Коли приїжджає машина з харчами, то з двадцять осіб стають в чергу і чекають, поки О.Бертник, яка роздає їжу, приготує чай та хот-доги. Привозять 50 порцій їди. Сам О.Тєлєга не хоче афішувати свою роботу, адже вважає, що робити благодійність потрібно мовчки. Соціальний працівник центру реабілітації «Промінь надії» В.Лукащук вважає, що такі пункти безкоштовного харчування для безпритульних потрібно зробити у кожному мікрорайоні нашого міста. Найближчим часом ще один бізнесмен фінансуватиме закупку безкоштовних обідів для голодних неподалік авто базару.

Чи можна вважати благодійність формою надання соціального обслуговування?

Чи передбачено харчування видом соціальних послуг?

Хто повинен проводити харчування безпритульних і бездомних?

Які органи повинні створювати спеціальні пункти для зазначених категорій у місті Хмельницькому?

Задача 4

Щороку з установ виконання покарань звільняється близько 50 тис. осіб, зокрема протягом 2007 року було звільнено 48,8 тис., з них близько 1 тис. втратили соціальні зв’язки, майже 3 тис. не мають робітничої спеціальності, приблизно 3 тис. не забезпечені житлом. Для розв’язання проблем звільнених осіб у 2003 р. прийняті Кримінально-виконавчий кодекс України та Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», в яких передбачено здійснення соціального патронажу стосовно таких осіб, та інші нормативно-правові акти, що регулюють питання підготовки до звільнення засуджених осіб, діяльності центрів соціальної адаптації та спостережних комісій. Однак робота з організації їх виконання не мала системного характеру і не дала потрібних результатів. Проблеми звільнених осіб стосуються багатьох сфер суспільного життя. З метою об’єднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та недержавних організацій, спрямованих на забезпечення соціальної адаптації звільнених осіб та активізацію роботи в цьому напрямі, видано розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1030 «Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 року». Для виконання зазначеного плану центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування проводять роботу з удосконалення системи соціальної адаптації звільнених осіб, зокрема функціонування мережі установ для таких осіб. На даний час діє 38 установ, які надають соціальні послуги звільненим особам, з них 23 утворено недержавними організаціями, у тому числі лише один центр соціальної адаптації, що належить до комунальної форми власності (система органів внутрішніх справ), але не створено жодного спеціального гуртожитку. Звільнені особи поселяються у звичайні гуртожитки, що не розв’язує проблему їх побутового влаштування.

Здійснення заходів щодо соціальної адаптації звільнених осіб покладено на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Проте на місцевому рівні ця проблема залишається нерозв’язаною через недостатність коштів, відсутність належних фахівців, досвіду роботи у цій сфері.

Які види соціальних послуг передбачено для даної категорії соціально незахищених?

Який механізм надання соціальних послуг?

Яка ситуація у м. Хмельницькому з їх соціальним забезпеченням?