2.5. Метод праці

Метод праці – це особливий спосіб здійснення процесів праці, який характеризується визначеним переліком трудових прийомів, дій, рухів, а також чіткою послідовністю їхнього виконання (див. рис. 2.6).

Спосіб здійснення процесу праці, виконання тієї або іншої роботи визначається технологією, що встановлює зміст і необхідну послідовність виробничих операцій. Але успішність трудового процесу, ступінь його економічності залежить від застосовуваних прийомів і методів праці. Ті самі вироби, деталі, операції можуть бути виконані навіть при дотриманні технологічних вимог з різними витратами часу, фізичної і розумової енергії людини, з різною витратою сировини, матеріалів, інструментів, електроенергії, різними якісними показниками. Це пов’язано з тим, що результат процесу праці в значній мірі залежить від досконалості застосовуваних прийомів і методів праці. Індивідуальна продуктивність праці окремих робітників у промисловості іноді перевершує в два і більше разів продуктивність праці основної маси робітників на аналогічних роботах. Відбувається це, головним чином, за рахунок віртуозного володіння технікою, використання найбільш доцільних методів праці.

Метод праці

Склад і характеристика прийомів, дій рухів

Характеристики виконання прийомів, дій рухів

часові

Послідовність виконання

Просторові

Рис. 2.6 Склад методів праці

2.6. Принципи організації трудового процесу

При проектуванні методу праці необхідно дотримувати наступних основних принципів організації трудового процесу.

1. Принцип оптимального змісту і побудови трудового процесу передбачає: до складу трудового процесу повинні включатися елементи, що забезпечують найбільш сприятливе для людини поєднання розумової і фізичної діяльності, рівномірне навантаження на різні органи і ритмічність трудового процесу. Руки робітника повинні звільнятися від неефективної роботи (наприклад, використання їх як підтримки). Такі види робіт можуть бути виконані за допомогою спеціальних пристосувань і механізмів, в тому числі при використанні механізмів, що приводяться в дію ногою.

2. Принцип одночасності : трудові прийоми повинні бути такими, щоб обидві руки починали і завершували рух одночасно, рухи відбувалися в оптимальній зоні.

3. Принцип паралельності : повинні бути забезпечена одночасна робота людини і машини, одночасна робота декількох машин і участь у трудовому процесі обох рук робітника, а якщо потрібно, одночасна робота рук і ніг. Дотримання принципу паралельності скорочує витрати часу на виконання операцій. З погляду фізіології, одночасні дії різних органів людини не підвищують його втоми, а при частковому сполученні дій і наявності деяких мікропауз сприяють його зниженню.

4. Принцип економії мускульної і нервової енергії: потрібно виключити з трудового процесу зайві прийоми, трудові рухи і дії.

5. Принцип безперервності: трудовий процес повинен бути побудований таким чином, щоб кожен наступний прийом, трудова дія або рух природно продовжували попередні елементи трудового процесу; порядок виконання рухів повинен бути таким, щоб останній рух попередньої дії плавно переходив в початок руху наступного дії.

6. Принцип синхронності: необхідно установити такий зміст і послідо­вність виконання трудових і технологічних процесів, які б забезпечили найбільш повне завантаження в часі робітників і устаткування. Дотримання цього принципу має особливо велике значення для колективних трудових процесів, на потокових і автоматизованих лініях.

7. Принцип ритмічності: для меншої стомлюваності працівника трудові прийоми повинні забезпечувати ритмічність рухів. Ритм і автоматизм легко виробляються, якщо рухи рук відбуваються одночасно, у протилежних напрямках, при симетричному розмаху.

8. Принцип звичності: новий метод роботи необхідно проектувати з урахуванням попередньої послідовності виконання рухів. Це допомагає швидше виробляти і закріплювати нові рухи при новому методі роботи, знижує стомлюваність і напруженість у процесі праці.

9. Принцип плановості обслуговування робочих місць.

10. Принцип вибору сприятливої робочої пози і траєкторії руху робітника.

11. Принцип відповідності працівника виконуваній роботі: працівники по своїм психологічним і фізіологічним даним і професійній підготовці повинні найбільш повно відповідати характеру і змісту виконуваної роботи.

12. Принцип оптимальної інтенсивності праці, роботи устаткування й інструментів.

13. Принцип оптимального режиму праці і відпочинку.