Змістовий модуль іі. Умови і чинники розвитку конкурентного середовища оптової і роздрібної торгівлі

Тема 2.1. «Умови і чинники розвитку оптової і роздрібної торгівлі»

Зміст

1. Умови і чинники регіонального розвитку торгівлі

2. Вплив зовнішнього середовища на розвиток торгівлі

Всі чинники відповідно до технології SWOT-аналізу можна розділити на ті, що діють: на загальноекономічному рівні (зовнішні), на рівні найближчого оточення (внутрішньорегіональні) та внутрішньосистемні. Разом вони утворюють систему відносин та передумов певної динаміки розвитку роздрібної торгівлі на підґрунті взаємодії між ними та за допомогою здійснення процесів купівлі-продажу.

Безумовно, така система зазнає із боку зовнішнього оточення різноспрямованого впливу, залежно від характеру та природи відокремлених її складових. Взаємозв’язок системи роздрібної торгівлі й оточуючого середовища показано на рисунку 1.19.

Макросередовище

зовнішні особливості внутрішні особливості

економіка соціальна сфера демографія

Мікросередовище

торгова товарооборот частота торгова розміщення

мережа звертання площа підприємства

до торгівлі

Рисунок 1.19 – Взаємозв'язок торгівлі з оточуючим середовищем

На загальноекономічному рівні на роздрібну торгівлю опосередковано впливають фактори, принципову структуру яких, відповідно до обраного методологічного підходу, наведено на рисунках 1.20. і 1.21.

Рисунок 1.20 – Схема зовнішнього середовища торгівлі (варіант 1)

Рисунок 1.21 – Схема зовнішнього середовища торгівлі (варіант 2)

Складові загальноекономічних (зовнішніх) чинників, що впливають на структуру роздрібної торговельної мережі, наведено на рисунку 1.22.

Зовнішні особливості

Екологія

Географія

Політика

Природні ресурси

Рисунок 1.22 – Зовнішні (побічні) особливості

Екологія.

Надто несприятлива екологічна обстановка; проживання більшості населення в умовах екологічної катастрофи; погіршення стану навколишнього середовища, спричинене діяльністю великих промислових комплексів та наслідками Чорнобильської катастрофи. Екологічні фактори впливають, перш за все, на структуру пропозиції й на діяльність підприємств у галузі природоохоронних заходів, які сприяють підвищенню іміджевих характеристик підприємства.

У Донецькій області прийнято основні напрямки державної політики щодо охорони оточуючого середовища, використання природних ресурсів і гарантування екологічної безпеки. Ці напрямки роблять вагомий вплив і на стан роздрібної торгівлі.

Роздрібні підприємства, працюючи в умовах гострої конкуренції, розробляють різні механізми залучення покупців (привабливі ціни, висока якість обслуговування, унікальний асортимент, ін.). У такій ситуації підвищення лояльності покупців слід чекати в тому випадку, якщо стратегія торговельної мережі буде відповідати екологічним потребам, тобто потребам у екологічно чистих товарах (табл. 1.12).

Таблиця 1.12 – Прогнозовані зміни у стратегії роздрібних підприємств під впливом екологічних факторів

Суспільні тенденції	Зміни запитів покупців	Зміни у стратегії роздрібних підприємств
Зростання добробуту населення	Підвищення уваги до питань здоров’я та якості життя	Розширення та доповнення асортиментних товарних груп екологічно чистими продуктами
Ризик екологічної кризи, погіршення стану здоров’я населення	Підвищення уваги до споживання екологічно чистих продуктів	Продаж екологічно чистих товарів. Здійснення екологічно чистого товароруху, стимулювання до споживання натуральних продуктів
Скорочення тривалості життя	Популяризація здорового способу життя	Стимулювання продажу дієтичних продуктів харчування, функціональних продуктів, вітамінних харчових добавок

Географія:

• великі масштаби території;

• різноманітний і специфічний ландшафт;

• умови як для розвитку промислового комплексу, так і для розвитку сільського господарства.

