Тема 1.2 Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії План

1. Поняття літературної мови.

2. Мовна норма, варіанти норм.

3. Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності майбутнього фахівця.

Ознаки та аспекти культури мовлення.

4. Культура мовлення під час дискусії.

Література

1. Антонюк Т.М. та ін. Українська мова (за професійним спрямуванням): Навч.посіб. – Ч.: Місто, 2010. – с.12-15, 26.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. — Харків: Торсінг, 2002.- с.15-18

6. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005. с.29-36, с.52-60.

10. Середницька А.Я., Куньч З.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Навч. Посіб.-К.:Знання, 2010-с.7-12.

13. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008. — с.22-62, 18-20

15. Шевчук С.В. Українське професійне мовлення: Навчальний посібник. — К.: Алетра, 2011. — с.6-10. С.58-53

Мова – це наша національна ознака,

в мові – наша культура, сутність нашої

свідомості.

(Іван Огієнко)

1. Поняття літературної мови

Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною загальнонародною мовою українського народу.

Загальнонародна мова – це дуже широке поняття, що охоплює і літературну мову, і діалекти,і професійну лексику, і жаргони, і розмовну мову.

Українська національна мова існує:

1) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

2) У нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях.

Літературна мова – це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Літературна мова характеризується такими ознаками:

• унормованістю (наявність усталених мовних норм);

• уніфікованістю (стандартністю);

• наддіалектністю (функціонує без будь-яких обмежень на всій території України);

• полуфункціональністю (охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства за допомогою мовно державних засобів);

• стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літератуної мови був І.П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль-чарівник”). Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...” Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М.Коцюбинський та інші письменники.

В основу української літературної мови деякі письменники й до Т.Шевченка намагалися покласти живу народну мову, але це мало переважно діалектний характер:

-- Мова І.Котляревського спиралася на полтавську говірку;

-- мова Г.Квітки-Основ”яненка – на харківську тощо.

Заслуга Т.Г.Шевченка перед українською культурою полягає в тому, що він надав літературній мові внутрішньої естетичної впорядкованості, збагативши народну мову введенням в неї елементів з інших джерел, віддаливши її від побутової.

Коли в українців з’явився Шевченко, питання про те, бути чи не бути українській мові, українській культурі, перестало існувати. Своїм словом він утвердив український народ серед інших народів світу, став виразником його дум і прагнень, заявивши про це на весь голос:

Возвеличу малих рабів отих німих,

Я на сторожі коло них поставлю слово.