РЕФЕРАТ

Розрахунково-пояснювальна записка: ____аркушів, ____ рисунків, ____таблиць, ____ посилань, ____ додатків.

Об’єктом дослідження в кваліфікаційній роботі є прокатний цех ВАТ «Донецький Металургійний завод».

Метою роботі є розробка заходів щодо зниження викидів прокатного виробництва на стан навколишнього середовища.

У роботі надана оцінка змін екологічного стану регіону, загальна характеристика об’єкту кваліфікаційної роботи як джерела забруднення навколишнього середовища, проведено розрахунок розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проаналізовано поводження забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, поводження з відходами у цеху. Розглянуті питання охорони праці та заходи щодо управління охороною навколишнього середовища на підприємстві.

ВИРОБНИЦТВО МЕТАЛУ, ПРОКАТНЕ ВИРОБНИЦТВО, ВИКИДИ, СКИДИ, ВІДХОДИ, ФОНОВІ КОНЦЕНТРАЦІЇ, ГАЗООЧИСТКА, ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ, ОХОРОНА ПРАЦІ, УПРАВЛІННЯ

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………...
1 Динаміка змін екологічної ситуації в регіоні………………………………..
1.1 Природно-кліматична і фізико-географічна характеристика………….
1.2 Стан атмосферного повітря………………………………………………
1.3 Стан рослинного і тваринного світу…………………………………….
1.4 Стан грунтів і земляних ресурсів………………………………………..
1.5 Стан гідросфери…………………………………………………………..
1.6 Радіаційна обстановка у регіоні…………………………………………
2 загальна характеристика об’єкту кваліфікаційної роботи, як джерела забруднення навколишнього середовища……………………………………..
2.1 Оцінка впливу прокатного виробництва на стан атмосферного повітря…………………………………………………………………….
2.2 Оцінка впливу прокатного виробництва на стан гідросфери…………
2.3 Поводження з відходами на підприємстві ( у цеху)……………………
3 Нормування та розподілення антропогенного навантаження на навколишнє середовище………………………………………………………..
3.1 Дані по метеорологічним умовам та фоновим концентраціям забруднюючих речовин в атмосферному повітрі………………………
3.2 Перевірка доцільності розрахунку забруднення атмосфери на ЕОМ….
3.3 Аналіз карт-схем розсіювання забруднюючих речовин……………….
3.4 Розрахунок санітарно-захисної зони з урахуванням рози вітрів………
3.5 План – графік контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря……………………………………………………….
3.6 Постанова підприємства на державний облік…………………………..
4 Аналіз поводження забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі…………………………………………………………
5 Розробка заходів щодо зниження викидів прокатного виробництва на стан навколишнього середовища……………………………………………..
5.1 Опис технології прокатного виробництва………………………………
5.2 Заходи щодо зменшення викидів у прокатному виробництві…………
5.3 Очищення повітря робочої зони обробки слябів……………………….
5.4 Очищення вод прокатних цехів………………………………………….
6 Розробка заходів щодо управління охороною навколишнього середовища………………………………………………………………………
7 Охорона праці………………………………………………………………….
7.1 Оцінка впливу шкідливих факторів на вальцювальника………………..
7.2 Пропозиції по поліпшенню умов праці вальцювальника……………….
7.3 Загальні вимоги до охороні праці………………………………………...
7.4 Характеристика відділу маркетингу з обліком шкідливих виробничих факторів……………………………………………………………………
7.5 Заходи по поліпшенню умов праці……………………………………….
7.6 Мікроклімат робочого місця……………………………………………...
7.7 Пожежна безпека………………………………………………………….
8 Екологічна експертиза проектних рішень……………………………………
8.1 Протокольна частина……………………………………………………..
8.2 Констатуюча частина…………………………………………………….
8.3 Заключна частина…………………………………………………………
Висновки………………………………………………………………………...
Перелік рекомендованої літератури……………………………………………
Додаток А Розробленна документація на держоблік…………………………
Додаток Б Карта-схема джерел викидів. Специфікация……………………..
Додаток В Циліндричний циклон типу ЦН-15.Специфікація……………….