Природні ресурси:

• наявність корисних копалин для розвитку важкої промисловості;

• розвиток на їх основі великої кількості міст і регіонів індустріального профілю.

Географія та природні ресурси формують соціально-економічний профіль регіону, що, у свою чергу, відбивається на структурі торговельної мережі, зорієнтованої на задоволення потреб тих категорій споживачів, які є зайнятими в галузях промисловості регіону.

Політика:

• ризик загальної кризи;

• наявність великої маси осіб, зайнятих важкою фізичною працею, які беруть участь у політичному житті;

• інтерес до Донбасу із боку зарубіжних країн.

Політико-правова складова щодо торговельної галузі являє собою закони та нормативні акти, які регламентують торговельну діяльність на внутрішньому споживчому ринку, а також взаємодію з зарубіжними партнерами. Політико-правове середовище, як у Донецькому регіоні, так і в Україні в цілому, є досить нестабільним і таким, що негативно впливає на розвиток торговельної діяльності, особливо у сфері малого та середнього бізнесу.

Як видно з даних таблиці 1.13, найбільш негативний вплив на розвиток торгівлі в регіоні роблять політико-правові фактори; екологічні чинники демонструють різноспрямований вплив; а природні й географічні – помірний позитивний.

Таблиця 1.13 – Оцінка ступеня й напрямку впливу загальноекономічних факторів

Фактори середовища	Питома вага	Оцінка*	Зважена оцінка	Напрям впливу
Екологічні	0,3
Загальна екологічна обстановка	0,1	-8	-0,8	негативний
Можливість поглиблення екокризи	0,1	-2	-0,2	негативний
Природоохоронні заходи	0,1	+6	+0,6	позитивний
Географічні	0,1
Масштаби території	0,05	+6	+0,3	позитивний
Різноманітний ландшафт	0,03	+5	+0,15	позитивний
Умови для розвитку промисловості й сільського господарства	0,02	+6	+0,12	позитивний
Політико-правові	0,5
Ризик загальної кризи	0,25	-6	-1,5	негативний
Правова регламентація торговельної діяльності	0,25	-4	-1	негативний
Природні ресурси	0,1
Наявність корисних копалин	0,05	+8	+0,4	позитивний
Розвиток індустріальних регіонів	0,05	+8	+0,4	позитивний

* Оцінку ступеня впливу факторів здійснено експертним шляхом із використанням оцінного діапазону від -10 до +10 балів

Внутрішньорегіональні особливості, що впливають на стан і розвиток торгівлі, наведено на рис.1.24.

Внутрішньорегіональні особливості

Економіка

Соціальна сфера

Демографія

Рисунок 1.24 – Внутрішньорегіональні (прямі) особливості

І. Економіка: блок формується з 4-х основних елементів (рис.1.25).

Економіка

господарський організаційно- баланс попиту транспортна

профіль правові та пропозиції мережа

форми

структура попиту та пропозиції; специфіка співвідношення споживання продовольчих та непродовольчих товарних груп; особливості формування асортиментного переліку та засобів його оновлення

поява нових форматів магазинів; переважання серед організаційно-правових формах торговельних підприємств приватної власності; розвиток пропозиції приватних торговельних марок

скорочення дисбалансу між попитом і пропозицією на підставі зростання доходів, заощаджень населення; зростання витрат на придбання товарів та послуг; велика варіабельність попиту на окремі товарні групи

зростання обсягів перевезень споживчих товарів, що сприяє оптимізації товарних запасів та товарообігу; зниження ажіотажного попиту та соціальної напруги на підставі організації логістичних систем

Рисунок 1.25 – Вплив економіки на стан і розвиток торговельної мережі

Господарський профіль. Географічне положення й комплекс корисних копалин обумовлюють яскраво виражену індустріальну специфіку міст Донецького економічного регіону. Насамперед для них є характерним розвиток металургійної та вугледобувної промисловості. Індустріальний профіль Донбасу спричиняє відповідну специфіку попиту на споживчі товари, зокрема співвідношення попиту на продовольчу та непродовольчу групу Для промислових міст є характерним зв'язок їх профілю з структурою управління економікою.

