2Петаджоулів у рік за станом на кінець 80-х років хх ст.

Ключові категорії і поняття

• матеріальне збагачення • споживання ресурсів постіндустріаль-ний розвиток коефіцієнт антропогенного тиску • густота населення

• енергетична потужність господарства

Екологічна криза: причини і наслідки

Причини екологічної кризи. Зростаючі масштаби антропогенного впливу на природне середовище досягли глобального рівня і почали істотно впливати на зміни природних процесів і деградацію компонентів природного середовища. У другій половині ХХ ст. почали наглядно про­являтися кризові явища у природному середовищі. Під екологічною кри­зою розуміють загострення взаємин між суспільством і природним середовищем, які є результатом невідповідності розвитку продуктив­них сил природно-ресурсному потенціалу території. Кризові явища від­різняє ще одна особливість, а саме: якщо після негативного впливу на природне середовище залишається можливість його відновлення, то таку ситуацію називають кризовою. У випадку формування ситуації з незво-ротними негативними наслідками її іменують катастрофічною.

Екологічна криза й екологічні катастрофи спричиняють надзвичайні еко­логічні ситуації, загальною ознакою яких є нестійкий перехідний стан при­родних систем, що формується в результаті зміни лімітуючих екологічних чинників. У широкому розумінні «криза» як явище має не лише негативні, а й позитивні наслідки. Для природи кризові явища є однією з рушійних сил її еволюції. Екологічні кризи і катастрофи природного походження минулих геологічних епох є об'єктом дослідження палеонтологів і палеогеографів.

Наслідки екологічної кризи. Головними причинами існуючої еколо­гічної кризи є планетарний характер масштабів антропогенного впливу і змін, спричинених ним, який є нерегульований у загальносвітовому вимірі (мал. 20).

У результаті тривалого антропогенного впливу на природне середовище сталися такі глобальні зміни природних процесів і компонентів природи:

• порушення теплового балансу планети;

• зміна ланок колообігу речовин і енергії;

• забруднення навколишнього середовища;

• деградація компонентів природи;

• формування антропогенних модифікацій ландшафтів. Порушення теплового балансу планети є результатом вивільнення світовим господарством величезної кількості теплової енергії, значна частина якої затримується в нижніх шарах атмосфери парниковими газа­ми (вуглекислий газ, оксиди нітрогену, фреони, метан). Причому тільки концентрація СО2 за останні 100 років зросла на 17 %. Порушення тепло­вого балансу спричиняє глобальне зростання температури на планеті, за підвищення якої на 3-5 °С можуть відбутися глобальні негативні для людства явища. Так, танення льодовиків планети призведе до підняття рівня Світового океану, за оцінками вчених, на 60-80 м, а це спричинить затоплення найбільш освоєних і заселених низовинних територій плане­ти. Різке танення льодовиків Антарктиди може призвести до активізації неотектонічних процесів, землетрусів і вулканічної діяльності, що стане причиною «вулканічної зими». Підвищення глобальної температури на 1-3 °С може призвести до зміни конфігурації кліматичних поясів, зміни циркуляційних процесів в атмосфері і шляхів переносу повітряних мас, виникненню посушливих явищ і активізації спустелення території.

Зміну ланок колообігу речовин можна простежити на прикладі деяких ланок колообігу води. Зокрема, в результаті випадання опадів на земну поверхню формується поверхневий і підземний стік води. У природних умовах співвідношення між поверхневим і підземним стоком на користь останнього. В антропогенізованих умовах, на розораних і забудованих терито­ріях частка поверхневого стоку різко зростає і інколи є більшою за підзем­ний стік. Якщо врахувати особливість зростання частки розораних і урбані-зованих територій і скорочення частки природної рослинності, то наслідками такого процесу є скорочення запасів підземних вод, зменшення живлення річок і озер підземними водами і різке коливання їх водності в посушливі періоди року. В період затяжних і інтенсивних атмосферних опадів зрос­тання поверхневого стоку є основною причиною паводкових явищ.

Під забрудненням розуміють привнесення в навколишнє середовище надмірної кількості характерних для нього хімічних елементів і сполук або незначної кількості нехарактерних для нього речовин (табл.).

Шкідливі викиди в різних середовищах, т/км2

	SO2		NO		NO2		Озон
	с*	м*	с	м	с	м	с	м
Атмосфера без впливу людини	0,5	-	0,2	-	1	100	-	-
Регіони чистого повітря	5	100	1	-	5	30	80	180
Сільські райони	20	300	2	-	10	80	-	-
Густонаселені райони	70	1000	40	800	40	400	30	300
Центральні райони міст з високим навантаженням	140	1500	50	1200	80	800	30	400

*с - середньорічне значення, м - максимум у році.

Масштаби забруднення навколишнього середовища оцінюються сотнями мільярдів тонн газових викидів і твердих відходів і сотнями мільярдів кубометрів стічних вод. Забруднення є однією з причин зміни параметрів середовища існування живих організмів і середовища життєдіяльності люди­ни. Це так званий опосередкований вплив світового виробництва на дегра­дацію живої природи. Забруднення погіршує якість природного ресурсу, який є основою виробничих процесів. Забруднення природного середовища життєдіяльності людини спричиняє погіршення здоров'я населення.

Наслідками забруднення і надмірного використання природного ресур­су є деградація основних складових природного середовища. Деградація атмосферного повітря і води проявляється у погіршенні їхнього якісного стану. Деградація ґрунтів спричиняється процесами ерозії, засолення, закислення, заболочення, порушення структури ґрунту, хімічного забруднення. Деградація живої природи проявляється в процесах вими­рання та міграції біоти. Спеціальних форм охорони і збереження нині потребує близько 10 % генофонду живих організмів, що становить близь­ко 30 тис. видів вищих судинних рослин і 150 тис. видів тварин.

У результаті сукупної дії антропогенних чинників на природне середови­ще змінюються ландшафтоутворювальні процеси і компоненти ланд­шафту, які спричиняють модифікацію природних ландшафтів. Модифі­ковані і перетворені людською діяльністю природні ландшафти іменують антропогенними (від грец. antropo - людина, genes - створений). Такими ландшафтами нині охоплено близько 60 % суходолу планети.

Основні відмінності антропогенних ландшафтів від природних такі:

• рушійною силою природних ландшафтів є природний саморозвиток, а антропогенних - людська діяльність;

• антропогенний ландшафт є спрощеною біологічною системою щодо природного;

• антропогенний ландшафт є менш стійким до зовнішнього впливу.

Щорічний приріст населення Землі за нинішніх темпів становить близько 100 млн осіб.

За прогнозами демографів до 2050 року близько 50 % населення планети меш­катиме у містах.

Традиційне землеробство нині може прогодувати близько 3 млрд осіб. Запаси енергетичних мінеральних ресурсів за нинішніх темпів споживання можуть бути вичерпані до 2250 року.

Кожен четвертий мешканець планети відчуває дефіцит чистої води. Щорічні техногенні надходження газових забруднень сягають близько 25 млрд тонн.

Близько 20 % річкового стоку забирається на господарські потреби.

Щорічне внесення мінеральних добрив у ґрунти становить 0,5 млрд тонн і