- •Тема 1. Історія становлення та розвитку науки
- •1. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження
- •2. Етапи становлення і розвитку науки
- •3. Поняття, цілі і функції науки
- •4. Структурні елементи науки, їх характеристика
- •Тема 2. Наука як система знань
- •1. Наукознавство як система знань
- •2. Класифікація наук
- •3. Основні риси працівника науки
- •Тема 3. Організація науково-дослідної роботи в Україні
- •1. Організаційна структура науки
- •2. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні
- •3. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів
- •4. Науково-дослідна робота студентів
- •Тема 4. Основи методології науково-дослідної діяльності
- •1. Поняття методології та методики наукових досліджень
- •2. Методологія теоретичних досліджень
- •3. Основи методології досліджень емпіричного рівня
- •4. Пізнавальні прийоми і форми наукових досліджень
- •Тема 6. Вибір, етапи та економічна ефективність наукового дослідження
- •1. Вибір напряму наукового дослідження
- •2. Основні етапи проведення наукових досліджень
- •3. Економічна ефективність наукових досліджень
- •Тема 7. Методика підготовки і оформлення курсових, дипломних та магістерських робіт
- •1. Поняття, загальна характеристика і вимоги до курсових та дипломних робіт
- •2. Основні етапи підготовки курсових та дипломних робіт
- •3. Структура та технічне оформлення курсових та дипломних робіт
- •4. Підготовка до захисту та захист курсової (дипломної) роботи
- •5. Магістерська робота: поняття та її підготовка
- •Тема 8. Теорія і практика конкретних соціально-економічних досліджень
- •1. Поняття, види та етапи конкретно-економічного дослідження
- •2. Поняття, функції та структура програми соціально-економічного дослідження
- •3. Методологічний розділ програми
- •4. Методичний розділ програми
- •Тема 9. Інформаційне забезпечення наукової роботи
- •1. Суть і види науково-технічної інформації
- •2. Методи пошуку і збору наукової інформації
- •3. Аналіз та інтерпретація інформації
- •4. Організація роботи з науковою літературою
- •5. Форми обміну науковою інформацією
- •Тема 10. Оформлення наукової роботи і передача інформації
- •1. Оформлення результатів наукової роботи
- •2. Оформлення замовлення на практичні розробки
- •3. Усна передача інформації про наукові результати
- •Тема 11. Організація роботи наукового колективу
- •1. Формування і методи згуртованості наукового колективу
- •2. Організація роботи наукового колективу
- •3. Робоче місце і робочий день науковця
- •4. Етичні норми і цінності науки
2. Організація роботи наукового колективу
Науково-дослідна робота - це чітко організований комплекс дій, спрямований на отримання нових знань, що розкривають суть процесів, явищ у природі, суспільстві з метою їх використання в практиці. Наукова діяльність, як будь-яка інша, вимагає певної організації праці, і ефективність її залежить як від моральних та інтелектуальних якостей працівників, такі від умов праці, матеріально-технічного забезпечення й обслуговування.
Особливістю роботи наукового колективу, що впливає на ефективність роботи є:
імовірний характер результатів, що вимагає від науковця організованості, терпимості і вольових якостей;
унікальність, яка обмежує використання типових методик і рішень, на відміну від матеріального виробництва;
складність, комплексність, які підвищують вимогливість до наукових працівників при кооперації праці;
масштабність і трудомісткість, що ґрунтується на вивченні значної кількості об'єктів і експериментальної перевірки отриманих результатів;
зв'язок з практикою.
Перераховані особливості наукових досліджень вимагають координації взаємозв'язків цілого ряду однорідних за технологічним характером процесів колективної роботи. Раціональна організація праці забезпечує ефективність роботи всього колективу.
Важливими принципами організації праці в науковій діяльності є: наступність, колективність, динамічність, мобільність, самоорганізація і творчий підхід.
Наступність - це взаємозв'язок між минулими і сучасними результатами. Наука не може розвиватися починаючи кожний раз з «нуля», тому основним завданням колективу є вивчення наукової спадщини попередників.