Організаційно-правові форми торговельних підприємств. Однією із форм зміни й докорінного реформування системи управління торгівлею є утворення замість окремих підприємств різної міри підлеглості великої кількості асоціацій, АТ, корпорацій, інших структур бізнесу, діяльність яких засновано на приватній формі власності (табл. 1.16).

Таблиця 1.16 – Роздрібний товарооборот підприємств за формами власності

(у відсотках до підсумку)

	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Усього	100	100	100	100	100	100
Державна корпоративна	3,4	3,2	3,1	2,7	1,9	1,6
Комунальна корпоративна	0,5	0,4	0,4	0,3	0,4	0,3
Приватна	12,7	11,8	12,1	8,9	97,7	98,1
Колективна*	82,6	83,2	82,6	85,6	...	...
Власність інших держав*	0,8	1,4	1,8	2,5	...	...

* - з 2004 р. включено до приватної форми власності

Створення таких організацій є необхідним кроком на шляху побудови ринкових відносин і реалізації дійсної торговельної діяльності. Будівництво нових структурних елементів ринкової інфраструктури є необхідним, оскільки вони перетворюються на носіїв відродження товарно-грошових відносин.

Зростанню приватної форми власності торговельних підприємств сприяє практика використання роздрібною торговельною мережею власних марок для зміцнення лояльності клієнтів. Магазини однієї товарної марки або магазини конкретної фірми (такі як „Обжора”, „МЕТРО”, „Амстор”) дають можливість виставляти весь товарний асортимент у одній «вітрині», яка перебуває під їх власним контролем, що сприяє підвищенню культури обслуговування.

У більшості споживачів відомі марки асоціюються з конкретними товарами (наприклад, напій „Coca-Cola” або пральний порошок „Tide”) або з компаніями: такими як „Microsoft” чи „Motorola”. Однак у майбутньому багато великих торговців спробують трансформувати назви своїх магазинів у всесвітньо відомі марки. Зміна ролі товарів, магазинів та виробників як популярних відомих марок, імовірно, призведе до ще значніших змін у динамічній сфері роздрібної торгівлі.

Ефективний механізм управління повинен будуватися різними формами бізнесу самостійно на основі ініціативи керівної ланки з урахуванням особливостей розвитку кожного елементу ринкової інфраструктури.

Баланс попиту та пропозиції будь-якого регіону є тісно пов'язаним із платоспроможним попитом населення. У наш час індустріальні регіони відчувають гострий дисбаланс між характером праці, мірою винагороди за неї та ступенем задоволення платоспроможного попиту. Це обумовлює наявність дисбалансу між попитом і пропозицією (рис.1.26).

t,

час ціна розрив

зарплата

грн

Рисунок 1.26 – Дисбаланс між купівельною спроможністю і ціною пропозиції

Разом із цим, слід відзначити сукупне зростання доходів населення. Сукупні номінальні доходи жителів Донецької області за 2005р. становили 39566 млн грн, це майже 11% від загального обсягу по Україні. Порівняно з 2004 р., номінальні та наявні доходи населення збільшилися на 34%, а реальні наявні доходи, визначені з урахуванням індексу споживчих цін, – на 16,5% [17, с.1].

Наявні доходи в розрахунку на одну особу по області в минулому році, порівняно з 2004 р., зросли приблизно на 36 %. Починаючи з другого кварталу 2005р., середньомісячний наявний дохід значно перевищував прожитковий мінімум (453 грн), та протягом року він також зростав (табл. 1.17).

