3.3. Напрямки розвитку поділу та кооперування праці

Тенденції в зміні змісту і форм поділу і кооперування праці, пов’язані з технічним прогресом і розвитком на його основі організації виробництва і праці на підприємствах, різні і нерідко суперечливі.

Науково-технічний прогрес призводить до розвитку й удосконалювання знарядь праці – машин, механізмів, інструментів, до прогресивних змін у технології виробництва. Чим більше механізується і автоматизується виробництво, тим далі відсторонюється робітник-виконавець від предмета праці і від безпосереднього його перетворення. Функції робітника виконують машина або автомат, відповідна апаратура. При цьому виявляються дві суперечливі тенденції: з одного боку, процес праці полегшується, але в той же час вимагає для свого здійснення більш високої кваліфікації працівника (знання машини, навички управління, вивчення технології і т.п.). З іншого боку, механізація трудових процесів супроводжується глибоким розчленовуванням трудових процесів на дрібні і малозмістовні трудові операції, що призводить до монотонності праці. У результаті підвищується стомлюваність працівника, втрачається інтерес до роботи, виникає прагнення залишити дане місце роботи і змінити область застосування своєї праці.

У межах функціонального поділу праці відбувається зміна функціональних груп працівників: у цілому зменшується число робітників при збільшенні чисельності службовців, а в числі робітників відбувається випереджальний ріст частки допоміжних і обслуговуючих, у порівнянні з основними.

Зміни в професійному поділі праці також пов’язані з науково-технічним і інформаційним прогресом, у ході якого стираються розходження між окремими видами праці і тим самим розширюється спільність науково-технічних основ багатьох професій, з’являються так звані наскрізні професії. Вивчення цих основ дозволяє частково або цілком опанувати іншими операціями. Це створює умови для різнобічної творчої діяльності, для розширення сфери діяльності і формування робітників широкого профілю. У ході науково-технічних змін, економічного і соціального прогресу деякі професії взагалі зникають, виникають нові професії, багато старих професій істотно змінюють свій зміст і назву.

Важливими напрямками в розвитку поділу і кооперування праці є використання колективних форм організації праці, суміщення професій (функцій) і посад, розширення зон обслуговування, багатоверстатне обслуговування

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні форми поділу праці на підприємстві ?

2. Що таке межі поділу праці, які вони бувають ?

3. Назвіть умови , що обмежують ефективність поділу праці ?

4. Які основні форми кооперування праці на підприємстві ?

5. В чому суть соціальної межі поділу праці ?

6. Які межі кооперування праці ?

7. Як впливають форми поділу праці на спеціалізацію, планування та оснащення робочих місць ?

Тема 4. Форми організації праці

4.1. Суміщення професій та функцій

Сутність суміщення професій у тім, що працівник протягом установленої законом тривалості робочого дня, поряд зі своєю основною роботою виконує додаткову роботу іншого працівника, віднесену, як правило, до суміжної професії. Це веде до повного вивільнення працівників, що здійснювали раніше роботу по професії, що суміщається (якщо суміщення здійснюється постійно).

При суміщені функцій працівник, зберігаючи колишній профіль своєї роботи, частково виконує обов’язки іншого виконавця. Таке суміщення функцій супроводжується частковим вивільненням працівників.

Розширення зон обслуговування відрізняється від суміщення професій тим, що в даному випадку поєднуються роботи в межах однієї професії. Цим заходом можна досягти поліпшення використання робочого часу вивільнених працівників.

Суміщення професій (функцій), розширення зон обслуговування пов’язано з необхідністю більш раціонального використання робочого часу, більш повного завантаження устаткування, підвищення маневреності у використанні персоналу, забезпечення взаємозамінності.

Суміщення професій (функцій) розширює виробничий профіль працівника, сприяє підвищенню професійно-кваліфікаційної мобільності, змістовності праці, усуває монотонність у роботі.

