3.Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Критерії та норми оцінювання успішності студентів за традиційною шкалою та шкалою єктс

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

У педагогіці вживають поняття «оцінювання» та «оцінка».

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Оцінка – це кількісне вираження якості засвоєння навчального матеріалу, яке відповідає певному показнику (балу).

У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріїв оцінювання резуль­татів пізнавальної діяльності студентів.

Так, А.Бойко про­понує за об’єкт оцінювання брати структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

• змістовий компонент – обсяг знань про об’єкт вивчення (відповідно до навчальних програм, держав­них стандартів). При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота, правильність, ло­гічність, усвідомленість (розуміння, виокремлення го­ловного і другорядного); вербалізація, тобто словесне оформлення (переказ, пояснення); вміння застосовувати знання тощо;

• операційно-організаційний компонент – здат­ність студента обирати способи дій з огляду на навчаль­ну програму з оцінюваної дисципліни (предметні дії); ін­дивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнюва­ти, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо (розумові дії); навички аналізувати, планувати, органі­зовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльність загалом (загальнонавчальні дії). Підлягають аналізу також правильність, самостійність виконання за умов новизни (за зразком, аналогічні, від­носно нові); розуміння та словесне оформлення: відтво­рення (переказ), пояснення, застосування в умовах но­визни тощо.

• емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене, яскраво виражене, позитивне).

Саме ці характеристики можуть бути взяті за основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних крите­ріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Критеріями оцінювання можуть бути також (А. Алексюк):

• характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам’ятовування, обсяг, повно­та і точність знань);

• якість виявленого студентом знання, логіка мислен­ня, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення;

• ступінь оволодіння вже відомими способами діяль­ності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

• оволодіння досвідом творчої діяльності;

• якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо).

У вищих навчальних закладах користуються чотири­бальною системою оцінювання знань, умінь та навичок студентів:

• «відмінно»;

• «добре»;

• «задовільно»;

• «незадо­вільно».

Поряд з чотирибальною традиційною системою оціню­вання знань студентів дедалі популярнішою стає рейтингова система оцінювання.

Рейтингова система оцінювання – це система, яка ґрунтується на накопиченні оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, весь термін навчання) за різнобічну навчально-пізнаваль­ну діяльність. Сума цих оцінок слугує кількісним показником якості навчально-пізнавальної діяльності студента порівняно з успіхами його однокурсників.

Втілення рейтингової системи оцінювання у навчаль­ний процес:

• усуває упереджений підхід до оцінювання знань студентів;

• виступає ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності;

• підвищує відповідальність студента за результати навчання;

• сприяє реалі­зації принципу індивідуалізації навчання;

• усуває проб­лему відвідування занять;

• вивільняє студентові час на за­няття за інтересами;

• в аудиторії превалює дух співпраці тощо.

Критерії оцінювання за шкалою ЄКТС

Рейтингова оцінка з дисципліни	Оцінювання в системі ЕСТS	Оцінка за національною шкалою	Залік за національною шкалою
90 – 100	А	5 (відмінно)	Зараховано
82 - 89	В	4 (добре
75 – 81	С	4 (добре)
69 - 74	D	3 (задовільно)
60 – 68	E	3 (задовільно)
35 – 59	Fх	2 (незадовільно)з можливістю перездачі	Не зараховано
0 – 34	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом

Виконавши додаткові види роботи (ІНДЗ) та набравши не менше 30 балів за них, студент може отримати іспит автоматично.

Мінімальна кількість балів для отримання заліку – 60. Якщо студент набирає 60 балів при поточному контролі, то він може отримати залік, який у системі ECTS, відповідає рівню D, E («3» – задовільно). Для отримання заліку вищого рівня студент здає залік.

Якщо студент набрав менше 35 балів за весь курс, він не допускається до складання іспиту чи заліку.

«А» – «відмінно» – якщо студент набрав 90-100 балів, глибоко і всебічно знає зміст курсу, рекомендовану літературу, наукові першоджерела, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, пов’язує програмовий матеріал із профілем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок.

«В», «С» – «добре» – коли студент набрав 75-89 балів, твердо знає курс і рекомендовану літературу. Добре засвоїв практичні навички, аргументовано викладає матеріал, висловлює свої міркування про ті чи інші психологічні феномени, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу.

«D», «E» – «задовільно» – якщо студент набрав 60-74 бали, в основному знає курс, рекомендовану літературу, але непереконливо відповідає, плутає поняття, невпевнено почувається, виконуючи практичні завдання, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутнім фахом.

«Fх» – «незадовільно» з можливістю перескладання – коли студент набрав 35-59 балів, не опанував зміст курсу, вкрай слабо знає загальну літературу курсу, не знає наукових фактів, визначень, правил та законів. Часто пропускав лекції та практичні заняття.

«F» – «незадовільно» з обов’язковим повним курсом – якщо студент набрав 0-34 бали, не опанував зміст курсу, не знає загальної літератури курсу, не знає наукових фактів, визначень, правил та законів. Відсутнє загальногуманітарне та наукове мислення, практичними навичками не володіє. Часто пропускав лекції та практичні заняття.