Таблиця 1.17 – Динаміка середньомісячних доходів населення

(у розрахунку на одну особу)

	І квартал	І півріччя	9 місяців	рік
Середньомісячний наявний дохід, грн	426,1	473,5	528,2	563,5
2005 р. у % до 2004 р.	135,7	137,6	137,1	134,1
в середньому по Україні, грн	356,1	406,5	469,1	506,4

За цим показником Донецький регіон посідає друге місце (6762 грн), пропускаючи вперед лише м. Київ (10518 грн).

Збільшення реальних доходів забезпечило зростання внутрішнього споживчого попиту та дозволило населенню насамперед збільшити суми, які витрачаються на придбання товарів та послуг. Загальні обсяги продажу споживчих товарів у роздрібній торгівлі, включаючи організовані й неформальні ринки, за розрахунковими даними, в 2005 р. становили по області 13051 млн. грн. Порівняно з 2004 р., в діючих цінах продаж зріс на 36,5 %, у порівняльних – на 22,1 %. Обсяг послуг, реалізованих населенню, становив 1616 млн грн.

Рівень доходів населення в Донецькій області, як і раніше, є одним із найвищих у країні. Структура доходів помітно відрізняється від середньонаціональної завдяки наявності високої частки заробітної плати, хоча й не досягає адекватного господарському профілю регіону рівня. Поступове зростання доходів дозволяє збільшити споживчі витрати та заощадження. Однак, у цілому, рівень життя поки не дозволяє суттєво поліпшити структуру споживання, що негативно відбивається на динаміці товарообігу та його обсягах за окремими товарними групами.

Транспортна мережа.

Всі регіони індустріального профілю є великими транспортними вузлами, які відзначаються великим обсягом перевезень, потужністю й інтенсивністю вантажопотоків залізничного та автомобільного транспорту. Наприклад, обсяги перевезень по Донецько-Придніпровському регіону в 1,5 рази перевищують середньодержавні, а потужність вантажопотоків є більшою за середню на 30 %.

Ефективність реалізації торговельної діяльності напряму залежить від налагодженої системи товароруху, від швидкості та своєчасної доставки товарів до торгівельної мережі й оптимальності її розмірів. Налагоджене функціонування транспортної мережі й організація транспортних перевезень у оптимальному режимі сприяє досягненню кінцевої мети торговельної діяльності, тобто реалізації споживчої вартості товарів, отриманню прибутку. Крім того, ефективна організація транспортних перевезень дозволяє мінімізувати витрат підприємств, здійснювати торговельну діяльність.

Загальна транспортна мережа Донецької області включає 1606 км експлуатаційної довжини залізничних колій, 7988 км автомобільних доріг із твердим покриттям, 595 км тролейбусних та 511 км трамвайних шляхів. Щільність залізничних колій загального користування в нашій області становить 61 км на 1000 кв. км території – це найбільший показник по Україні (в середньому по країні – 36 км). Забезпеченість автомобільними дорогами зі твердим покриттям дорівнює в середньому по області 301 км на 1000 кв. км території (по Україні – 273 км) [56, с.3].

Протягом 2005 р. за допомогою всіх видів транспорту доставлено споживачам 280,6 млн тонн вантажів, що на 6% більше, ніж за 2004 р. Вантажооборот зменшився на 3,8% і становив 27,9 млрд т/км. Зростання обсягів перевезень вантажів та вантажної роботи спостерігалося по всіх видах транспорту, крім залізничного. Перевезення вантажів автомобільним транспортом (включаючи перевезення фізичними особами-підприємцями), порівняно з 2004 р., збільшилося на 15,9%, авіаційним – на 43,8%, але вантажоперевезення залізничним транспортом області зменшилися на 7%. Ефективна система транспортування ТНС сприяє зниженню так званого ажіотажного попиту, є способом профілактики соціального напруження.

