2. Перебудова функціональної структури торгівлі

Функціональна структура являє собою склад частин, елементів їх взаємозв’язків і відносин, які виражають основні функції торгівлі. Отже, розгляд перебудови цієї структури необхідно почати з аналізу змін у провідних функціях торгівлі в нових умовах.

Ринкова орієнтація національної економіки суттєво ускладнила та видозмінила функції торгівлі.

Провідною функцією торгівлі, безперечно, є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому обмін за своїм економічним змістом є моментом відтворення суспільного продукту. Це важливо підкреслити, оскільки в умовах соціалістичної економіки лише обмін товарів народного споживання вважався моментом відтворення. Тим самим штучно звужувалися відносини обміну, і насамперед, у сфері обігу засобів виробництва.

У нових умовах відносини обміну реалізуються в більш повному обсязі незалежно від об'єкта обміну. По суті, обмін товарів і послуг на гроші співпадає за своїм характером з купівлею-продажем. Отже, виконуючи функцію обміну, сфера обігу пов'язує виробництво та споживання й, тим самим замикає в широких масштабах відтворювальний процес.

Вказана функція підвищує значення сфери обігу, посилює її роль у прискоренні процесу відтворення. Проте не можна забувати, що в загальній системі відносини обміну є вторинними. Тому спроби виокремити з національного господарства товарний обіг в ключову сферу ринкових перетворень без узгодженого розвитку ринкових відносин у виробничій сфері та сфері розподілу призводить до виникнення значних протиріч і диспропорцій.

Так, форсування комерціалізації та приватизації об'єктів сфери обігу, лібералізація обміну, цін без демонополізації виробництва й удосконалення розподільчих відносин спричинили сповільнення обігу товарів, звуження відтворення та виникнення диспропорцій на всіх стадіях його здійснення. Серйозні похибки виникли в самих формах обміну: на перехідному етапі суттєво зросла частка бартеру в процесі обміну, а також прямий товарообмін і натуроплата. Без належної координації та узгодженості розширювався міжнародний обмін. У результаті загрозливих розмірів для вітчизняного виробництва досягла інтервенція зарубіжних товарів на внутрішньому ринку.

Друга важлива функція торгівлі – це доведення товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Йдеться про переміщення товарів у їх матеріально-речовій формі.

Виконуючи цю функцію, сфера обігу організовує масове переміщення товарів від виробників до споживачів. Таке переміщення пов'язане зі значними витратами на транспортування, вантажну обробку, фасування, складське зберігання товарів. Ці витрати мають виробничий характер, їх не можна віднести до витрат обігу.

Наступною важливою функцією торгівлі є здійснення зв'язків між галузями народного господарства та регіонами країни. Ця функція випливає з економічної суті сфери товарного обігу.

Здійснюючи в широких масштабах економічні зв'язки між переважною частиною галузей національної економіки, сфера обігу сприяє їх матеріально-технічному та сировинному забезпеченню, підтримує їх функціонування та розвиток. У той же час, забезпечуючи економічні зв'язки між регіонами країни, сфера обігу активізує та розширяє міжрегіональний обмін, посилює територіальний розподіл праці та спеціалізацію виробництва.

Масштабність вказаної функції підтверджується міжгалузевими витратами. Аналіз міжгалузевого балансу виробництва та розподілу продукції показує, що частка міжгалузевого обміну у промисловості складає 61%, сільському господарстві – близько 40%, інших галузях матеріального виробництва – 95%. У цілому міжгалузевий обмін перевищує 280-300 млрд грн у рік. Величезних масштабів досягає також міжрегіональний обмін.

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією сфери торгівлі є функція активного впливу на виробництво та споживання. Якщо в умовах розподільчої системи торгівля індиферентна щодо виробництва, то в ринковому середовищі вона економічно зацікавлена у збільшенні товарних ресурсів і їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. У свою чергу товаровиробники прагнуть заручитися з боку торгівлі гарантіями збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і небезпеку банкрутства.

Отже, завдання торгівлі полягає в тому, щоб всіляко пристосовувати виробничу програму до вимог ринку. Це завдання складне. Торгівля має потужний комерційний апарат, проводить широкі маркетингові дослідження, з достатньою точністю прогнозує попит, уживає заходів щодо впливу на споживання. Одночасно торгівля все більше втручається у виробництво, його технологію, висуваючи жорсткі вимоги до асортименту, якості товару, упакування, терміну виготовлення та способу споживання.