Колективність праці обумовлена спеціалізацією, масштабами, складністю дослідження та розвитком матеріально-технічної бази. Колективна праця застосовується в більшості наукових досліджень, коли окремі функції закріплюються за різними працівниками, але безпосередній творчий процес носить індивідуальний характер, що сприяє розвитку творчості.
Творчий підхід означає, що працівник на всіх етапах дослідження прагне пояснити факти, явища, предмети, знайти щось нове в науці. Творчий підхід ґрунтується на вивченні і узагальненні наявних знань у певній галузі науки, критичному їх осмисленні та створенні нових наукових концепцій.
Наукова творчість піддається регламентації у граничних межах. Кожен науковець, працюючи над певною темою, самостійно визначає комплекс заходів, щоб забезпечити виконання робочого плану. До елементів самоорганізації можна віднести:
- організація робочого місця із забезпеченням оптимальних умов;
- дотримання дисципліни праці;
- послідовність у нагромадженні знань протягом творчого життя;
- систематичність у дотриманні єдиної методики і технології при виконанні того чи іншого завдання.
Не менш важливе значення має принцип динамічності, мобільності і самокритичності.
Суть мобільності полягає в здатності адаптуватися до змін функцій і місця роботи.
Динамічність організаційних форм роботи визначається зростанням темпів розвитку науки, що вимагає оперативної координації дії працівників у процесі творчої діяльності.
Науково-дослідна робота вимагає раціонального поєднання знарядь виробництва (машини, обладнання, інвентар), предметів праці (первинна інформація) і інтелектуальних елементів (алгоритм, програми, методика). Для цього всі елементи повинні бути приведені в єдину упорядковану взаємозв'язану систему, чого можна досягнути за додержання таких принципів:
Спеціалізації - суть полягає в розподілі праці, створенні секторів, відділів, груп і окремих виконавців. Спеціалізація може поглиблюватись за об'єктами дослідження;
Кооперування - це процес об'єднання зусиль спеціалізованих відділів, для вирішення комплексних досліджень;
Пропорційності, тобто дотримання певного співвідношення інформаційного забезпечення науковців, що дозволяє забезпечити всебічне і якісне дослідження об'єктів у встановлені терміни згідно із графіком і програмою роботи;
Паралельності, яка забезпечує одночасне паралельне виконання дослідницьких процедур, не пов'язаних між собою причинно-наслідковими зв'язками, що значно скорочує час виконання роботи;
Прямоспрямованості - це дає можливість раціонально організувати інформаційні потоки між учасниками науково-дослідного процесу, не допускає дублювання процедур різними виконавцями;
Безперервності, що передбачає необхідність організації дослідницького процесу в часі і просторі;
Ритмічності науково-дослідної роботи - забезпечення рівномірного проведення дослідів, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців.
Організація праці науково-дослідної роботи - це система заходів, спрямованих на удосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров'я працівників на основі досягнень науки і техніки, що забезпечують найбільшу ефективність при оптимальних затратах розумової праці.
Основним завданням організацій праці є об'єднання в єдиний процес техніки і інтелектуальних можливостей наукових працівників, забезпечення найбільш ефективного використання трудового потенціалу, матеріальних і інтелектуальних ресурсів.
Організація праці як система включає такі взаємозв'язані елементи: організація трудових процесів і робочих місць, забезпечення сприятливих умов праці; організація праці із функціонального обслуговування робочих місць; нормування й матеріальне стимулювання; розвиток творчих здібностей працівників. Без комплексного їх вирішення неможливо правильно вирішувати питання структури і чисельності наукового персоналу, проводити планування роботи, ритмічне завантаження працівників. Раціональна організація праці в наукових колективах ґрунтується на її плановості, що знаходить відображення в програмах, попередніх та робочих планах і графіках виконання роботи.
Індивідуальний план складається кожним працівником на ту частину роботи, яка визначена йому робочим планом. У цьому плані також передбачається взаємозв'язок робіт, які виконуються іншими працівниками, визначаються очікувані результати і їх реалізація, терміни виконання роботи.
Графік виконання роботи складається на основі робочого плану з урахуванням індивідуальних планів конкретних виконавців. Тут вказуються терміни завершення робіт по кожному етапу, терміни впровадження, відповідальних працівників за ці терміни.
Індивідуальний план і графік є частиною організації праці при проведенні наукових досліджень.
