2. Удосконалення двигунів внутрішнього згорання (двз).

Вдосконалення існуючих двигунів проводиться за такими основ­ними напрямками:

- поліпшування системи запалювання;

- зміна процесів подачі палива в циліндри двигуна;

- встановлення додаткових приладів, які зменшують вміст шкідливих компонентів у відпрацьованих газах.

Система запалювання значно впливає на процеси згорання палива. Відомо, що система іскрового запалювання робочої суміші за допомогою традиційного розподільника-переривника не завжди задовольняє сучасним вимогам,  зв’язаним з повним згоранням палива.

Цей прилад достатньо „капризний”. В умовах експлуатації він не завжди на­дійно здійснює запа­лювання суміші, а це супроводжується підвищен­ням у вихлопі продуктів неповного згорання окису вуглецю і неспаленого палива.

Значне поліпшення в цьому відношенні дає застосування безконтак­тного електронного запалювання, яке забезпечує більш потужний розряд на свічках запалення і відрізняється більшою стабільністю роботи. В останній час система електронного запалювання знаходить все більше роз­повсюдження. На деяких нових моделях зарубіжних автомобілів ця сис­тема доповнюється мікро-ЕОМ, яка автоматично оцінює момент випере­дження запалювання суміші,  залежно від навантаження на двигун і швид­кості руху, оптимізує витрати палива і склад відпрацьованих газів.

Для поліпшення процесу згорання палива в циліндрі широке засто­сування  знаходить форкамерне або факельне запалювання. Суть його по­лягає в тому, що в малій форкамері багата суміш підпалюється, як  зви­чайно, електричною іскрою, а утворений при цьому потужний факел по­лум’я запалює основну частину більш бідної робочої суміші вциліндрі, що супроводжується поліпшенням згорання палива. Такі двигуни дозволяють зменшити викиди всіх токсичних компонентів, включаючи й окисли азоту, і при цьому економити до 10% палива. Названа система застосовується, зокрема, на двигунах нової моделі автомобіля ГАЗ-3102.

Зміна процесів подачі палива в циліндри досягається низкою заходів.

Перший з них – це спроба встановлення на двигуні двох карбю-раторів, відрегульованих на подачу бідної робочої суміші та нормальної робочої суміші. Відповідно, перший карбюратор живить дви­гун на холостому ході, а другий – на робочих режимах.

Пізніше були розроблені нові, більш складні конструкції карбю­раторів, здатних а одному блоці сполучати вказані функції і готува­ти необхідний склад робочої суміші на будь-який режим роботи двигуна.

Другий захід полягає в зміні клапанного механізму з метою більш тонкого розпилення і кращого перемішування суміші при над­ходженні її в циліндри. В ряді нових конструкцій передбачається ре­гулювання висоти піднімання впускних клапанів залежно від на­вантаження, що поліпшує процес заповнення циліндрів сумішшю і її згорання.

Третій захід полягає в заміні карбюратора форсунками для безпосереднього вприскування палива у впускний трубопровід або в циліндри.

Ця система забезпечує найкраще розпилювання палива і пе­ремішування його з повітрям а також розподілення суміші в окремі циліндри.

Система безпосереднього вприскування особливо ефективна в спо­лученні з електронним управлінням, яке автоматично дозує паливо  залежно від режиму роботи двигуна. При цьому не тільки знижуєть­ся токсичність газів і збільшується економія, а й підвищується по­тужність двигуна на 10...20%.