Основні умови, при яких можливо й економічно виправдане суміщення професій:

• наявність у працівників невикористаного робочого часу, обумовленого технологією виробництва або устаткуванням;

• спільність змісту праці по професіях, що суміщаються, їх технологічна і функціональна взаємозалежність;

• територіальна близькість робочих місць;

• різночасність виконання функцій, що суміщаються;

• відсутність негативного впливу суміщення робіт на точність, якість і продуктивність праці;

• достатній професійний рівень працівника або можливість його підвищення.

Різновиди суміщення професій:

1. За видами професій (робіт, функцій):

• суміщення основних функцій з основними;

• суміщення основних функцій з допоміжними;

• суміщення основних функцій з функціями обслуговування робочого місця;

• суміщення ряду допоміжних (чи обслуговуючих) функцій;

• суміщення допоміжних функцій (чи обслуговуючих) з основними.

2. За кількістю професій (спеціальностей), що суміщаються:

• одна професія (просте суміщення);

• декілька професій (комбіноване суміщення).

3. За ступенем суміщення:

• повне (з виконанням всього обсягу робіт професії, що суміщається);

• часткове (з виконанням частини функцій професії, що суміщається).

4. За термінами суміщення:

• одночасне;

• послідовне.

5. За складністю робіт, що суміщаються, у порівнянні з роботами по основній професії:

• нижчого розряду;

• аналогічного розряду;

• більш високого розряду.

6. За стабільністю суміщення:

• тимчасове;

• постійне.

Конкретна форма суміщення вибирається у залежності від технології виробництва, складу і розташування устаткування, форм і глибини поділу праці, кваліфікації працівників і т.п.

Проведення роботи з упровадження суміщення професій і функцій здійснюється в наступній послідовності:

1. виявлення умов, передумов для суміщення професій, функцій (аналіз балансу робочого часу),

2. вибір об’єктів для впровадження суміщення,

3. вибір варіантів (видів) суміщення,

4. визначення нових функцій працівника, обсягу робіт, що суміщається, завантаження працівника,

5. розрахунок норм праці,

6. проектування робочих місць працівників, що суміщають професії, функції,

7. розробка необхідних організаційно-технічних заходів,

8. розробка системи стимулювання суміщення,

9. розрахунок очікуваної економічної ефективності,

10. навчання (при необхідності) працівників суміжній професії, інструктаж працівників,

11. упровадження суміщення,

12. внесення необхідних змін у ході впровадження суміщення,

13. розрахунок фактичної економічної ефективності від суміщення професій, функцій, оцінка соціального ефекту.

При виявленні можливостей суміщення професій, досліджуються види виконуваних робіт, аналізується фактичний баланс робочого часу виконавців.

Установлюється:

• склад основних і допоміжних робіт;

• зайнятість кожного виконавця;

• ступінь дублювання робіт;

• питома вага кожного з видів робіт;

• питома вага часу, що витрачається допоміжними робітниками;

• величина вільного часу, а також втрат робочого часу, їхні причини.

При визначенні обсягу робіт в основній професії і тій, що суміщається, необхідно враховувати:

• обсяг робіт за професією, що суміщається, повинен бути, як правило, меншим, ніж по основній;

• сумарне завантаження працівників повинне наближатися до обґрунтованих нормативів;

• складність робіт, що суміщаються, повинна мати мінімальні коливання;

• суміщення повинно забезпечувати допустиму інтенсивність праці, зменшувати монотонність і підвищувати змістовність праці;

• розширення суміщення професій допустиме до певної межі, що обумовлене стомлюваністю працівника;

• для працівників, зайнятих на ділянках з несприятливими умовами праці, варто вибирати таке суміщення професій, при якому можна знизити вплив шкідливих факторів;

• операції, прийняті для суміщення, не повинні навантажувати одні і тіж системи організму.

При відсутності нормативних матеріалів, обсяг робіт може бути визначений на основі ФРД (фотографії робочого дня) з таким розрахунком, щоб сума часу роботи по основній професії, і тій, що суміщається, і часу на відпочинок, відповідала б змінному фонду робочого часу.