1.2. Сутність і зміст організації праці на підприємстві

Термін "організація" має декілька значень.

Перше значення — це внутрішня впорядкованість, узгодже­ність взаємодії відносно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві - це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Суттє­вою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці.

Друге значення терміна "організація" — це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні сло­во "організовування", але воно не поширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому значенні організація праці на підприємстві - це сукупність процесів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здіснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва.

Ще одне значення терміна "організація" - це об'єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил та процедур. В цьому значенні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів "господарюючий суб'єкт", "підприємство" з відтінком нема­теріальної сфери діяльності такого підприємства. Однак, беручи до уваги що в цьому посібнику нам доведеться називати терміном "Організація праці" два охарактеризованих вище поняття, господарюючі суб'єкти і виробничої, і невиробничої сфери діяльності ми будемо називати підприємствами, щоб уникнути плутанини.

Розглянемо наступні підходи до визначення сутності і змісту організації праці на підприємстві:

• системний;

• ситуаційний;

• процесійний.

В сучасній теорії і практиці організації праці будь-яке підприємство розглядають як сукупність технічної, економічної, організаційної, та соціальної систем, що складають єдиний виробничо-господарський комплекс (ВГК). Організація праці - складова частина організаційної системи - взаємодіє з іншими системами і підсистемами ВГК. Труднощі визначення місця і ролі організації праці серед цих систем пов'язана з надзвичайною складністю самого комплексу і структури ВГК. Будь який ВГК багатомірний. Найчастіше як основну структуру розглядають тривимірну систему.

Перший вимір - рівні виробничої структури: окремий працівник (робоче місце), бригада, цех (дільниця), виробництво, підприємство.

Другий вимір - предметний, за об'єктами управління: засоби праці ( устаткування, верстати , транспортні засоби, інструменти і т.д.) предмети праці (заготовки, напівфабрикати, комплектуючі й ін.), ресурси (трудові, фінансові, енергетичні й ін.).

Третій вимір - функціональні системи: технічна, технологічна, організаційна, економічна, соціальна.

Тому кожен елемент ВГК існує одночасно як частина функціональної системи, а також управління за об'єктами і належить до певного рівня виробничої структури.

Однак і ця схема спрощена, тому що не цілком відбиває реальність. Це пов’язано з іншою принциповою складністю аналізу ВГК, а саме, кожна функціональна система (підсистема) у дійсності зв'язана не з двома сусідніми, а з всіма іншими. Нарешті, найбільша складність аналізу ВГК у тім, що межі підсистем цього комплексу не постійні і чітко не позначені. Системи ВГК характеризуються взаємопроникненням (поліструктурністю), що призводить до взаємного перекриття технічної, технологічної, організаційної, економічної і соціальної систем, наявності у них загальних структурних областей і елементів. Кожну з названих систем не можна механічно виділити з ВГК або розчленувати на більш прості частини, кожен елемент може входити одночасно в кілька підсистем. Однак з метою вивчення будь-яку складову систему можна виділити, але при цьому в неї обов'язково ввійде хоча б частина елементів іншої системи, що необхідно враховувати й в аналітичній і практичній діяльності. Наприклад, матеріальне стимулювання праці — це складова частина й економічної, і організаційної і соціальної систем. Організація робочих місць - це елемент технічної, технологічної, організаційної і соціальної систем.

У такий спосіб неможлива однозначна формалізація кожної з виробничих систем, повне структурне (поелементне) їх розмежування. Недооцінка цього принципового положення приводить до неповних представлень про склад ВГК і його систем, що відбивають тільки яку-небудь одну з його сторін, зріз елементів. Тому можна сказати: організаційна система містить елементи інших систем - технічної, технологічної, економічної, соціальної.

Організаційна система у свою чергу, як і в цілому ВГК, має поліструктурність. Складовими частинами організаційної системи є організація технологічних процесів, організація праці й організація управління.

Ядро всієї організаційної системи - підтримка безперервності (безперебійності), стабільності, ритмічності й одночасно гнучкості трудового процесу в межах підприємства. Це - область потрійного перекриття, тобто відноситься до організації технологічних процесів і до організації праці, організації управління і передбачає організацію взаємозв'язку і взаємодії в процесі праці і характеризується поняттям кооперування праці.

Організація праці, як складова частина організаційної системи, сама складається із сукупності елементів і також представляє собою систему. Організація праці як система на рівні підприємства - це сукупність організаційних відносин і організаційних зв'язків між працівниками і засобами виробництва і працівників один з одним, що забезпечує визначений порядок протікання трудового процесу, характер функціонування робочої сили і засобів виробництва і певну ефективність трудової діяльності. Ці організаційні відносини і зв'язки - елементи організації праці - формують зміст організації праці на підприємстві. До них (елементами організації праці) відносяться відносини з приводу:

• поділу і кооперування праці;

• організації робочих місць;

• розробки і використання прийомів і методів праці;

• створення сприятливих умов праці;

• установлення міри (норми) праці;

• застосування конкретних форм і систем оплати праці, організації винагороди персоналу;

• підбору, підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

• підтримки необхідного рівня дисципліни праці.

Теорія систем, розглядаючи організацію праці як єдину систему, проте не відкидає, що в той або інший момент часу, у тій або іншій ситуації вирішальну роль у функціонуванні і розвитку системи організації праці відіграють окремі її елементи. Тому іншим найважливішим сучасним підходом до організації праці, тісно зв'язаним із системним, є ситуаційний, що дозволяє краще зрозуміти, які елементи організації праці в даний момент найважливіші, які заходи будуть у більшій мірі сприяти ефективному організаційному розвитку. Ситуаційний підхід означає також необхідність правильно оцінювати й інтерпретувати ситуацію, уміти передбачати ймовірні наслідки організаційних рішень.

Ще одним підходом до організації праці є процесійний. З цієї точки зору організація праці — це діяльність, (одна з управлінських функцій), по створенню, підтримці, упорядкуванню і розвитку системи організації праці. Дана діяльність повинна здійснюватися як постійний процес, а не як одноразові розрізнені дії.