2. Оцінка впливів діяльності даного об’єкту (підприємства) на навколишнє середовище

Цей розділ містить дані про технологічні процеси та режими, які мають місце на даному виробництві, про вихідну сировину, кінцеву продукцію та усі етапи виробництва.

В даному розділі розглядають ті компоненти довкілля, на які впливає діяльність підприємства, а також ті, сучасний стан яких не відповідає нормативному.

При оцінці негативного впливу на довкілля визначеного підприємства (об’єкта курсового проектування) розглядають техногенне навантаження на такі компоненти:

• клімат і мікроклімат;

• повітряне середовище;

• геологічне середовище;

• водне середовище;

• ґрунти;

• рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти.

Серед чинників впливу на навколишнє середовище слід розглядати також просторові, енергетичні, хімічні, фізичні та ін. фактори. Додатково розглядають впливи, пов’язані з надзвичайними ситуаціями, такими, як природно-осередкові захворювання, геохімічні аномалії, стихійні нещастя, аварії та ін.

Курсовий проект більш ретельно розраховує та оцінює вплив підприємства на один з компонентів довкілля: повітряне або водне середовище.

Студенти аналізують обсяги та кількість забруднюючих речовин, що викидаються або скидаються, надають характеристику найбільш небезпечних та проводять розрахунки для визначення необхідної ефективності їх очистки.

2.1. Повітряне середовище

Підлягають аналізу впливи пріоритетних та специфічних забруднюючих речовин, що містяться у викидах об’єкту з урахуванням фонових концентрацій в межах зон впливу цього об’єкту.

До складу матеріалів підрозділу включаються: характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, схема їх розміщення, розрахунки маси викидів, результатів розрахунків приземних концентрацій, дані фонового забруднення атмосфери в районі розміщення об’єкта (підприємства), оцінка рівня забруднення атмосферного повітря з урахуванням фонового рівня забруднення за гігієнічними нормативами (ГДК, групами, сумаціями, ГДВ та ін.), оцінка забруднення при можливих аварійних ситуаціях.

Необхідну за санітарними нормами ефективність очистки викидів визначають шляхом порівняння величини максимальної приземної концентрації шкідливої речовини з його максимальною разовою ГДК.

2.1.1. Розрахунок гранично дозволених викидів гдв шкідливих речовин

Гранично дозволений гарячий викид шкідливої речовини у атмосферу з високого по одиничного джерела повинен визначатися за формулою, г/с:

ГДВ= , (1)

де ГДК – максимальна разова гранично дозволена концентрація речовини, мг/м³; С_фон – фонова концентрація речовини, мг/м³; Н – висота джерела викиду понад рівнем землі (для наземних джерел при розрахунках приймається Н=2м), м; Т – різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається, Т_г, та температурою навколишнього атмосферного повітря, Т_п, ⁰С; А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери, ; F – коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин у атмосферному повітрі; m i n – коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду;  - коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості, в разі рівної або слабо пересіченої місцевості, якщо перепад височин не перевищує 50м на 1км, =1; V₁ – витрата газоповітряної суміші, м³/с, визначається за формулою:

V₁= , (2)

де D – діаметр гирла джерела викиду, м; w₀ – середня швидкість виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду, м/с;

Гранично дозволений холодний викид шкідливої речовини у атмосферу з високого джерела визначається за формулою, г/с:

ГДВ= , (3)

Гранично дозволений викид для низьких затінених точечних джерел визначається за формулою, г/с:

ГДВ= , (4)

де Н_б – висота будови, м;  - коефіцієнт швидкості, що враховує поле швидкостей вітру над будовою; k – поправка, що враховує відношення розмірів будови (визначається дослідним шляхом); S – коефіцієнт турбулентної дифузії, визначається за формулою:

S= , (5)

де h= ,

Значення коефіцієнта А, яке відповідає несприятливим метеорологічним умовам, за яких концентрація шкідливих речовин у атмосферному повітрі максимальна, приймається таким:

1. 250 – для районів середньої Азії на південь від 40⁰ північної широти;

2. 200 – для Казахстану та інших районів Середньої Азії, Нижнього Поволжя, Молдови, Сибіру, Дальнього Сходу;

3. 160 – для Півночі та Північно-Західної Європейської території, Середнього Поволжя, Уралу та України;

4. 120 – для Центральної частини Європейської території Росії.

Величину Т, ⁰С, слід визначати, приймаючи температуру навколишнього атмосферного повітря, рівною середній температурі зовнішнього повітря о 13 годині найтеплішого місця року.

Величину коефіцієнту F треба приймати:

1. для газоподібних шкідливих речовин – 1;

2. для пароподібних шкідливих речовин – 2;

3. для пилу та золи – 3.

Значення коефіцієнтів m і n визначається, залежно від параметрів , v_m, v^’_m та _е:

=10³ , (6)

V_m=0,65 , (7)

V^’_m=1,3 , (8)

_e=800 , (9)

де w₀ – середня швидкість виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду, м/с, визначається за формулою:

w₀= , (10)

Коефіцієнт m визначається за формулами:

m= при <100 (11a)

Для <_e<100 коефіцієнта m розраховується за формулою (11а) при =е

m= , при 100 (11б)

Коефіцієнт n при <100 визначається за формулами:

Коли v_m<0,5, n=4,4 (12a)

Коли 0,5v_m<2,

n=0,532*v_m²-2,13*v_m+3,13 (12б)

Коли v_m2,

n=1 (12в)

При 100 або Т0 n визначається за формулами (12а)-(12в) при v_m=v^’_m

Відстань Х_м від джерела викиду, на якому приземна концентрація С при несприятливих умовах досягає максимального значення С_м, визначається за формулою, м:

Х_м= , (13)

де d – безрозмірний коефіцієнт.

При <100 значення d знаходять за формулами:

Коли v_m0,5,

d=2,48*(1+0,28* ) (14a)

Коли 0,5<v_m2,

d=4,95*v_m(1+0,28* ) (14б)

Коли v_m>2,

d=7* (14в)

При 100 або Т0 значення d знаходять за формулами:

Коли v^’_m0,5,

d=5,7 (15a)

Коли 0,5<v^’_m2,

d=11,4*v_m (15б)

Коли v^’_m>2, d=16