- •Тема 1. Філософія, її предмет і основні функції
- •1.2.Філософія як світоглядне знання
- •1.3. Філософія і наука
- •1.4. Основні функції філософії
- •Тема 2. Філософія від античності до середини хіх століття
- •2.1. Антична філософія
- •2.2. Філософія Середньовіччя й епохи Відродження
- •Філософія Нового часу
- •2.4. Німецька класична філософія й основи марксистської філософії
- •Примітки до теми 2
- •Тема 3. Основні філософські напрями хх століття
- •3.1. Особливості філософії хх століття
- •3.2. Сцієнтистський напрямок філософії хх ст.
- •3.3. Антропологічний (антисцієнтистський) напрямок у філософії хх століття
- •История современной зарубежной философии: компаративистский подход. – сПб.,1997
- •Тема 4. Становлення і розвиток філософської думки в Україні
- •4.1. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •4.2. Філософія Григорія Сковороди
- •4.3. Філософська думка в Україні хіх – хх ст.
- •Розділ ііі Проблема буття
- •Тема 5 Буття і матерія
- •5. 1. Філософська категорія «буття». Види буття
- •5.2. Матерія як філософська категорія
- •5. 3. Атрибути буття: рух, простір, час
- •Тема 6 Детермінізм
- •6.1. Буття як світ у цілому і його обумовленість (детермінація)
- •6.2. Поняття зв'язку. Різноманіття зв'язків у світі
- •6. 3. Еволюція уявлень про детермінізм
- •6. 4. Категорія “закон”. Класифікація законів
- •Тема 7 Діалектика
- •7.1. Детермінізм і діалектика. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика.
- •7.2. Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток. Філософські і конкретно-наукові концепції розвитку.
- •7.3. Закономірності діалектичних зв'язків (закони діалектики)
- •7.4. Категорії діалектики
- •Тема 8 Філософські аспекти відношення людини до природи
- •Тематичний план повного курсу
- •Питання до екзамену з філософії
- •Підручники та навчальні посібники, видані за останнє десятиліття
- •Філософія. Курс лекцій (ред.І.Бичко). - к.,1993
- •Мир философии: Книга для чтения. В 2-х частях. - м., 1991.
Тема 3. Основні філософські напрями хх століття
1. Особливості філософії ХХ ст.
2. Сцієнтистський напрямок у філософії ХХ ст.
3. Антропологічний (антисцієнтистський) напрямок
4. Релігійно-філософські й інші філософські концепції
Ключові терміни і поняття: сцієнтизм, антисцієнтизм, позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, прагматизм, феноменологія, філософська герменевтика, екзистенціалізм, неотомізм, персоналізм, постмодернізм.
3.1. Особливості філософії хх століття
Філософія ХХ століття винятково різноманітна. Визначити її головні особливості не так легко, як це було стосовно більш ранніх епох. Проте серед визначальних її рис частіше називають некласичність. Цим намагаються підкреслити її істотну відмінність насамперед від німецької класичної філософії. Дійсно, багато філософських концепцій ХХ століття можна розглядати як реакцію на надмірну абстрактність, спекулятивність філософії Гегеля (особливо помітна ця реакція у таких філософів ХІХ в., як О. Конт (1798 – 1857), А. Шопенгауер (1813 – 1855), С. К’єркегор (1844 – 1900), Ф. Ніцше (1788 – 1860) й ін.). Звичайно, цим не вичерпується зміст поняття «некласичність». Так, до некласичних філософських концепцій не може бути застосоване так зване основне питання філософії, нехай навіть у тій дидактичній формі, про яку говорилося в попередній темі. Крім того, до кінця ХІХ століття в духовній культурі Європи наростає критика індустріальної цивілізації, настає «переоцінка цінностей» (Ф. Ніцше) західноєвропейського суспільства, і насамперед цінностей раціоналізму, науки, прогресу. Усі частіше стали сумніватися у всесиллі науки, у загальній і найвищій цінності наукового знання. Це не могло не позначитися на переорієнтації філософської проблематики, ядром якої стає тепер питання про співвідношення філософії і науки. Якою мірою філософія повинна бути зв'язана з проблемами науки? Чи здатна вона, залишаючись на традиціях німецької класики, адекватно оцінити соціально-культурні проблеми, що встають, ігноруючи при цьому внесок науки? Або навпаки, наука, що бурхливо розвивається у ХІХ ст., цілком сама справиться з розв’язанням зростаючих соціально-культурних проблем без участі філософії? У рамках філософських дискусій навколо цих питань виділилися два основних напрямки, що у загальному можна віднести не тільки до філософії, але і ще ширше – до духовної культури взагалі.
Перший напрямок, що досить умовно називають сцієнтизмом, орієнтує своїх прихильників на користь науки. Соціальні проблеми, думають вони, можна вирішити, належним чином розвиваючи і раціонально застосовуючи науку. Науково-технічний прогрес – це не зло, а благо, треба тільки розумно користатися його плодами. Раціоналізм сцієнтистів відбився й у їхній гносеологічній установці на те, що наукове знання є вищим типом знання.
Другий, антропологічний напрямок (його також називають антисцієнтистським) займає в цих питаннях протилежну позицію. Прихильники цього напрямку стверджують, що в труднощах та лихах сучасного суспільства винні, насамперед, наука, науково-технічний прогрес. Наука і техніка усе більш віддаляються від людини. Людство все частіше зіштовхується з феноменом відчуження. Наукове знання втрачає «людинний вимір»; у гонитві за об'єктивною істинністю і логічною строгістю воно цілком знеособлюється.
Сцієнтизм в історії філософії знайшов своє яскраве вираження в таких філософських концепціях (системах), як позитивізм, що має чотири етапи своєї еволюції – ранній, класичний, позитивізм, емпіріокритицизм, нео- і постпозитивізм. (див. про це далі). Крім неопозитивізму до сцієнтистського напрямку у філософії XX в. належать: прагматизм, аналітична філософія, структуралізм, філософія лінгвістичного аналізу й ін. Відповідно, до філософського антисцієнтизму (антропологічного напрямку у філософії ХХ в.) можна віднести такі філософські системи (концепції), як феноменологію, екзистенціалізм, філософську герменевтику.
Значним впливом у XX в. користуються також і релігійно-філософські системи і концепції. Серед них як найбільш впливові відзначимо неотомізм і персоналізм, що мають зв'язки як зі сцієнтистським, так і з антропологічним філософськими напрямками XX ст.