ВСТУП

Протягом всієї історії металургії перед металургами стояла задача – підвищити якість металу. Для цього необхідно більш активно обновлювати застарілі основні фонди, вводити прогресивні технології й устаткування, удосконалювати структуру виробництва. Необхідно нарощувати випуск машин і агрегатів, що забезпечують повне технічне переустаткування базових галузей важкої індустрії, переходити від виробництва окремих машин до випуску технологічних ліній і комплексів з високим ступенем автоматизації, що істотно збільшує кількість продукції, що випускається, також впливає на її якість, тим самим підвищуючи конкурентоздатність як самої продукції, так і заводу, виробляючого її.

Прокатне виробництво – одне з найбільших видів металургійного виробництва. Технологічний процес отримання готових прокатних виробів є завершальною стадією металургійного виробництва. Різноманітність сортаменту прокатних виробів і складність розумів пластичної й термічної обробки, а також обробка прокату визначають застосування в прокатних цехах потужного механічного, електричного й термічного обладнання. Експлуатація такого обладнання зумовлює необхідність створення безпечних, нешкідливих і зручних розумів праці для персоналу прокатних цехів.

Основною проблемою прокатних цехів є неорганізовані викиди пилку на ділянці прокатних станів. Ці викиди створюють велике запилення повітря в цехах, що вкрай негативно впливає на здоров'я обслуговуючого персоналу, а також велика кількість пилку викидається через аераційні ліхтарі в навколишню середу.

Неорганізовані викиди уловлювати технічно неможливо, економічно невигідно. Тому в даній роботі акцентована увага саме на цю проблему. Проблема неорганізованих викидів актуальна подвійно: по-перше, з рішенням цієї проблеми покращуються умови праці робітничих і по-друге, покращиться екологічна обстановка.

1 Динаміка змін екологічної ситуації в регіоні

1.1 Природно-кліматична і фізико-географічна характеристика

Приналежність Донецького регіону до західної частини континентальної степової області робить його клімат помірковано континентальним. Зима в регіоні порівняно холодна і малосніжна, літо звичайне жарке і посушливе.

Річна кількість опадів складає від 400 мм у рік на Азовському узбережжі до 500 мм у рік на Донецьком Кряжі. Ця кількість опадів невелика, якщо врахувати, що весна, кінець літа й осінь, як правило, посушливі, а дощі носять короткочасний зливовий характер. Середнє значення відносної вологості складає 71 %.

Тривалість безморозного періоду – (150 – 170) днів у північній частині Донбасу і до 200 днів у південній. Агрокліматичесні умови сприяють виростанню теплолюбних сільськогосподарських культур (соняшник, баштанні, виноград). Середньорічні температури по регіону міняються не дуже істотно. Середня температура повітря в січні - від 4 ⁰С на узбережжі Азовського моря до 8 ⁰С у районі Дебальцеве; у липні - від 20 ⁰С на северо - сході до 23⁰С на півдні області.

Середньорічні позитивні температури в регіоні за останні 7 років стабільні, однак рівень середньорічних негативних температур знижується. Це призвело до того, що середньорічна температура повітря в Донецькій області за цей період знизилася на 1,3 ^оС.

У холодний час року переважають східні, південно-східні і північно-східні вітри, що формуються під дією азіатських антициклонів. Узимку вони обумовлюють морози і завірюху, навесні сильно висушують ґрунт і викликають курні бурі. Улітку переважають західні і північно-західні вітри, що нерідко приводять до посух. Середня швидкість вітру за останні 7 років знизилася з 4,3 м/с у 2001 році до 4 м/с у 2008 році [1].

Серед несприятливих кліматичних явищ варто виділити зимові відлиги, ожеледі, промерзання грунту, весняні заморозки, сухі східні вітри, град і части тумани.

Рельєф Донецької області горбкувато-рівнинний, з характерною сильною ерозією грунтів. Північна й центральна частина області це Донецький кряж, південна Приазовська височина. У ландшафтній структурі території області переважають степові височини й схили, степові рівнинні комплекси терас, а також горбкуватої, піщаної й лісової рівнини, річкові долини й балкова мережа . Типові ландшафти області - сильно розчленовані балками рівнини й височини, що переходять у заплавні ландшафти річкових долин, а також лиманні рівнини на морському узбережжі.