II. Соціальна сфера (рис.1.28).

Соціальна сфера

співвідношення соціальне міграція купівельна

рівня життя й поведінка

характеру праці напруження населення населення

особливості формування асортименту з урахуванням необхідності швидкого відновлення працездатності за умов важкої фізичної праці; досить високий рівень попиту на якісні продовольчі та дорогі непродовольчі товари, що призводить до необхідності виділення додаткової торговельної площі

необхідність постійного моніторингу рівня цін та політики ціноутворення, що призводить до переструктуру-вання пропозиції певних товарних груп; можливість зниження соціального напруження завдяки високій культурі обслуговування та ритмічності товаропостачання

„маятникова” міграція, яка спричиняє необхідність підвищення норм забезпечення торговельною площею; необхідність установлення адекватних ритму міграції режимів роботи та розміщення торговельних підприємств на території регіону

високі вимоги до сервісного обслуговування; зростання продажів у мережі Інтернет; прагнення зробити «комплексну» покупку у великоформатній роздрібній мережі

Рисунок 1.28 – Вплив соціальної сфери на стан і розвиток комерційних відносин у Донецькій області

Співвідношення рівня життя й характеру праці.

Цей фактор є нерозривно пов'язаним із кваліфікаційною структурою населення. У структурі зайнятості Донбасу переважають особи, зайняті важкою фізичною працею. Їх частка дорівнює близько 40% працездатного населення. Великою є питома вага в загальній структурі кваліфікованих працівників і службовців, особливо із вугільної й металургійної промисловості (38%). Такий склад населення обумовлює підвищення попиту на висококалорійні продукти у продовольчій торгівлі, а в непродовольчій торгівлі – попиту на досить дорогі товари (аудіо-відеотехніка). Тобто, з одного боку, спостерігається підвищення й інтенсифікація попиту, а з іншого боку – дисбаланс між характером праці й винагородою за неї. Таким чином, рівень життя й характер праці для значної частини населення Донбасу не є еквівалентними. Цей дисбаланс являє собою підґрунтя для соціального напруження.

Соціальне напруження є причиною міграції населення, яку також можна віднести до особливостей регіонального розвитку.

Купівельна поведінка населення. Покупці стають більш вибагливими не тільки до цінових, але й до нецінових факторів конкуренції в роздрібній торговельній мережі. Скорочується кількість магазинів, які відвідує середній споживач, і середня чисельність щомісячних „походів” до магазинів. Покупці вимагають від роздрібних торговців зручного розміщення магазинів, зручного часу роботи, високого рівня сервісу (важливою складовою якого є ввічливість продавців) і адекватних цін. Звичні види роздрібних підприємств (такі, як: супермаркети, туристичні агентства та дилерські фірми з продажу автомобілів) зазнають змін або будуть витіснені новими типами підприємств.

III. Демографія (рис.1.29)

Демографія

Динаміка народжуваності Національна Стан міської

в регіоні структура забудови

переважання смертності над народжуваністю, що спричиняє негативні тенденції щодо забезпечення роздрібною торговельною мережею

багатонаціональна структура, яка дає змогу торговельним підприємствам працювати в різних сегментах та диференціювати пропозицію; можливість ефективного пропонування широкого та глибокого асортименту з урахуванням національної специфіки

забудова території регіону окремими поселеннями, що сприяє специфіці розміщення торговельних підприємств; зближення місць проживання й роботи, яке вимагає відповідного режиму роботи, асортиментного переліку та форматів магазинів; можливість розвитку спеціалізованих магазинів у „спальних” районах

Рисунок 1.29 – Вплив демографії на стан і розвиток торгівлі в Донецької області

Динаміка народжуваності в регіоні

У Донецькому регіоні, в цілому, спостерігається позитивна динаміка щодо народжень. Темпи народжуваності в 2005 р., порівняно з 2004 р., зросли на 7,9%. Це є позитивним фактором для розвитку торговельної мережі, оскільки не тільки стимулює придбання товарів дитячого асортименту, але й збільшує місткість регіонального ринку. Однак така позитивна тенденція спотворюється через негативне співвідношення народжуваності/смертності. Сьогодні на 32 народження в регіоні припадає 80 смертей. Тобто темпи зростання населення є негативними. Це, у свою чергу, негативно позначається на стані роздрібної торговельної мережі, спричиняє скорочення торговельної площі та зменшення кількості магазинів.

