Сценарій театралізованої гри для дітей молодшого віку тема: «бджілки на розвідці»

(за К. Ушинським, інсценізація Л. Калуської)

Декорації: дерева в саду.

Дійові особи:

Ведуча

Бджілки

Фіалка

Яблунька

Вишня

Тюльпан

ХІД ГРИ

В е д у ч а. Настала весна, сонце зігнало сніг із полів. Бруньки на деревах розкрилися й випустили молоденьке листячко. Про­кинулася бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці во­лохатими лапками, розбудила подруг, і визирнули вони у віко­нечко — дізнатися: чи зник уже сніг і лід, і холодний північний вітер. Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й тепло; вибралися вони з вулика й полетіли до Яблуньки.

Б д ж і л к и. Чи немає в тебе, Яблунько, чогось для бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували.

Я б л у н ь к а. Ні, ви прилетіли зарано. Мої квіти ще заховані в бруньках. Запитайте у Вишні.

В е д у ч а. Полетіли бджілки до Вишні.

Б д ж і л к и. Люба Вишенько! Чи немає в тебе квіточок для бідних бджілок?

В и ш е н ь к а. Завітайте, любі, завтра! Сьогодні ще немає на мені жодної відкритої квіточки, а коли відкриються, я буду рада гостям.

В е д у ч а. Полетіли бджілки до Тюльпана: зазирнули в його яскраву голівку.

Б д ж і л к и. Ой, немає тут ані запаху, ані меду.

В е д у ч а. Сумні та голодні бджілки вже хотіли додому вер­татися, коли враз побачили під кущем темно-синю квіточку. Це була Фіалочка.

Ф і а л о ч к а. Летіть, летіть, бджілоньки, до мене, я відкрию вам свою чашечку, наповнену запашним солодким соком.

Б д ж і л к и. Спасибі, Фіалочко, за доброту твою.

В е д у ч а. Наїлися, напилися бджілки й полетіли радесенькі додому.

СЦЕНАРІЙ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ГРИ

ДЛЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ВІКУ

ТЕМА: «ЯК ГОРОБЦЕВІ ЗАХОТІЛОСЯ ДІЗНАТИСЯ,

КУДИ ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ»

(за твором В. Сухомлинського, інсценізація Л. Калуської)

Декорації: ліс, поле.

Дійові особи:

Ведуча

Горобчик

Соняшник

Сонечко

В е д у ч а. Сховалося сонце за обрій. Почервоніло небо. Си­дить у гнізді цікавий Горобець. Дивиться на червоне небо і ду­має: «Куди поділося Сонце? Полечу, дізнаюсь». Пурхнув із гнізда й полетів. Пролетів село, пролетів поле, ось уже й ліс. Пролетів ліс — знову поле. А сонця не видно. Знесилився горобець, упав на землю. Віддихався, підвів голову. Бачить, навколо соняшники квітнуть, повернули свої квітучі голівки на захід. Побачив один Соняшник Горобця та й питає...

С о н я ш н и к. Куди це ти летиш, Горобче, адже ніч надво­рі?

Г о р о б е ц ь. Хочу дізнатись, куди зайшло сонце.

С о н я ш н и к (усміхаючись). Почекай до ранку. Я розбуджу тебе, коли Сонце зійде. Ти й запитаєш, куди воно заходить.

В е д у ч а. Заснув Горобець під головатим соняшником. Ось уже й Сонечко показалося з-за обрію. Розбудив Соняшник Горобця.

С о н я ш н и к. Прокидайся, прокидайся, Горобче! Сонечко вже на небі.

Г о р о б е ц ь. Спасибі, Соняшнику, що розбудив, а то б Сонеч­ко проспав. Сонечку, скажи-но, куди на ніч ти заходиш?

С о н ц е (сміючись). Уночі я спочиваю за далекими горами й синіми морями. Не лети до мене, Горобчику, бо ніколи не до­летиш!