Донецька область розташовується на південно-східній окраїні Східноєвропейської платформи - одному з найбільших і щодо стійких ділянок земної кори. Кристалічна підстава платформи складається кристалічними сланцями, гнейсами й гранітами архею й протерозою. Осадовий чохол складається з відкладень палеозою, мезозою й кайнозою, що досягають потужності 35 км. У захоплюючу північ Донецької області Днепровсько - Донецькій западині Східноєвропейської платформи спостерігаються численні соляні куполи з покладами нафти, газу й кам'яної солі. Характерною рисою геологическої будови є наявність потужних відкладень кам'яновугільної системи в центральній і східній частинах області й вихід на поверхню інтрузивних утворень кристалічного щита в південних і західних районах.

1.2 Стан атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря є однією із самих серйозних екологічних проблем багатьох промислових міст. Вплив забруднення повітря на здоров'я людини виявляється через скорочення середньої тривалості життя, збільшення кількості передчасних смертей, ріст захворюваності і негативний вплив на розвиток дітей.

Держуправлінням при видачі дозволів на викиди шкідливих речовин, їхня кількість стабілізувалися на рівні 1893,7 тис. тонн у рік. Причому викиди від стаціонарних джерел постійно знижуються, а підтримка рівня загальних викидів здійснюється за рахунок росту кількості шкідливих речовин, які викидаються пересувними джерелами.

Забруднення атмосфери шкідливими речовинами робить значний вплив на здоров'я населення й екосистеми. По даним Державного комітету статистики України на частку Донецької області доводиться 34 % загальної кількості викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел у країні. Це кількість викидів забезпечується більш ніж 1200 підприємствами різних галузей промисловості.

Основними забруднювачами атмосфери в Донецькій області, які забезпечують 91 % валових викидів шкідливих речовин, є 7 коксохімічних підприємств, 5 теплових електростанцій 6 металургійних заводів, 120 шахт і гірничодобувних підприємств.

Хоча останнім часом у місті спостерігається тенденція зниження валових викидів шкідливих речовин, однак рівень забруднення атмосферного повітря залишається ще порівняно високим. Згідно статистичним даним існуюча кількість викидів шкідливих речовин забезпечується 170 підприємствами, однак основна частка викидів (92–94 %) приходиться на АП "Шахта імені Засядько", 11 шахт Донецької вугільної енергетичної компанії, ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» и ВАТ «Донецьккокс» [4].

Аналіз приведених даних показує, що за останні 10 років загальні валові викиди шкідливих речовин зменшилися на 15 %. При цьому викиди від промислових підприємств знизилися на 32 %, а викиди транспорту зросли на 76 %. Динаміка валових викидів Донецької області по рокам наведена у таблиці 1.1.

Аналіз складу викидів в атмосферу свідчить, що в 2008 році в порівнянні з 2000 роком знизилися викиди оксиду вуглецю (на 12 %), діоксиду сірки (на 44 %) і пилу (на 37 %), однак при цьому зросли викиди з'єднань азоту (на 48 %). У місті спостерігається тенденція різкого зменшення викидів метану, що вказує на зниження інтенсивності роботи шахт. Однак, зросли викиди шкідливих речовин на джерелах, зв'язаних з металургійним виробництвом і спалюванням палива.

Таблиця 1.1 – Динаміка валових викидів Донецької області по рокам, тис.т

Викиди речовин	Показники по рокам
	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Усього викинуто забруднюючих речовин	1791,82	1835,4	1862,94	1864,68	1896	1921
Викиди речовин від стаціонарних дже-рел забруднення	1576,8	1598,3	1638,1	1629,18	1660	1533
Викиди речовин від автотранспорту	215,02	237,1	224,84	235,5	236	238

За даними Міністерства охорони навколишньої природного середовища з 53 міст, у яких проводяться спостереження за станом атмосферного повітря на стаціонарних посадах, м. Донецьк входить у число 10 самих забруднених міст України. По валових викидах шкідливих речовин Донецьк займає третє місце після Кривого Рогу і Маріуполя.

У Донецькій області минулого року на одного жителя припало понад 390 кг викидів шкідливих речовин. Про це повідомили у Головному управлінні статистики Донецької області.

В цілому за минулий 2008 рік шкідливі викиди стаціонарними і пересувними джерелами в Донецькій області становили 1,8 млн. тонн.

Разом з тим, за рахунок скорочення промислового виробництва викиди забруднюючих атмосферу речовин від стаціонарних джерел за 2008 рік зменшилися на 120 тис. тонн, або на 7,3 %, і становили 1 533 тис. тонн.