Національна структура.

Особливості демографії Донбасу обумовлено багатонаціональним складом населення, який створює дуже своєрідне соціально-економічне середовище. З одного боку, відбувається взаємопроникнення різких культур і створення єдиної багатонаціональної культурної площини, а з другого боку, кожна нація зберігає свій менталітет. Це дає можливість торговельному підприємству, працювати в так званих наднаціональних сегментах.

Вказана особливість насамперед є важливою для обрання місії підприємства, встановлення його стратегічних цілей і визначення цільової аудиторії.

Стан міської забудови в Донбасі дуже специфічний. Для нього характерна забудова окремими селищами, сконцентрованими навколо шахт або заводів. Міста індустріального профілю являють собою сукупність таких селищ, що складають загалом єдиний міський комплекс. Ця особливість насамперед впливає на вибір місцезнаходження торговельної організації.

Проміжними між зовнішніми та внутрішньорегіональними особливостями є темпи розвитку регіону. Динаміка розвитку може характеризуватися або зростанням, або падінням, або стабілізацією.

Для Донбасу в наш час характерною є тенденція до нестабільності темпів розвитку, що пов'язано із загальною напругою соціально-економічного становища України.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що для індустріальних регіонів, у тому числі для Донбасу, насамперед необхідним є маркетинговий підхід до проблем розвитку торгівлі. При цьому повинні бути вирішені такі завдання:

1. Підвищення ефективності розвитку економічного простору в Україні з урахуванням максимальної вигоди кожного учасника економічної інтеграції.

2. Посилення економічної зацікавленості всіх господарських суб'єктів у результатах торговельної діяльності.

3. Реалізація основних принципів соціальної справедливості, в т.ч. у міжреспубліканських і міжнаціональних відносинах.

Таблиця 1.18 – Оцінка ступеня й напрямку впливу внутрішньорегіональних факторів (факторів найближчого оточення)

Фактори	Питома вага	Оцінка	Зважена оцінка	Напрям впливу
Економіка	0,5
Господарський профіль	0,05	+8	+0,4	позитивний
Організаційно- правові форми підприємств	0,2	+9	+1,8	позитивний
Баланс попиту та пропозиції	0,2	-6	-1,2	негативний
Транспортна мережа	0,05	+7	+0,35	позитивний
Соціальна сфера	0,25
Співвідношення рівня життя й характеру праці	0,1	-6	-0,6	негативний
Соціальна напруга	0,04	-4	-0,16	негативний
Міграція населення	0,03	-5	-0,15	негативний
Купівельна поведінка	0,08	+6	+0,48	позитивний
Демографія	0,25
Темпи народжуваності	0,1	-7	-0,7	негативний
Національна структура	0,05	+8	+0,4	позитивний
Стан міської забудови	0,1	+9	+0,9	позитивний

Як видно з даних таблиці, всі групи чинників найближчого оточення досить різноспрямованно впливають на стан та динаміку розвитку торгівлі в регіоні.

Найбільш негативним є вплив дисбалансу попиту й пропозиції, а позитивним – розвиток організаційно-правових форм підприємств.

Структуру внутрішньосистемних факторів відповідно до певних особливостей наведено на рис.1.30.

Мікросередовище

стан торговельної товарооборот розміщення технологія частота

точки до підприємств звертання

торговельної мережі на території міста до торговельної

мережі,

торговельна площа

Рисунок 1.30 – Структура внутрішньосистемних факторів

Стан торговельної мережі.