На сферу споживання торгівля впливає шляхом максимального наближення кінцевих ланок товарного обігу до споживачів, раціональної типізації та спеціалізації торговельних об'єктів, упровадження прогресивних і соціально ефективних методів продажу та форм післяпродажного обслуговування.

Таким чином, у сучасних умовах функції торгівлі ускладнюються, вони набувають якісно нового змісту та спрямованості, що зумовлює глибинні зміни в її функціональній структурі.

Організаційно-функціональні форми товарного обігу, які склалися в Україні, не вписуються в систему ринкових відносин. Вони гальмують процес товарно-грошового обміну. Йдеться насамперед про три складові сфери товарного обігу: матеріально-технічне забезпечення, заготівля та закупівля сільгосппродукції та торгівля споживчими товарами.

Матеріально-технічне забезпечення як розподільча система засобів виробництва себе вичерпала. По-перше, засоби виробництва та предмети праці стали товаром і їх обмін можливий за умови посередництва грошей. Це означає, що обмін набуває форми купівлі-продажу та підпорядковується тим самим економічним законам, що й торгівля. По-друге, зникає доцільність планомірного розподілу засобів виробництва, оскільки на ринку продукції виробничого призначення основними регуляторами є попит, пропозиція та ціна.

Що стосується заготівлі сільгосппродукції як форми товарного обігу, то вони також не вписуються в систему ринкових відносин. В останні роки кардинально змінилися відносини власності в аграрному секторі, методи господарювання. Уся продукція сільського господарства стала не тільки товаром, але й предметом вільної купівлі-продажу.

Таким чином, матеріально-технічне забезпечення перетворюється в гуртову торгівлю засобами виробництва, а заготівля сільгосппродукції – у гуртову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до торгівлі, як це практикується в країнах з ринковою орієнтацією.

Функціональна структура торгівлі може бути подана таким чином (рис.1.2).

Усі складники функціональної структури торгівлі функціонують і взаємодіють у межах системи. Тому їх розвиток і управління ними повинні бути узгоджені щодо кінцевої мети.

У функціональній структурі за масштабами руху потоків товарів і послуг головне місце займає оптова торгівля. Вона опосередковує обмін у величезних розмірах – не менше 450-500 млрд грн у рік

Рисунок 1.2 – Складники функціональної структури торгівлі

О

3

птова торгівля не спроможна нині формувати ефективну систему господарських зв’язків, мобілізувати зростаючі товарні ресурси, організувати централізоване товаропостачання в роздрібну торгівлю. Проте потенційно висока рентабельність оптової торгівлі, короткострокова окупність капіталовкладень, її ключова роль у формуванні товарних ресурсів і стабілізації внутрішнього ринку забезпечують їй високу інвестиційну привабливість. Якщо за 2000-2005 рр. зростання інвестицій в основний капітал склало у середньому 12%, то в сфері торгівлі – майже на порядок вище.

Відродження оптової торгівлі в Україні доцільно здійснити на таких засадах і основних напрямах:

• розробляти великомасштабну комплексну державну програму відродження оптової торгівлі;

• шляхом інтеграції промислового, торгового та фінансового капіталу створити мережу спеціалізованих і універсальних оптових баз з повним комплексом закупівельно-збутових операцій і сервісних оптових послуг;

• легалізувати й оптимізувати мережу дрібнооптових підприємств;

• припинити процес дезінтеграції транспортно-експедиційних послуг, посилити взаємодію оптових і транспортних структур, інтегрувати складський бізнес у великі логістичні компанії та товаротранспортні центри;

• диверсифікувати діяльність оптових підприємств за рахунок нових технологій, конкурентних механізмів, асортиментної політики, сервісного обслуговування, упровадження електронної комерції;

• створити систему управління оптовою торгівлею, узгоджувати її розвиток з темпами та масштабами розвитку виробництва, міжнародного товарного обміну й роздрібної торгівлі.

Принципово новим функціональним компонентом сфери торгівлі є торговельне посередництво. Воно є особливим видом підприємницької діяльності у сфері товарного обігу та може бути використане для забезпечення широкого кола комерційних операцій, а саме: купівлі-продажу, комісійних, консигнаційних, компенсаційних, брокерських, біржових, лізингових та ін.