Статистики зазначили, що понад 90% обласного обсягу шкідливих викидів стаціонарними джерелами утворюється на підприємствах металургійного комплексу, електроенергетики і вугільної промисловості. В результаті повітряний басейн зазнає значних навантажень, перш за все, в тих містах і районах, де розташовані ці підприємства: у Маріуполі, на який припадає 23 % обласних викидів, у Мар’їнському районі – 11 %, в м. Донецьку, Дебальцеве, Єнакієве, Макіївці, Харцизьку і Старобешевському районі - від 5 до 7 %.

Внаслідок надзвичайно високої концентрації в Донецькій області промислового виробництва і транспорту на регіон припадає більше чверті всіх викидів шкідливих речовин в атмосферу в цілому по Україні.

На території Донецької області накопичилося 6,5 млн. тонн небезпечних відходів виробництва, що становить майже по півтори тонни на кожного жителя. На початок 2009 року на території Донецького регіону було накопичено 6,5 млн. тонн відходів I-III класів небезпеки.

Всі промислові відходи поділяються на чотири класи небезпеки: перший клас – це речовини (відходи) надзвичайно небезпечні; другий клас - речовини (відходи) високонебезпечні; третій клас - речовини (відходи) помірно небезпечні і четвертий клас - речовини (відходи) малонебезпечні. Таким чином, надзвичайно небезпечних, високонебезпечних і помірно небезпечних відходів виробництва на кожного жителя регіону, включаючи дітей, припадає майже по 1,5 тонни, констатували в облуправлінні.

У масштабах України в Донецькій області внаслідок надзвичайно високої концентрації промислового виробництва знаходиться майже третина небезпечних відходів виробництва країни.

У вересні минулого року Центральна геофизична лабораторія МНС встановила найкритичніший стан атмосфери на сході країни. Макіївка, Дніпродзержинськ, Одеса, Донецьк і Горлівка - найбрудніші міста України. За інформацією МНС, повітря в цих населених пунктах містить найбільшу кількість шкідливих речовин. Жителі промислових центрів дихають не тільки пилом, але і важкими металами, фенолом, фтористим воднем, бензапіреном, діоксидом азоту і іншими сполуками.

Таким чином, аналіз даних по змісту в атмосферному повітрі міста забруднюючих речовин у період з 2000 по 2008 роки і вивчення тенденцій у розвитку забруднення атмосфери показують, що в цілому екологічна ситуація не поліпшується. У 2008 році вона навіть різко погіршилася. По найбільш небезпечних інгредієнтах: діоксиду азоту, пилу, бенз(а)пірену і формальдегіду рівень забруднення атмосфери залишається високим.

1.3 Стан тваринного та рослинного світу

У свій час Донецькі степи славилися рослинною розмаїтістю. До початку XІ століття це була незаймана природна територія. Сьогодні Донецький край належить до тих районам України, де вплив людини на природу позначилося найбільше сильно. Велика частина степів розорана і ділянки природної рослинності, характерні для степової зони південно-заходу Східноєвропейської рівнини спостерігаються поза заповідниками вкрай рідко. На Донецьком кряжі зустрічаються діброви і байрачне лісу, на узбережжя Сіверського Дінця - соснові бори і заплавні ліси. Ліси займають 7,8 % території області, що складає 203,9 тис. га. Ліси області віднесені до І групи лісів і виконують винятково природоохоронні і рекреаційні функції. Більш 70 % лісових масивів мають штучне походження. По своїм природної особливостям Донецький регіон відноситься до зони досить сприятливої для виростання рослинності. У Донецькій області зареєстровано 1870 різних видів флори, що складає 40 % видів, представлених в Україні.

Сьогодні тваринний світ індустріального району не відрізняється розмаїтістю. Сучасна фауна представлена поруч степових і лісових тварин. В області нараховується близько 50 видів ссавців, 38 видів риб, 12 видів плазуючих і близько 300 видів птахів. Більш 270 видів тварин є рідкими для Донецького регіону. Загальна площа мисливських угідь в області складає 2018,9 тис. га. З них 80 % займають полючи, 13 % - водноболотні площі і 7 % лісу і лісопосадки.

Ще більше 140 видів тварин є рідкими для регіону. У цілому на території області кількість копитних звірів (оленів, кабанів, козуль і т.д.) зросло. Кількість хутряних звірів (оцінка виконана по 15 промислових видах) також зросло, однак у регіоні в 2003-2006 р. істотно зменшилася кількість білок, нутрій, горностаїв і тхорів. Кількість птахів за останні 10 років виросло в 1,5 рази (оцінка виконана по 9 видам).

