Розділ ііі Проблема буття

Тема 5 Буття і матерія

1. Філософська категорія «буття». Види буття.

2. Матерія як філософська категорія.

3. Атрибути буття: рух, простір, час.

Ключові терміни і поняття: буття, об'єктивна реальність, суб'єктивна реальність, субстанція, матерія, природа, рух, простір, час.

5. 1. Філософська категорія «буття». Види буття

Якщо раніше мова йшла про предмет філософії, її основні функції, історичний розвиток її основних ідей і концепцій, то тепер ми приступаємо до вивчення основних філософських проблем. Серед них найбільш фундаментальними і значимими є три: проблеми буття, проблеми людини і проблеми суспільства. Наступні три розділи курсу присвячені їхньому розгляду.

З проблеми буття ми починаємо тому, що, по-перше, вона історично була першою, справді філософською проблемою, що була поставлена і своєрідно, філософськи, вирішена філософськими ж засобами. По-друге, дві інші проблеми у певній мірі логічно підлеглі проблемі буття, тому що, наприклад, питання про природу (тобто походження і сутність) людини тісно пов'язане з питанням про її особливе буття, з питанням про повноту буття людини (життя, суб'єктивність, цінності, діяльність з набором її норм і ідеалів і т.п.).

Одним з перших проблему буття розглядав у IV ст. до н.е. Парменід. Він ввів у філософську мову категорію «буття», а також представив першу теоретичну модель буття. У цей час в античному суспільстві, у світогляді його представників відбувалися “несприятливі” процеси: поступово втрачалася віра у всесилля богів; звичний життєвий комфорт, який забезпечував грецьку міфологію, був порушений. Необхідно було знайти іншу опору, що забезпечила б стійкість, яка втрачається, стабільність у суспільстві. Таку опору Парменід знайшов у філософії, проголосивши перехід від влади богів до влади розуму. Не речі, явища, а думки – от справжнє буття. «Одне і те ж є думка і те, про що думка існує», – стверджував Парменід. Для нього буття – це те, що існує за світом чуттєвих речей, що може бути предметом мислення, умоглядним. Надаючи буттю абсолютну значимість, Парменід думав, що воно має такі властивості:

– воно єдине і неподільне;

– воно ідеальне і має справжню досконалість;

– воно самодостатнє, тобто не вимагає ніяких зовнішніх причин і основ;

– воно вічне.

Буття, що так розуміється, можна тільки мислити: воно, як кажуть в філософії, - лише умоосягаєме. Однак тут треба врахувати важливу особливість парменідівського розуміння буття: буття є думка, але не як людська суб’єктивність, а деяка знеособлена думка, яку можна співвіднести з таким важливим для духовної культури античності поняттям, як Логос, під яким спочатку мали на увазі загальний ідеальний закон, основу світу, його порядок і гармонію.

Наступні рішення філософських питань, пов'язаних з різними трактуваннями буття, привели до формування онтології (філософського вчення про буття), де «буття» – базова філософська категорія. Ця категорія позначає все те, що якось існує, – об'єкти, речі, явища, процеси, а також способи і типи існування. Таких способів виділимо три:

1. Дійсне існування, тобто реальність, яка, у свою чергу, поділяється на об'єктивну (світ матеріальних об'єктів і процесів) і суб'єктивну (світ людських почуттів, емоцій, бажань і т.п.).

2. Можливе існування, що його допускають, наприклад, закони природи, але поки ще не виявлене в досвіді, на експерименті (наприклад, передбачення існування нових елементарних часток).

3. Віртуальне існування, що знаходиться мов би «між» першими двома. Такий спосіб існування можна знайти тепер не тільки у світі елементарних часток (де він і був уперше зафіксований і описаний), але і більш доступним чином – наприклад, в інформаційно-комунікаційній мережі Інтернет, різноманітних комп'ютерних тренажерах і т.п. (див. докладніше в [8]).

Онтологія вивчає не тільки різні способи існування, але й розмаїтість типів, об'єктів і процесів, що назвемо видами буття:

1. Буття речей (світ матеріальних об'єктів і процесів як природних, так і штучних).

2. Буття ідеального, духовного (Бог, числа, ідеї Платона, гегелівська абсолютна ідея і т.п.).

3. Буття людини з усім багатством і багатоманіттям його внутрішнього світу і зовнішнього поведінки. Цьому виду буття буде присвячений ряд тем з наступного, IV розділу нашого курсу.

4. Буття суспільства (соціуму). З ним пов'язане існування і динаміка таких об'єктів, як, наприклад, нація, держава, культура і т.п., чому буде присвячений заключний розділ нашого курсу.

5. Буття інформації. Цей вид буття (як і особливий спосіб віртуального існування) ми виділяємо, щоб підкреслити те нове в сучасному світі, що зв'язано з комп'ютерною революцією і її впливом на рішення засобів комунікації. Тут мається на увазі, наприклад, буття файлів у комп'ютері, сайтів чи електронних книг і газет в Інтернеті, гіпертекстів у інтернетівському кіберпросторі і т.п.