Тема 1.2: «Пріоритети розвитку сучасної оптової і роздрібної торгівлі»

Зміст

1. Особливості та пріоритети розвитку сучасної оптової і роздрібної торгівлі

2 Експансія західних ритейлерів у міську торгівлю України

1. Особливості та пріоритети розвитку сучасної оптової і роздрібної торгівлі

До недавнього часу розвиток роздрібної торгівлі здійснювався на основі централізований розроблених перспективних планів розвитку і розміщення роздрібної торгової мережі як складника генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів і сільських поселень і централізованого фінансування цих планів з державних джерел.

Останніми роками у міській торгівлі України відбуваються відчутні позитивні зміни. Визначилася стійка тенденція до реального зростання обсягу товарообігу, що є свідченням розширення та активізації внутрішнього споживчого ринку.

Спостерігаються такі структурні зрушення у розвитку роздрібної торговельної мережі:

• найбільші темпи зростання спостерігаються у магазинів сучасних форматів (гіпермаркети, супермаркети, cash&carry), хоча їх частка у структурі роздрібної торгівлі становить 0,4% усіх роздрібних об’єктів в Україні (у кількісному виразі);

• досить суттєві темпи зростання (141%) кількості магазинів на автозаправних станціях;

• кількість малих продовольчих та змішаних магазинів торговельною площею до 40 м² скоротилася на 2%.

• кількість торговельних точок (продовольчих) на міських ринках скоротилася на 6%.

З'являються супермаркети в різних областях України. Так, уже понад 40% населення Одеси здійснюють покупки у супермаркетах. Відомими з них є “Таврія-В” (5 магазинів в Одесі і 2 – в Іллічевську), “Наталка-Маркет” (5 магазинів), “Сільпо”, “Рорус”, “Копійка”, “Фоззі”. Вони розміщуються в основному у спальних районах. Лідером є ТОВ “Таврія-В”, яка побудувала перший в Одесі супермаркет “Аеропортовський” площею понад 10 тис. м². Одночасно в ньому може перебувати понад тисячі покупців, яких обслуговують 27 касових терміналів. У Миколаєві – 6 супермаркетів, у Донецьку – 4.

Найкрупніші продуктові торговельні підприємства у містах на ринку України наведені у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Найкрупніші продуктові торговельні підприємства у містах на ринку України *

Назва мережі	Кількість магазинів (август 2007р)	Товарооборот, $ млн. 2006р.
«Фуршет» «Сільпо» «Фоззі» Днепрянка «Фора» «Велика кишеня» «Білла» «Мегамаркет» «ПІК» «Таврія-В» «Рорус» «Рейнфорд» «АТБ» «МЕТРО» «Кіт»	45 61 3 18 24 17 8 3 16 9 7 33 111 7 13	220 290 по корпорації 136 85 15 52 70 40 80 143 143 43,9

* Український ритейл в цифрах 2007

Аналізуючи поточну ситуацію у сфері роздрібної міської торгівлі України можна відзначити, що перспективними найближчим часом будуть економічні супермаркети (асортимент – близько 2-3 тис. найменувань) і класичні супермаркети ( 5 – 15 тис. пропозицій). Це пояснюється в першу чергу гнучкістю моделі даного формату, який може ефективно працювати як на масового покупця, так і на певні категорії населення. У супермаркетах доцільно застосовувати лінійне планування торговельного залу, тобто розміщувати торговельне обладнання по паралельних лініях, перпендикулярним касовому вузлу. Таке планування дозволяє формувати і спрямовувати потоки покупців, забезпечує добрий огляд торговельного залу. Одна з особливостей економічного супермаркету – значна пропускна спроможність: магазин площею 500 – 600 м, обслуговує 2,5 – 3 тис. покупців на день. Тому проходи між стелажами повинні бути не менше 2,5 – 3 м.

У торговельному залі необхідно розмістити товарний запас, якого вистачить мінімум на день роботи. Штат економічного супермаркету мінімальний – не більше 25 – 30 чоловік. Доцільно використовувати у магазині цінники формату А4 або А5. Супермакрет задовольняє попит мешканців даного району і залучає “віддалених” відвідувачів. Його ствоерння не вимагає великих інвестицій, дає змогу в певних межах зміцнювати технологію працюючого підприємства та об'єднувати розрізнені магазини в торговельні мережи. Порівняно з гіпермаркетом або мережовим рішенням, це значно дешевше, оскільки навіть при використанні аналогічного обладнання торговельна площа гіпермаркету принципово більша (вважається, що в середньому на 1 м площі треба закупити обладнання на 150 – 200 дол.).

