3. Класифікація іс електронного бізнесу за суб’єктами взаємодії

В інформаційних системах електронного бізнесу можуть взаємодіяти такі учасники:

• фінансові інститути - організації, що надають фінансові послуги, в першу чергу це банки, тому що саме в них інші суб’єкти електронного бізнесу мають рахунки, на яких здійснюється реальний рух коштів;

• бізнес-організації - будь-які організації, що взаємодіють через Internet, здійснюючи торгові операції,

• споживачі та клієнти - покупці товарів або споживачі послуг;

• урядові структури - державні органи влади, що беруть участь в електронній комерції.

В залежності від суб’єктів взаємодії віділяють такі основні типи ІС електронного бізнесу (бізнес—бізнес, бізнес—споживач, бізнес—уряд, споживач—споживач).

1. Бізнес—бізнес B2B (business-to-business) передбачає використання компанією-виробником мережі для замовлень постачальникам, отримання рахунків і оплати або для продажу товарів через дистриб’юторів, що у свою чергу працюють через ділерів і реселлерів.

2. Бізнес—споживач B2C (business-to-consumer) охоплює електронну роздрібну торгівлю товарами, надання послуг споживачам тощо. Роздрібний сектор електронної торгівлі передбачає купівлю товарів кінцевим покупцем-клієнтом. До систем електронної торгівлі В2С відносять:

• Web-вітрини - розміщені в Internet каталоги продукції або товарів, що надають мінімальні засоби оформлення замовлення;

• Автоматизовані магазини - містять, крім вітрини, усю необхідну бізнес-інфраструктуру для керування процесом електронної торгівлі через Internet;

• Торгові Internet-системи - Internet-магазини, цілком інтегровані із торговими бізнес-процесами компаній.

3. До типу бізнес—уряд B2G (business-to-government) входять всі операції, що укладаються між компаніями й урядовими організаціями. Інформація про закупівлі, що плануються урядом, публікується в Internet і компанії можуть посилати свої пропозиції електронним способом. Крім оголошень про закупівлі адміністративні органи можуть також пропонувати можливість електронного обміну в таких операціях, як, наприклад, повернення податку на додану вартість.

4. Споживач—споживач C2C (consumer-to-consumer) передбачає взаємодію користувачів через мережу для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами тощо.

4. Класифікація іс електронного бізнесу за функціональним призначенням

За функціональним призначенням ІС електронного бізнесу поділяють на такі головні види.

1) Віртуальні платіжні системи

Електронна платіжна система — це автоматизована інформаційна система, призначена для проведення розрахунків в Internet між фінансовими, комерційними, виробничими, урядовими організаціями, а також окремими користувачами.

Платіжні системи мають забезпечувати:

• конфіденційність інформації (гарантує нерозголошування секретної інформації, наприклад, номера кредитної картки);

• цілісність інформації (сума чи інші параметри транзакції не можуть бути змінені);

• надання засобів оплати (можливості оплати певними, доступними платнику способами);

• аутентифікацію учасників платежів (засвідчення, що платник чи отримувач платежу — саме ті, за кого себе видають);

• проведення авторизації (контроль наявності коштів у платника для здійснення платежу);

• мінімізацію плати за транзакцію.