Особливості торговельної мережі для Донбасу характеризуються специфікою її розвитку й розмірів, а також необхідністю наявності магазинів у кожному із селищ, що утворюють міський комплекс

Товарооборот. Особливостями товарообороту в Донбасі є такі:

• досить великий обсяг товарообороту;

• порівняно великий обсяг товарообороту на одну особу;

• переважання у структурі товарообороту висококалорійних продуктів, необхідних для відновлення трудового потенціалу основної частини населення, над товарами непродовольчого комплексу, що дорого коштують (табл.1.20).

Таблиця 1.20 – Основні показники роздрібної торгівлі України та окремих областей за 2005 рік

Показники	Україна всього	Донецька	Луган-ська	Запорізька	Дніпропет-ровська	Харків-ська
Роздрібний товарооборот, млн грн	94333	7867	2764,6	3880,6	8370,1	6755,6
Товарооборот ресторанного господарства, млн грн	4327,5	402,9	110,2	158,1	290,6	209,2
Товарооборот ресто-ранного господарства у процентах до всього товарообороту	4,6	5,1	4	4,1	3,5	3,1
Роздрібний товаро-оборот на одну особу, грн	2003	1693	1140	2076	2418	2380
Кількість об’єктів на кінець року, одиниць всього	75203	5917	3042	2813	5135	3964
на 10000 осіб	16	13	13	15	15	14
торговельна площа, тис. кв. м	6359,4	555,7	237,7	238	542,6	382,8
на 10000 осіб, кв. м	1355	1202	987	1280	1574	1353

За показниками роздрібного товарообороту провідне місце посідає Дніпропетровська область (8370,1 млн грн), за нею йде Донецька (7867 млн грн); а всього по Україні роздрібний товарооборот становить 94333 млн грн. За товарооборотом ресторанного господарства провідне місце посідає Донецька область (402,9 млн грн), потім – Дніпропетровська (290,6 млн грн) і Харківська (209,2 млн грн) області.

Частота звертання до торговельної мережі. Торговельна площа.

Для Донецької області характерною є підвищена частота звертання до продовольчої й непродовольчої торговельних мереж, хоча співвідношення споживання цих груп ще не досягло бажаного рівня. Особливістю Донбасу є необхідність наявності додаткової торговельної площі, що пов'язано насамперед із некомпактністю міської забудови.

Побудувавши гістограму показників кількості магазинів (рис.1.32) у роздрібній торговельній мережі на основі даних таблиці 1.21, можна сказати, що помітним є поступове зменшення кількості магазинів у роздрібній торговельній мережі (з 9,5 тис. у 1990 р. до 4,3 тис. у 2005 р.).

Рисунок 1.32 – Кількість магазинів у роздрібній торговельній мережі

Розміщення торговельних підприємств на території міста. У Донбасі торговельні підприємства, особливо продовольчого профілю, розміщені на території, що являє собою злиття місць проживання й місць роботи людей, що накладає відбиток на місію підприємства, його розміри, режим роботи та структуру управління.

Комплекс зовнішніх і внутрішніх особливостей безпосередньо впливає на організацію й управління торгівлею. Всі особливості тісно пов'язані одна з одною і становлять єдине середовище. Найбільшим є вплив на торгівлю блоку: економіка + соціальна сфера + демографія. Саме він повинен братися до уваги підприємствами торгівлі під час перебігу процесу сегментації й виділення цільового ринку.

Під час дослідження й обліку регіональних особливостей потрібно мати на увазі, що можливим є негативне поглиблення або розвиток деяких із них. А саме:

1. Ліквідація збиткових підприємств може викликати зростання соціальної напруженості в Донбасі.

2. Зміна схем доставки товарів і механізму ціноутворення загрожує спотворенням процесу товаропостачання та зниженням його ефективності.

3. Різна оплата праці може посилити диференціацію соціально-економічного розвитку окремих регіонів.

Провідну роль щодо згладжування негативних тенденцій відіграє комерційна діяльність, що здійснюється підприємствами. Ефективне її проведення не дає можливості виявитися рисам регіонального егоїзму.

