Зміни в територіальній та регіональній організації торгівлі
Територіальні відмінності та регіональні особливості зумовлюють адекватні структурні моделі, форми та підходи в організації торгівлі. На різних етапах територіальні та регіональні фактори по-різному враховувалися в загальнонаціональних, галузевих програмах, економічній, соціальній регіональній і територіальній політиці. Однак необхідних пріоритетів, оптимальних пропорцій традиційно не могли досягати. Навіть у період активної реалізації доктрини наближення рівня життя в селі до міського деформації залишалися.
Вказані диспропорції ще більше поглибилися в перехідний період і переросли в деформації (табл.1.4).
Таблиця 1.4 – Територіальна організація торгівлі*
(%)
Показники |
Міські поселення |
Сільська місцевість |
||||
1995 р. |
2000 р. |
2005 р. |
1995 р. |
2000 р. |
2005 р. |
|
Кількість об’єктів торгівлі (%) |
61,7 |
67,0 |
70,6 |
38,3 |
33,0 |
29,4 |
Торгова площа магазинів на 10000 жителів (кв.м) |
2210 |
1554 |
1627 |
1970 |
1153 |
779 |
Роздрібний товарооборот (%) |
87 |
88 |
92 |
13 |
12 |
8 |
Товарооборот на одного жителя (грн) |
299 |
751 |
2717 |
93 |
210 |
497 |
* Без урахування роздрібної мережі фізичних осіб підприємств.
У містах, де проживає 2/3 населення, зосереджено 70% роздрібних підприємств, близько 75% торговельних площ, 92% товарообороту. Оптова торгівля, по-суті, уся розташована в місті.
На сільську місцевість з населенням 16 млн чол. (33%) припадає лише 8% загального обороту внутрішньої торгівлі. Розрив між товарооборотом на одиницю міського і сільського населення складає майже 6 разів і продовжує збільшуватися. Так, у сільській місцевості забезпеченість населення торговельними площами складає лише 779 кв.м на 10000 осіб постійного населення, що в 1,5 разу менше, ніж у міських поселеннях, і у 2,5 разу нижче за норматив.
Аналогічною є ситуація і з товарооборотом. Якщо в 1990 р. торгівля в сільській місцевості займала 28% у загальному товарообороті, то у 2003 р. – лише 7,6%. Більше того з 28,5 тис. сільських поселень 5,8 тис., тобто близько 20%, не мають ні стаціонарних об’єктів торговельного обслуговування, ні пересувної торгівлі.
Істотні деформації спостерігаються у структурі сільського товарообороту. Співвідношення проданих продовольчих і непродовольчих товарів становить 89:11, що вказує на надзвичайно вузький сегмент непродовольчих товарів на сільському ринку.
Індекс фізичного товарообороту залишається низьким. У 2004р. лише 4 регіони наблизилися до рівня фізичного обсягу товарообороту 1990 р. (рис.1.11).
(2005
до
1990
р.,
%)
Рисунок 1.11 – Індекс фізичного товарообороту за регіонами України
Як видно з гістограми (рис.1.11), не менше 10 регіонів за фізичним обсягом товарообороту відносно 1990 р. перебувають на рівні нижче ніж 50% і лише в м. Києві реалізувалося у 2005 р. товарів на 26% більше, ніж у 1990 р. у порівняльних цінах.
Значні резерви покращання торговельного обслуговування міського і сільського населення приховані у поліпшенні використання роздрібної мережі та підвищенні навантаження на торговельні площі магазинів. За таким показником, як забезпеченість населення торговими площами Україна наблизилася до розвинених країн Європи.
Слід зазначити, що торговельні об’єкти незначні за своїми розмірами. Середня площа одного магазину не перевищує 70 кв.м, тому є малою їх пропускна спроможність і відповідно завантаженість на торгові площі.
У цілому, регіональна організація торгівлі відрізняється стійкими тенденціями до кількісного зростання роздрібної мережі. Якісні перетворення ще попереду.