3.2. Сутність та форми кооперування праці

Безпосереднім наслідком поділу праці є кооперування (співробітництво).

Поділ праці, призводячи до відокремлення окремих видів робіт і працівників, викликає необхідність об’єднання трудової діяльності усіх працівників, щоб їхні спільні зусилля призвели до досягнення кінцевої мети організації.

Об’єднання окремих виконавців, установлення взаємозв’язків між ними для досягнення спільної мети виробництва називають кооперуванням праці. Кооперування праці – це як би друга, зворотня сторона поділу праці.

З функціональної точки зору, кооперування праці – це установлення виробничих зв’язків (у часі і просторі) між різними, що відокремилися в результаті поділу праці, трудовими процесами з метою забезпечення безперервності, ритмічності, синхронності виробництва.

З погляду організаційної точки зору, кооперування праці – це об’єднання працівників для планомірної спільної участі в одному або декількох, але взаємозалежних між собою трудових процесах.

Кооперування праці підтримує погодженість у роботі індивідуальних і колективних виконавців, забезпечує безперервність виробничого процесу, ритмічність випуску продукції, скорочує виробничий цикл, дозволяє краще, ефективніше використовувати персонал підприємства.

Масштаби кооперування залежать від:

• глибини поділу праці – чим глибший поділ праці, тим ширше її кооперування;

• техніки;

• існуючої технології;

• організаційного типу виробництва;

• форми поділу праці;

Завдання впровадження раціональних форм кооперування праці на підприємстві полягає у встановленні і підтримці оптимальної пропорційності окремих видів спеціалізованої праці, у встановленні раціональних виробничих зв’язків між працівниками.

На підприємствах кооперування праці здійснюється в наступних формах:

• між цехами (міжцехова форма кооперування праці);

• між різними дільницями усередині цехів (внутрішньоцехове або міждільничне кооперування праці);

• між виконавцями (у формі внутрішньодільничного і внутрішньобригадного кооперування праці).

Якщо на підприємстві існує інший структурний розподіл, форми кооперування праці називають відповідно до цього структурного розподілу.

При міжцеховому кооперуванні праці встановлюються конкретні, планомірні виробничі зв’язки між цехами, що приймають участь у створенні готового продукту. Виробничі зв’язки між цехами залежать від принципу побудови спеціалізованих цехів. Кооперування праці може бути технологічним або предметним в залежності від того, по якому принципу організовані цехи.

При технологічному кооперуванні продукція даного цеху передається в інший цех для виконання робіт на наступну стадію технологічного процесу.

В умовах предметного кооперування, взаємозв’язок між цехами виявляється на завершальному етапі виробничого процесу, коли цехи передають свою продукцію в складальний або інший цехи, де завершується процес виробництва даного виду продукції. Це стосується кооперування між цехами основного виробництва.

Виробничі зв’язки, що існують між основними і допоміжними цехами, полягають у тім, що виходячи з планових завдань основних цехів, з кількості і характеру устаткування, чисельності працюючих, допоміжні цехи повинні забезпечувати нормальне функціонування основних цехів.

Друга з названих вище форм кооперування – внутрішньоцехова - виявляється у встановленні виробничих зв’язків між працівниками спеціалізованих ділянок у межах даного цеху, якщо такі є. Ці зв’язки встановлюються в залежності від форми поділу праці; як і міжцехове, внутрішньоцехове кооперування праці може виступати у виді технологічного або предметного кооперування праці.