Спроби створити жорсткі дискаунтери несуть у собі великий ризик з боку підприємця. Покупки в дискаунтері не відрізняються різноманітністю; вони формуються з наявно чіткого обмеженого асортименту. Це базові продукти, які сім'я споживає протягом тижня. Ніяких делікатесів і готових страв. Тому сума чеку в такому магазині незначна. Приваблююча сила жорсткого дискаунтера насправді продиктована перевіреними роками технологіями в закупівлях і розподілі, що зводять до мінімуму витрати на підготовку товарів до продажу. Крім того, даний формат повинен працювати в дуже жорстких умовах рентабельності. Таким чином, створення одиничного дискаунтера майже завжди невиправдане рішення – необхідна мережа подібних магазинів. А це передбачає серйозні інвестиції, певну організацію менеджменту і логістики. Часто при виборі формату ритейлеру доводиться відштовхуватись від наявного приміщення. Невелика площа диктує обмеження по асортименту, що спонукає до відкриття дискаунтеру. Відкриття ж гіпермаркету або торговельного центру на відміну від супермаркету потребує більших торговельних площ і солідних інвестицій.

Досвід роботи існуючих супермаркетів показує, що покупці віддають перевагу товарам гарантовано високої якості, у комфортних залах, а не на стихійно створених базарах. На ринку працюють десятки однотипних торгових точок, кожна з яких несе власні накладні витрати. А в супермаркеті сумарні витрати зведено до мінімуму; обсяги закупівель позволяють працювати з постачальником на суттєво низькому рівні цін. Як приклад можна проаналізувати торгівлю групою товарів, яка традиційно вважається продукцією ринку – це овочі та фрукти. На ринку ці продукти реалізуються в основному не виробниками, а перекупниками. Останні намагаються максимально дорого продати свою невелику партію товару, який швидко псується і для якого притаманні сезонні коливання попиту. Усі втрати при цьому компенсуються високими цінами і недостовірним контролем якості. На ринку торговці можуть обрахувати покупця, відпустити товар неправильною вагою. Українські супермаркети включають у свій асортимент свіжі овочі і фрукти, та мають можливість розширити свій асортимент і залучити за рахунок цього певне число покупців. Важливо сконцентрувати увагу на рішенні питань розробки і реалізації торговельної політики і програм розвитку торгівлі, аналізу і прогнозування макроекономічних показників, взаємовідносин з бюджетною системою, розвитку інфраструктури та партнерських взаємовідносин, інвестиційної та інноваційної політики у торгівлі, збалансування товарних ресурсів з платоспроможним попитом населення, нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва у торгівлі та вдосконалення взаємовідносин з виробниками.

Створення корпоративних торговельних мереж – головний стратегічний напрям розвитку роздрібної торгівлі у містах. Навіть у радянські часи торговельні точки (магазини, їдальні) існували не самі по собі, а об'єднувались в організаційні ланцюги системи. Здебільшого це були торги і трести, які могли об'єднувати до 50 –100, а то й більше торговельних підприємств. З перших кроків переходу до ринкових умов ці ланцюги торговельних підприємств були зруйновані, втрачені. Зруйнувавши торги, кожен магазин залишався насамоті з масою проблем організації, управління, технології торгівлі. Стати власником торговельної точки – це ще не означає бути ініціативним підприємцєм, який веде бізнес ефективно, раціонально, економно, орієнтуючись на подальший розвиток. В усьому цивілізованому світі тенденція до організації мережевої торгівлі закономірна. За технологією мережевої торгівлі працюють сьогодні вже 95 % роздрібного ринку зарубіжних країн. Якщо у магазину, припустимо, 200 постачальників та асортимент із декількох тисяч найменувань, він нестиме досить значні витрати на обслуговування закупівельного підрозділу, на операторів, які здійснюють введення даних в облікову систему, бухгалтерію, що здійснює розрахунки з постачальниками та партнерами. І при цьому оптимальності досягнути не вдається. Зовсім інший стан у мережах, де комерційна служба працює на 20 і більше магазинів, частка витрат на її утримання в бюджеті кожного окремого магазину нижча, а ефективність вища. Крім того, постачальникам вигідніше працювати з великим клієнтом, значить, і закупівельні ціни, й умови поставок у мережі будуть кращі. Окремому незалежному магазину проблематично сформувати асортимент, що добре продається за конкурентоспроможними цінами.

