3.5. Порівняльний аналіз економічних систем у теоріях індустріально-економічного розвитку. Постіндустріальне суспільство

Становлення теорії постіндустріального суспільства пов'язане з ім'ям Д. Белла. У 1962 р. він підготував першу роботу з цієї проблеми.

У постіндустріальному суспільстві:

1) матеріальне виробництво перестає бути вирішальним фактором змін, який впливає на звичаї, соціальний лад і цінності суспільства. Сучасне суспільство базується на виробництві послуг та інформації. Нині в розвинених країнах у цій сфері зосереджено 70–80 % ВВП й загальної чисельності зайнятих осіб;

2) ключовим ресурсом стають інформація і знання. Як у свій час «капітал» замінив «землю» як основний ресурс, так і сьогодні «знання», будучи рідким виробничим фактором, замінюють «капітал»;

3) докорінно змінюється саме поняття «благо». В інформаційному суспільстві розрізняють зовнішні блага – у формі матеріальних товарів, і внутрішні блага – творчі здібності людини. Останні означають як уміння людини використовувати для свого розвитку суспільні інформаційні блага, так і її можливості самій створювати інформаційні продукти.

Ступені індустріально-економічного розвитку суспільства і їх характеристика
	Доіндустріальне суспільство	Індустріальне суспільство	Постіндустріальне суспільство
Основний виробничий ресурс	Сировина	Енергія	Інформація і знання
Тип засобів виробництва	Ручні знаряддя праці	Машини	Інформатика
Характер виробничої діяльності	Добування	Виготовлення	Обробка
Технологія	Трудомістка	Капіталомістка	Наукомістка
Провідний сектор економіки	Землеробство	Індустрія	Наука
Домінуюче благо	Матеріальне благо	Товар	Інформаційний продукт
Тип детермінації людської поведінки	Традиції та позаекономічний примус до праці	Матеріальні, грошові стимулі	Потреба творчого розвитку людини
Тип «суспільної» людини	Традиційна (патріархальна) людина	Економічна людина	Творча (соціальна) людина
Домінуючий фактор економічної влади	Титул (спадковий), що підтримується земельною власністю, економічними привілеями	Підприємницькі здібності	Творчі здібності
Система влади	Аристократія	Демократія	Меритократія

3.6. Перехідна економіка

Перехідна (або трансформаційна) економіка – це особливий період (етап) в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система і формується нова. Характеризується: несталістю; залежністю від конкретно-історичних умов; певною інерцією перетворень; інтенсивним розвитком нових економічних форм.

Ринкова економічна трансформація (у 29 постсоціалістичних країнах) передбачала:

1) роздержавлення власності;

2) перехід від державної монополії до конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, від централізованого розподілу ресурсів – до ринкового механізму, від державного встановлення цін – до ринкового ціноутворення.

Економічна лібералізація – процес переходу до ринкового механізму саморегулювання (на основі вільного ринкового ціноутворення), створення умов для підприємницької діяльності.

Роздержавлення економіки – перехід від активного, нерідко повсякденного, втручання держави в економіку до ринкового саморегулювання та переважно непрямих методів державного регулювання економіки.

Приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну:

• сертифікатна та грошова приватизація;

• колективна приватизація (трудовим колективом підприємства);

• продаж пакетів акцій державних підприємств зовнішнім інвесторам;

• реституція (повернення майна попереднім власникам).

Моделі переходу до ринку:

1) Градуалістський підхід – поступове, поетапне проведення реформ:

- модель «ринкового соціалізму» (Китай, В’єтнам);

- модель «оксамитової революції» (Чехія, Словаччина).

2) Ліберальний підхід – швидкі радикальні зміни одночасно в економічній та політичній системах країн:

- модель «шокової терапії» (Польща).

3) Модель «обмеженої трансформації» (країни СНД) – основним змістом трансформаційних процесів стало перетворення владних повноважень на економічні блага. Власне процеси розбудови змішаної економіки відійшли на другий план і підпорядковані інтересам політико-економічної еліти. Ринкові відносини розбудовуються в тій мірі, в якій це вигідно еліті, і обмежуються там, де це не вигідно можновладцям.