1.4 Стан грунтів та земельних ресурсів

Донецька область славиться чорноземами, потужність родючих шарів яких досягає товщини в метр і більш. На півночі і північно-східної області переважають родючі типові, звичайні і среднегумусні чорноземи, на півдні і південно-заході – мало гумусні. По долинах рік і балок зустрічаються лугові і лугоболотні чорноземи, переважно засолені ґрунти і болотнолугові ґрунту, на Азовських косах і по берегах Сіверського Донця - піски і супесі. Усього на карті області виділено близько 60 видів ґрунтів і ґрунтів. Земельний фонд Донецької області за станом на 01.01.2008 р. складає 2751,7 тис. га. Сільськогосподарськими угіддями зайнято 2096,8 тис. га. З них на ріллю приходиться 1656,7 тис. га. Сьогодні природних непорушених ґрунтів і земель у Донецькій області практично немає. Природні території збереглися лише в заповідниках і яке де на схилах Донецького кряжа і Приазовской височини [4].

За рівнем вітряної й водної ерозії Донецька область перебуває на першому місці в Україні. У регіоні сконцентровано 66,2 % змитих сільськогосподарських угідь, з них 66,5 % (відсоток до загальної площі цих земель). Деградуючі по різних причинах землі становлять 85,8 % загальної площі сільськогосподарських земель, а деградуючі – близько 90 % загальної площі по області. Висока еродованість ґрунтового покриву спостерігається в Артемовському, Тельманівському, Старобешівському, Першотравневому, Володарському, Слов'янськом, Шахтарському й Мар’їнським адміністративних районах.

Однієї з основних причин деградації агроландшафтів області, є високе освоєння й розораність території. У середньому по Україні розораність території становить 59,6 %, а по Донецькій області цей показник рівняється 63,6%.

Для грунтів міст регіону характерне: коміркове забруднення важкими металами й нафтопродуктами, порушення кислотно-лужного балансу й фізико-механічних властивостей (знижена вологоємність, підвищене ущільненість ґрунту, кам’янистість), наявність включень будівельного й побутового сміття, низький зміст у ґрунтах живильних елементів, що пов'язаний з інтенсивним техногенним навантаженням. Все це веде до погіршення санітарно-гігієнічних, екологічних і біосферних функцій міських ландшафтів.

Найбільш високий рівень забруднення ґрунтів пестицидами відзначений у містах Артемовськ, Харцизьк, Макіївка, Горлівка й Дружківка, а також у Мар’їнському і Ясиноватском районах.

1.5 Стан гідросфери

Територія міста Донецька в гідрографічному положенні відноситься до вододілу басейну Дніпра і басейну рік Приазов'я.

Загальний обсяг скинутих у поверхневі водні об'єкти стічних вод в 2007 році склав 1653 млн. м³. При цьому, скидання стічних вод без очищення виріс із 138,7 до 140 млн. м³. Головними забруднювачами водних об'єктів, як і раніше, залишаються металургійна й коксохімічна промисловості (заводи Маріуполя, Єнакієве, Макіївки, Авдіївки й Донецька), вугільної галузі й енергетики. Разом зі стічними водами у водойми регіону надходить значна кількість забруднюючих речовин. В 2007 році було скинуто 484 тис. тонн сульфатів, 183,7 тис. тонн хлоридів, 12,7 тис. тонн нітратів, 85 тонн нафтопродуктів. У воді практично всіх рік області спостерігається підвищений зміст солей. Із основних причин цього є скидання високомінералізованих шахтних вод, з якими в ріки за рік поступає більше 1 млн. тонн солі. В загалі для порівняння змін в таблиці 1.2 відображено стан водних ресурсів Донецької області по рокам.

Серед водяних об'єктів міста варто виділити 4 малі ріки, а також 108 водойм, із площею водяного дзеркала більш 1 га, з них 6 водоймищ і 72 ставка. Загальна площа водойм і ставків складає 640,8 га, обсяг водяних ресурсів - 22460,6 тис. м³. Основною рікою, що протікає через центр міста, є Кальміус [4].

