Змістовий модуль 2 Зміст організації праці на підприємстві

Тема 5. Організація та обслуговування робочих місць

Поняття і класифікація робочих місць, задачі їхньої організації. Класифікація робочих місць. Технічні, організаційні та психофізіологічні вимоги до організації робочих місць. Спеціалізація та оснащення робочих місць. Планування робочих місць. Організація обслуговування робочих місць . Карта організації праці. Атестація і раціоналізація робочих місць.

Тема 6. Умови праці та відпочинку на підприємстві

Поняття умов праці. Елементи умов праці. Оцінка умов праці. Категорії "ваги праці". Атестація робочих місць по умовам праці. Характеристика умов праці. Режими праці і відпочинку. Оптимізація режимів праці та відпочинку.

Тема 7. Управління організацією праці на підприємстві

Система управління організацією праці. Організаційно-функціональна структура управління ОП на підприємстві. Програмно-цільове управління ОП. Самоорганізація. Психологічні фактори процесу управління ОП

Тема 8. Аналіз і проектування організації праці

Аналіз рівня і ефективності ОП. Розробка питань організації праці на стадії проектування нових об’єктів. Вимоги організації праці при проектуванні техніки, технологій і споруд. Проектування організації праці на діючих підприємствах.

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Теоретичні основи організації праці.

Тема 1. Сутність, задачі та зміст організації праці

1.1. Предмет дисципліни "Організація праці"

В найзагальнішому розумінні, праця — це діяльність людини спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна і цілеспрямована діяльність людей є неодмінною умовою існування і розвитку суспільства.

За традиційним підходом до розгля­ду праці як чинника виробництва, процес праці містить три обо­в'язкові елементи: доцільну діяльність людини (власне працю), предмети праці та засоби праці. Нині економічна наука розглядає працю ширше і комплексніше. Зокрема пропонується розглядати щонайменше п'ять елементів процесу праці:

предмет праці — річ, дана природою, або предмет, вироблений попередньою працею, чи об'єкт надання послуг, на котрі спрямована трудова діяльність пра­цівника з метою надання їм нових корисних людині властивостей;

засіб праці — провідник продуктивної дії людини на предмети і сили природи, те знаряддя, за допомогою якого працівник впли­ває на предмет праці;

технологія діяльності — визначений поря­док виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, місцезнаходження в просторі, взаємного розташування складових блага, що виробляється;

організація праці — система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці;

сама праця (жива праця) — процес усвідомленого впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, техно­логії, організації з метою зміни предметів і сил природи задля за­доволення своїх потреб. У процесі праці люди взаємодіють також і з навколишнім середовищем.

Взаємодія людини з названими елементами процесу праці показана на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Взаємодія людини з елементами процесу праці

При аналізі змісту організації праці слід враховувати особли­вості виробничого рівня, на якому вона відбувається.

На макроекономічному рівні вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економічних і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів су­спільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в га­лузях матеріального і нематеріального виробництва, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непрямі регулятори, що враховують міру розвитку ринкових відносин.

На мікроекономічному рівні головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у вироб­ництві на основі раціонального поділу праці і суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завдан­ням є узгодженість діяльності - кооперування при здійсненні су­ворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаємопов'я­заних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить тех­нологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.

На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці, як впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комплексу трудових опера­цій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномір­не і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини

У вітчизняній теорії і практиці широко використовується термін «наукова організація праці» (НОП). Це поняття має свою історію і виникло в противагу примітивним, нераціональним організаційним відносинам і ненауковим, некваліфікованим рішенням в галузі організації праці .

НОП - це така організація праці, при якій практичному впровадженню конкретних заходів передує ретельний науковий аналіз трудових процесів і умов їхнього виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки і передової практики.

Таким чином, терміни НОП і «організація праці» виражають сутність одного і того ж самого явища (процесу), а різниця між цими поняттями визначається методом, підходом до вирішення однакових завдань, станом системи взаємодії працівників один з одним і з засобами виробництва в процесі трудової діяльності. Тому використання терміна «наукова організація праці» і в даний час цілком виправдано. За усіх часів, у будь-якій сфері діяльності краще організована праця при рівній оснащеності забезпечувала досягнення більш високих результатів.

Організація праці зв'язана з матеріальним виробництвом і працею робітників, а також з будь-яким видом трудової діяльності в будь-якій сфері і галузі національної економіки, з будь-якою категорією працівників. Тому курс «Організація праці» - міжгалузева дисципліна, що вивчає теоретичні і методичні питання організації праці на рівні підприємства, що мають значення для усіх галузей національної економіки.