Корпоративні торговельні мережі мають такі переваги: скорочення витрат, пов'язаних з укладанням комерційних угод. У випадку, коли фірми не є членами мережі, а вступають в одноразові угоди, виникають додаткові витрати з детальної проробки умов договорів, оплати послуг посередників, юристів; розширення доступу до сучасних технологій, інформації; спільне створення нових інформаційних баз даних; прискорення впровадження нововведень; можливість вийти на нові ринки; просування власних брендів; можливість створити розподільчий центр для обслуговування магазинів мережі; розподіл ризиків між членами мережі.

На сучасному етапі за оцінкою Асоціації франчайзингу, в Україні представлено 370 брендів, які використовують франчайзинг. І на першому місці виділяється торгівля у містах – понад 170 брендів (наприклад: «ТНК» (Росія), «Лук Ойл» (Росія), «Наша ряба» (Україна), «Міхаіл Воронін» (Україна), «Космо» (Україна), «Монарх» (Росія), [5, с. 100].

З кожним днем франчайзинг на українському ринку міської торгівлі стає більш широким та різноманітним. З’являються нові технології, розширюється ціновий діапазон, що сприяє розвитку міської торгівлі.

Серед особливостей розвитку міських торговельних мереж можна відзначити такі моменти:

• диверсифікація бізнесу. У мережевий бізнес, як правило, йдуть оптові компанії (приклад – російська торговельна мержа “Копейка”);

• розвиток моноформатних мереж. Кількість їх обмежена, оскільки організація кожного формату вимагає свого підходу до асортименту, логістики, технологіям;

• перехід конкуренції з цінової площини у сферу сервісу.

На підставі аналізу роботи мережевої організації роздрібної торгівлі можна запропонувати оптимальні параметри великогабаритних торговельних точок:

• персонал мережевого магазину формується із розрахунку одна штатна одиниця на 9 – 10 м загальної площі;

• кількість кас визначається із розрахунку передбаченого обороту – 2200 – 2700 дол. на касове місце на добу, враховуючи режим роботи магазину в різний час доби;

• кількість парковочних місць біля траси – із розрахунку на супермаркет торговельною площею 800 м - 30 – 50 місць. Це важливий аспект, оскільки покупці на автомобілях купують товари на максимально високу суму і можуть забезпечувати 60 – 70 % роздрібного товарообороту магазину;

• супермаркет стає рентабельним, коли його дохід з 1 м торговельної площі досягає 100 дол. на тиждень (при торговельній націнці 27 %), дискаунтер – 65 дол. з 1 м (при торговельній націнці 15 %);

• бюджет маркетингу, реклами та PR у середньому повинен становити не менше 0,5 – 1 % обороту підприємства.

По мірі інтеграції України до Євросоюзу можна спрогнозувати підвищення інтересу міжнародних роздрібних мереж до України. Але все ще залишається недостатньо привабливою для потужних інвестицій з боку міжнародних ритейлерів. Такий стан можна пояснити відсутністю ж стимулюючих факторів:

• недостатньо високий рівень економіки, та платоспроможності населення, сервісної бази, дорожньої інфраструктури і засобів комунікацій, адміністративної і банківської системи;

• низька надійність поставок і договірної дисципліни;

• якість продукції місцевих виробників не завжди відповідає світовим стандартам;

• недосконалість законодавчо – нормативної бази і системи правових гарантій підприємцям.

Особливість сучасної міської торгівлі слід назвати поєднання форматів роздрібної и дрібнооптової торгівлі. Як правило, українська особливість полягає в тому, що можна побачити супермаркети, які одночасно виконують і функції іншого формату – cash & carri націленого на роботу з кафе, барами, ресторанами, магазинами і невеликими торговими точками. Покупцю слід розуміти, що обслуговування, зручне для їх сім'ї, може бути неприйнятне для власника кіоску. З точки зору побудови бізнес – процесів всередині магазину також неможна однаково ефективно обслуговувати закупівлі і, асортимент, сума яких відрізняюється за обсягами.

Таким чином, рано чи пізно всі торговельні підприємства зіткнуться з проблемою чіткого вибору формату торгівлі, яку можна назвати проблемою вибору оптимальної технології роздрібної торгівлі. За межами міста важче організувати ефективний класичний супермаркет або дискаунтер. Тут слід будувати гіпермаркет або cash & carri, які, в свою чергу, будуть недоречними у “спальних районах”. Що стосується інвестицій, то слід зауважити, що для створення супермаркету “під ключ” потрібно мати капітал від 300 тис. до 4 млн. дол. залежно від регіону, способу будівництва, площі магазину, кількості та якості обладнання. Не можна створити ефективний дискаунтер, доки в мережі буде менше 50 магазинів цього формату. З невеликим стартовим капіталом організовувати незалежний (немережевий) дискаунтер не має сенсу, адже досягнути низького рівня цін не вдасться.