3. Трансформація соціальних форм торгівлі

В основі соціальних форм торгівлі лежить власність. Саме ця соціально-економічна категорія виражає сукупність відносин, політ- економічний зміст, форми організації та механізми функціонування суб’єктів торгівлі.

Загальновідомо, що в доперебудовний період усі канали товаропросування були одержавлені. Державний сектор торгівлі споживчими товарами складав 2/3, а інша частина припадала на кооперативну торгівлю. Приватна торгівля вважалася чужорідною для системи соціалістичного господарювання. Усе це призводило до надмірної централізації, усуспільнення власності та монополізації внутрішньої торгівлі. Тому на початку 90-х років необхідність реформування власності й адаптації сфери товарного обігу до нових економічних умов стала очевидною.

Реформування власності базувалося головним чином на малій приватизації та в середині 90-х р. цю реформу було завершено в роздрібній торгівлі. Оптова торгівля виявилася більш інертною до реформ, тому її вдалося лише частково корпоризувати. Значна частина об’єктів оптової торгівлі змушена була перепрофілюватися або деградувати.

Приватизація об’єктів роздрібної торгівлі та корпоратизація частин оптових об’єктів дозволили демонополізувати сферу торгівлі та надати їй багатоукладного характеру розвитку

Рисунок 1.8 – Основна функціональна структурна модель роздрібної торгівлі

Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 800 млн дол США, або 17,5%. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21%.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств нараховується близько 600 од.

Кожна з вищезазначених соціальних форм має свої особливості розвитку та тенденції, які складаються під впливом об’єктивних факторів. Штучне форсування розвитку одних форм власності шляхом руйнації інших є неприпустимим. Усі соціальні форми рівноправні та захищені законом.

Але в останні роки спостерігаються інтенсивні атаки на колективну форму власності, незважаючи на те, що саме ця форма переважає в національній економіці, у тому числі й у сфері торгівлі.

Таким чином, Конституція не закріплює та не обмежує форми власності в економіці України. Правовий режим власності визначається Законом.

Колективна власність є легітимною, її існування відповідає чинному законодавству.

Не витримує критики також протиставлення приватної форми власності колективній стосовно переваг і ефективності реалізації першої. Колективна форма має не менше переваг. По-перше, вона відображає економічну свободу трудових колективів. По-друге, колективна власність сприяє органічному поєднанню особистих, колективних і суспільних інтересів. По-третє, відносини колективної власності перебувають на більш високому рівні розвитку порівняно з приватною. Що стосується ефективності, то жодних доказів немає, що будь-яка форма власності переважає над іншою.

Невизнання суті та змісту колективної власності, ігнорування її реального існування, спроби витіснити колективну форму власності поза межі правового поля, зробити її нелегітимною не відходять відкрито від владних компетентних органів. Для цього використовуються різні засоби (класифікатори, кодифікатори, стандарти, статистична звітність), які покликані сприяти розвитку та реалізації такої власності, а не руйнувати її.