Рекреаційне природо­користування

Сутність категорій «рекреація» і «туризм». Під рекреацією (лат. rekreatio) розуміють відновлення, відтворення фізичних і духовних сил, оздоровлення населення завдяки організації різних видів відпочинку. Туризм - це будь-яка мандрівка з метою відпочинку і ознайомлення з І новими цікавими регіонами чи об'єктами. Обидві категорії є близькими змістовно і спорідненими. Це ми простежуватимемо, ознайомлюючись з ресурсами рекреації і туризму.

До рекреаційних ресурсів відносять частину природних і культурних ресурсів, які забезпечують відпочинок як засіб підтримання і відновлен­ня фізичних кондицій людського організму, його оздоровлення. Водночас ресурсами туризму вважають природні, культурно-історичні та соціально-економічні об'єкти і явища як основу для надання туристичних послуг. Тому не випадково природні, культурно-історичні, соціально-економічні об'єкти і явища є ресурсною основою для рекреаційної і туристської діяльності.

Однак ці ресурси слід розглядати з погляду особливостей їх функціо­нального використання. Основним напрямком використання ресурсів у рекреаційних цілях є лікувально-оздоровчо-пізнавальне їх використан­ня. Туристське використання ресурсів полягає у наданні населенню пізнавально-відпочинкових послуг.

Ландшафтні системи як об'єкти рекреації і туризму. Ландшафтні системи, утворені природними і антропогенними ландшафтами, є об'єк­тами рекреації і туризму. У процесі взаємодії з суспільством вони отри­мали істотні зміни, напрямки яких залежали від особливостей функціо­нального використання території. За основу критеріїв господарського використання територіальних систем прийнято їх природно-ресурсний потенціал. При цьому сформувались певні функціональні типи ландшаф­тів: промислові, селітебні, сільськогосподарські, рекреаційно-туристські тощо. Кожен із природних регіонів має особливий набір і поєднання еко­номічних, соціальних і екологічних функцій, які він виконує. Серед регі­онів України найвищими рекреаційно-туристськими функціями наділені Карпатський, Кримський, Причорноморсько-Приазовський, Поліський, Подільський тощо (мал. 47).

Ефективне використання туристсько-рекреаційних ресурсів передба­чає розвиток відповідної інфраструктури - санаторіїв, будинків відпо­чинку, готелів, мотелів, кемпінгів, приватних садиб, залізничних і шосейних доріг, під'їзних шляхів тощо. Розвиток рекреаційно-туристської інфраструктури можна розглядати як додатковий соціально-економічний ресурс, який сприяє ефективному використанню основних ресурсів рекреації і туризму.

З метою ефективного використання природних рекреаційних ресурсів створюються природоохоронно-рекреаційні об'єкти, як-от національні природні та регіональні ландшафтні парки.

Сукупність рекреаційних ресурсів і рекреаційної інфраструктури фор­мує основу територіальних рекреаційних систем.

Ресурси - це джерела і передумови отримання необхідних для людей матері­альних і духовних благ. Ресурси умовно поділяють на три основні групи: природні, матеріальні, трудові.

І Рекреаційні ресурси також поділяють на три основні групи: природні, історико-культурні, соціально-економічні.

І До природних рекреаційних ресурсів належать літологічні, кліматичні, водні, біотичні, ландшафтні.

І Історико-культурні рекреаційні ресурси включають пам'ятки історії, культури, архітектури, археології тощо.

І Соціально-економічні рекреаційні ресурси об'єднують створену людиною Изціально-економічну рекреаційну інфраструктуру.

Ключові категорії і поняття

• рекреація туризм рекреаційно-туристські ресурси рекреаційно-туристська інфраструктура •