2.7. Раціоналізація методів та прийомів праці

Критерій оптимальності, на основі якого вибирається найбільш ефективний метод праці, визначається елементами множини можливих рішень X. Якщо разом з характеристиками трудових рухів, дій визначається найбільш ефективне оснащення робочого місця, варіанти порівнюються в загальному випадку по мінімуму приведених витрат, тобто по цільовій функції. При заданій оснащеності робочого місця критерій мінімуму сумарних витрат (S(Х)) буде еквівалентний критерію мінімуму тривалості трудового процесу t(Х), тобто

S(Х)-t(Х)min. (2.1)

Основними обмеженнями в даній задачі є психофізіологічні норми і принципи раціонального виконання трудових рухів. Темп роботи повинен бути рівний фізіологічно нормальному темпу, тобто:

(Х)=_n. (2.2)

де: (Х) – темп робочих рухів при різних X;

_n – фізіологічно нормальний темп робочих рухів для даних умов праці.

Крім обмеження по темпу роботи, повинні дотримуватися обмеження по допустимих формах суміщення рухів, їх можливим траєкторіям. До числа обмежень даної задачі відносяться принципи раціонального виконання (економії) рухів (одночасність, симетричність, природність, ритмічність).

При удосконаленні методу праці і необхідності вибору з декількох існуючих або пропонованих варіантів найбільш оптимального методу праці в якості економічного критерію потрібно використовувати наступне співвідношення:

. (2.3)

де: З – витрати на раціоналізацію трудового процесу, грн.;

С – годинна тарифна ставка робітника, що відповідає даному розряду роботи, грн.;

Т_шт1 – норма часу на операцію до раціоналізації прийомів і методів праці, год.;

Т_шт2 – норма часу на операцію після раціоналізації прийомів і методів праці, год.;

К– повторюваність операції на робочому місці в розрахунку за рік, раз;

N – кількість робітників, зайнятих виконанням операції, чол.

Якщо раціоналізація трудового процесу пов’язана з необхідністю використання одноразових капітальних витрат, то величина “З” у приведеному вище співвідношенні повинна бути скоректована (помножена) на величину нормативного коефіцієнта ефективності інвестицій (Е_n). Це необхідно для того, щоб привести одноразові витрати до одного року для зіставлення їх з розміром щорічно одержуваної економії.

Для вивчення та відбору об’єктів раціоналізації використовують розрахункові і розрахунково-аналітичні методи. Вихідними даними для цих методів служать результати моментних спостережень, фотографії робочого часу, хронометраж, баланс робочого часу. Аналізуючи баланси робочого часу, отримані на основі фотографій робочого часу групи робітників, які виконують однакову роботу, можна виявити лідерів в виконанні різноманітних операцій. Так по даних наведених на рисунку 2.7 можна зробити наступні висновки.

1. Якщо виробіток у усіх робітників приблизно рівний, потрібно вивчити оперативний час другого робітника (за мінімальними витратами основного часу).

2. Найбільш раціональні методи виконання допоміжних прийомів у четвертого робітника.

3. Порядок виконання підготовчо-заключних операцій, або операцій організаційного і технічного обслуговування робочого місця потрібно вивчити у першого робітника.

1-й робітник 2-й робітник 3-й робітник 4-й робітник

Рис. 2.7. Структура витрат робочого часу

Освоєння раціональних прийомів і методів праці – завершальний етап процесу їхнього вивчення, аналізу і проектування – здійснюється при реалізації типових проектів організації праці і карт організації праці як їхньої складової частини, при впровадженні нових, технічно обґрунтованих норм праці і при перенавчанні і підвищенні кваліфікації працівників.

Поширення інформації про раціональні прийоми і методи праці і їхнє освоєння на підприємствах доцільно здійснювати з використанням шкіл освоєння кращого досвіду, інструкторських бригад, передачі досвіду безпосередньо на робочому місці, семінарів, виставок, конференцій, системи підвищення кваліфікації працівників на виробництві.

Одна з форм навчання раціональним прийомам праці – виробничий інструктаж – здійснюється, як правило, майстром виробничої дільниці. Інструктаж може бути усним і письмовим.

Під час усного інструктажу майстер пояснює і практично показує робітникам раціональні прийоми і методи роботи, застосовувані при цьому інструменти і пристосування. Інструктаж може супроводжуватись показом креслень, схем, карт прийомів і методів праці, відеозапису й інших демонстраційних матеріалів.

Письмовий інструктаж – це ознайомлення під розписку зі спеціальними інструкціями, що пояснюють порядок виконання роботи, прийоми і методи праці, режим роботи устаткування та інші умови, що забезпечують безпеку праці і її ефективність.

До письмових інструкційних матеріалів відносять:

• операційно-технологічні карти;

• карти організації праці;

• паспорти устаткування;

• технологічні схеми і регламенти, інструкції по догляду за устаткуванням;

• правила техніки безпеки;

• інструкції з дій в аварійній і іншій екстремальній ситуаціях;

• інші виробничі інструкції і правила.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте поняття виробничого, технологічного і трудового процесів ?

2. Назвіть види технологічних процесів ?

3. З якою метою проводять класифікацію трудових процесів ?

4. Що розуміють під виробничою операцією ?

5. Приведіть класифікацію трудових рухів і дій ?

6. Що таке трудовий рух, дія, прийом ?

7. Як аналізуються прийоми і методи праці ?