Технологія.

Технологічні фактори можуть призвести до появи товарів і швидкого морального старіння вже наявних. Розвиток науки й техніки є здатним дати галузі торгівлі можливість освоєння нових товарів, ринків збуту, з одного боку, а з іншого – загострити конкурентну боротьбу.

Більшість інноваційно активних підприємств (86,5%) займалися створенням та впровадженням нових або значно вдосконалених видів продукції (здійснювали продуктові інновації). У 2005 р. було впроваджено у виробництво 172 найменування такої продукції, з них 68 – машини, устаткування, апарати, прилади. При цьому кожний другий вид інноваційної продукції вироблявся підприємствами машинобудування, кожний четвертий – металургії та оброблення металу, кожний восьмий – харчової промисловості

Всі внутрішньосистемні фактори можна обє’днати в чотири великі блоки для з’ясування сили й напрямку впливу на роздрібну торговельну мережу.

1. Продуктовий блок, який формується в межах організаційної системи торговельної діяльності. Він пов'язаний:

1) з особливостями розвитку й розміру торговельної мережі: необхідністю максимального наближення точок продажу до місць проживання;

2) з особливостями попиту та формування відповідно до цього товарного асортименту: із підвищеною частотою звертання до точок продажу за висококалорійними продуктами харчування, екологічно чистими та якісними виробами.

2. Функціональний блок, який формується в межах технологічної підсистеми торговельної діяльності, і є оператором системи розподілу. Він пов'язаний:

1) з особливостями забезпеченості торговельною площею: з необхідністю наявності додаткової площі із причини некомпактності міської забудови;

2) з особливостями розташування зон продажу на території регіону: наявністю, крім загальноміських центрів із комплексами непродовольчих і продовольчих магазинів, окремих мікрорайонних центрів, які являють собою злиття місць докладання праці та проживання й вимагають специфічного торговельного обслуговування;

3. Ресурсний блок – є підґрунтям для продуктового та функціонального і формується з урахуванням їх особливостей у межах технологічної підсистеми.

4. Блок управління – формується в межах організаційної підсистеми, є пов'язаним із необхідністю розробки та здійснення загального керівництва торговельною фірмою з урахуванням наявності великої маси політизованого населення й можливості соціального вибуху. Загальну оцінку ступеня й напрямку впливу на роздрібну торгівлю внутрішньосистемних факторів наведено в таблиці 1.23.

Аналіз результатів оцінки ступеня напрямку впливу на роздрібну торгівлю внутрішньосистемних чинників дозволяє діагностувати їх досить сильний та суперечливий вплив. Так, фактори продуктивного блоку негативно впливають на якісні показники розвитку роздрібної торгівельної мережі, а чинники функціонального – в цілому, помірно позитивно, хоча вплив окремих складових зазначених блоків є різноспрямованим.

Таблиця 1.23 – Оцінка ступеня й напрямку впливу на роздрібну торгівлю внутрішньосистемних факторів

Фактори	Питома вага	Оцінка	Зважена оцінка	Напрям впливу
Продуктовий блок	0,5
Стан торговельної мережі	0,2	-6	-1,2	негативний
Обсяг і структура товарообороту	0,2	-6	-1,2	негативний
Розвиток торговельних марок	0,1	+7	+0,7	позитивний
Функціональний блок	0,5
Розміщення підприємств на території міста	0,1	+4	+0,4	позитивний
Частота звернення до торговельної мережі	0,2	+8	+1,6	позитивний
Розмір торговельної площі	0,2	-8	-1,6	негативний

Таким чином, можна зробити висновок про необхідність вивчення мікро- й макросередовища, які суттєво впливають на торгівлю, особливо за умов розгляду торгівлі як системи, що вловлює сигнали з оточуючого середовища, переробляє їх і приймає відповідні маркетингові рішення.