У розвинених країнах, наприклад в Англії, США, Японії, Німеччини, країнах Скандинавії, на частку посередників, припадає від 1/2 до 2/3 обороту товарів і послуг. Вітчизняна статистика не дозволяє уявити масштабів і структури посередницької діяльності на ринку товарів і послуг, хоча численні оптові посередники, брокерські контори, дистриб'ютори, консигнаційні фірми контролюють значні території та сегменти внутрішнього ринку. Вони забезпечують діяльність не стільки вітчизняних, скільки зарубіжних фірм в Україні.

За нашими підрахунками в оптовій торгівлі налічується не менше 3 тис. посередницьких структур. Їх оборот перевищує 15 млрд грн в рік.

Процес розширення торгового посередництва на товарному ринку України має об'єктивний характер. Він обумовлений масштабами обміну, що постійно зростають, у тому числі і товарів зарубіжних фірм, оперативністю й ефективною діяльністю торгових посередників. Тому необхідно:

• створити правову базу розвитку торгового посередництва;

• переглянути економічні нормативи регулювання торгово-посередницьких операцій;

• всебічно підтримувати торгових посередників як повноправних суб'єктів ринку.

Особливе місце у функціональній структурі торговельної сфери займає роздрібна торгівля.

Роздрібна торгівля розвивається суперечливо та проблематично. Вона структурно складається з декількох секторів: організована, неорганізована та нелегалізована роздрібна торгівля. У свою чергу організований сектор охоплює мережу юридичних осіб (офіційний сегмент) і фізичних осіб підприємців (формальний сегмент).

У першому сегменті функціонує більше 42 тис. роздрібних підприємств, 2,8 тис. ринків, близько 25 тис. одиниць дрібнороздрібної мережі, 15 тис. інших об’єктів роздрібної торгівлі, а також більше 27 тис. об’єктів ресторанного господарства. Загалом в офіційному сегменті налічується не менше 102 тис. об’єктів, що належать юридичним особам.

Розрахунки на основі статистики сімейних бюджетів, домогосподарств, торгівлі, митниці, спеціальних обстежень, показують, що нелегалізований (тіньовий) товарооборот у сфері роздрібної торгівлі складає близько 32%.

Із урахуванням мережевих параметрів усіх секторів, органічних складових, роздрібної торгівлі її функціональну структуру можна представити таким чином (рис.1.7).

Неторгові галузеві відомства

Об’єкти торгівлі

102 тис.од

17 тис.од

Неорганізо-ваний сектор

Неформальні ринки

Організований сектор

Офіційний сегмент

Формальний сегмент

Нелегалізований сектор

Неформальні ринки

Незареєстровані суб’єкти

Напівлегальні об’єкти торгівлі

800 тис.од

Об’єкти торгівлі

Рисунок 1.7 – Секторна структура роздрібної торгівлі

Як видно з рис.1.7 основна частина торговельних об’єктів зосереджена в організованому секторі. Товарооборот офіційного сегменту сягає 65-67 млрд грн в рік, а формальний сегмент відповідно до офіційної статистики займає 40% або 35 млрд грн. Таким чином, в організованому секторі роздрібної торгівлі реалізуються товари на суму приблизно 100 мдрд грн в рік, або 83% облікованого товарообороту.

Частка неорганізованого сектору – значно менша. Вона складає близько 20 млрд грн в рік, або 17% легалізованого роздрібного обороту. Нелегалізований (тіньовий), необлікований оборот за самим обережними розрахунками складає в роздрібній торгівлі 36-38 млрд.грн в рік.

Оптимізація функціональної структури вимагає збільшення торговельних підприємств, відновлення їх типізації та спеціалізації, об’єднання їх у потужні мережі, легалізацію товарних і грошових потоків, прискорений розвиток нових видів підприємств. Унаслідок цього суттєво ускладнюються конфігурація роздрібної торгівлі та зміст її складових елементів (рис.1.8).

Як видно з рис.1.8, поряд із традиційними мережами роздрібних під­приємств, тобто стаціонарними, напівстаціонарними, пересувними, з’являються принципово нові (насамперед віртуальні) мережі інтерактивних магазинів, торговельних центрів, аукціонів. Вже тепер у кібернетичному просторі Украї­ни функціонують не менше 450 підприємств електронної торгівлі. Електронна торгівля розвивається прискореними темпами, та в перспективі вона може пере­важати на ринку комп'ютерної техніки, програм, технологій, аудіо-, відео-продукції, книг, подарунків, побутової техніки, будматеріалів, фармацев­тичних виробів, послуг.