^{Таблиця 1.2 – Стан водних ресурсів Донецької області по рокам, млн.м3}

скиди	Показники по рокам
	2003	2004	2005	2006	2007
Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об’єкти	740	745	750	735	746

Приплив підземних вод у ріки відіграє істотну роль для рік Донецького Кряжа, де долини урізаються в товщу гірських порід і дренують водоносні обрії. Підземний стік становить от 50 % обсягу стоку рік Донецького Кряжа до 10 % для других рік. Мінералізація підземних вод коливається в межах от 800 до 2700 мг/л.

Екологічний стан водяних об'єктів міста нерозривно зв'язано з якістю води в ріці Кальміус і її припливах. Тривале інтенсивне водоспоживання і скидання стічних вод істотно погіршили стан місцевих водотоків і басейну ріки Кальміус.

Харчування ріки відбувається за рахунок весняного сніготанення, джерел, що скидаються шахтних і промислових вод і санітарних спусків води з каналу Сіверський Донець. У літню пору в Кальміусе при зниженні рівня води різко зменшується зміст кисню і росте бактеріальне забруднення. Вода у водяних об'єктах міста за багатими показниками не відповідає вимогам діючих норм. Загальне скидання стічних вод у поверхневі водойми міста складає 160 – 175 млн. м³ у рік.

За даними статистичної звітності про використання водяних ресурсів, у даний час у м. Донецьку нараховується близько 200 підприємств водокористувачів, з яких 40 підприємств скидають поворотні води в ріки і водойми міста. Кількість використовуваної прісної води складає в середньому 130 – 140 млн. м³ у рік.

На господарсько-питні нестатки направляється 70 %, а для забезпечення виробничих процесів 26 % загальної кількості прісної води. Скидання стічних вод по місту Донецьку складає в середньому 160 - 170 млн. м³ у рік. Кількість стічних вод, що скидаються, перевищує кількість використаної води, що порозумівається значним обсягом стічних шахтних вод.

З 78 ставків і водоймищ міста 24 водойми призначені для рекреації, 6 для риборозведення, інші застосовуються для технічного водопостачання і чи зрошення використовуються як відстійники.

Аналіз забруднення води в ріці Кальміус показує, що відхилення показників якості води від прийнятих санітарних нормативів охорони поверхневих вод від забруднення спостерігаються по нафтопродуктах, кобальту, магнію, сульфатам, зваженим речовинам і сухому залишку. У Кальміусе за останні 10 років зафіксоване постійне збагачення вод мінеральними формами азоту. Що стосується важких металів, то концентрація має тенденцію до зниження. Сольове забруднення поверхневих вод зв'язано зі скиданням у річкову мережу шахтних і промислових вод, а також сільськогосподарською діяльністю людини. Екологічна оцінка якості води ріки Кальміус приведена таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Динаміка зміни якості води в ріці Кальміус, мг/дм³

Назва речовини	Показники по рокам
	1947-1949	1994-1996	2005-2006
р. Кальміус
Мінералізація	3160	3750	4590
Азот амонійний	19,8	0,24	0,58
Азот нітратний	36,0	2,2	19,8
Азот нитрітний	20	0,10	0,4
Фосфати	-	0,32	0,83
БСК5	-	2,4	3,2

У цілому екологічну ситуацію з забрудненням водяних об'єктів варто характеризувати як складні, потребуючі розробки і застосування комплексу заходів для поліпшення екологічного стану рік і водойм міста.

1.6 Радіаційна обстановка у регіоні

Об’єктів атомної енергетики, уранодобувної та уранопереробної промисловості на території Донецької області немає. Радіаційнонебезпечних об’єктів в області не зареєстровано.

В області є законсервоване сховище радіоактивних відходів, яке розташоване на землях Донецького казенного заводу хімічних виробів (ДКЗХВ).

За архівними даними, в цьому сховищі знаходиться 159 упаковок РАВ з суммарною активністю 310,145 г екв. Радію. За оцінками спеціалістів, загальна активність РАВ на теперішній час становить близько 20 Кі. Основні радіоактивні ізотопи, які знаходяться в сховищі, - кобальт – 90, радій – 226 та цезій – 137.

У Донецькій області 76 підприємств (крім медичних) використовуються для різних технологічних потреб близько 1500 джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) сумарною активністю близько 1700 кюрі. Серед цих підприємств 40 (52,8%) – це підприємства вугільної промисловості, 12 (15,8 %) підприємств металургійної промисловості, інші відносяться до підприємств гірничодобувної, хімічної промисловості, машинобудування та інші. В Донецький області у цілому радіаційний фон у межах встановлених норм [4].