4) Неправильному вживанні дієприслівникових зворотів:

закінчивши школу, наша родина переїхала – коли я закінчив школу, наша родина переїхала

або закінчивши школу, я переїхав разом із родиною;

6.Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від стилю та ситуації),

наприклад: він кваліфікований працівник, а не добрий роботяга (офіційно-діловий стиль).

Неправильно: Правильно:

Залишилося лише залишилося тільки

пам'ятний сувенір сувенір, пам'ятний подарунок

моя автобіографія автобіографія, моя біографія, життєпис

захисний імунітет імунітет

глухий тупик глухий кут, тупик

Стилістичні норми (як краще, доцільніше побудувати синтаксичну конструкцію, якому зворотові

надати перевагу) менш категоричні й однозначні. Вони здебільшого залежать від стилю,

7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

8. Орфографічні (норми написання слів);

9. Пунктуаційні (це сукупність правил, спрямованих на правильне використання розділових знаків у реченнях, текстах. Графічні, орфографічні, пунктуаційні норми – правописні.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти — видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові.

Порушення літературної норми спричиняються як впливом російської мови, так і діалектного наголошування слів чи діалектної вимови (хо̀жу, хо̀дю зам. літературного ходжу̀); сплутуванням слів, що мають близьке звучання, але відмінну семантику, тобто слів-паронімів типу тактовний, тактичний, талан — талант; незнанням законів синтаксичної сполучуваності слів, коли вживають вислів типу молодший брата зам. нормативних молодший від(за)брата.

На основі вищезгаданих та інших критеріїв, а також на підставі узагальнень свідомої літературно-мовної практики носіїв мови, літературна норма фіксується у словниках, граматиках, довідниках, тобто підлягає кодифікації.

Усталенню цих норм в укр. мові сприяла наукова і видавнича діяльність І. Огієнка. Програмним гаслом журналу «Рідна мова», що його заснував і редагував протягом 1933 —1939р.р. І. Огієнко у Варшаві, було твердження: «Для одного народу — одна літературна мова, один правопис». Становленню Н. м. в укр. пресі присвятив ґрунтовні дослідження М. Жовтобрюх. Питання літ. норми висвітлюються у зб. «Культура слова».