Функції операційної системи

Головні функції:

• Виконання на вимогу программ користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості программного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (ввід і вивід даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

• Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

• Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

• Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

• Керування доступом до даних енергозалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

• Забезпечення користувацького інтерфейсу.

• Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

Додаткові функції:

• Паралельне або псевдопаралельні виконання задач (багатозадачність).

• Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.

• Організація надійних обчислень (неможливість впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.

• Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

• Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.

• Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація).

Відносно свого призначення, операційні системи бувають:

• універсальні (для загального використання);

• спеціальні (для розв'язання спеціальних задач);

• спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);

• однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);

• багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

• однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);

• багатокористувацькі (система впроваджує поняття "власник файлу" та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

• реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконуються за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).

Відносно способу встановлення (інсталяції) операційної системи, операційні системи бувають:

• вбудовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам'яті обчислювальної машини або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);

• невбудовані(?) (такі, що інсталюються на один з пристроїв зберігання інформації обчислювальної машини з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).

Відносно відповідності стандартам операційні системи бувають:

• стандартні (відповідають одному з загальноприйнятих відкритих стандартів, найчастіше POSIX);

• нестандартні (в тому числі такі, що розробляються відповідно до корпоративних стандартів).

• Відносно можливостей розширення операційні системи бувають:

• закриті (не дозволяють розширення функціональності ОС);

• відкриті (будуються за технологіями, що забезпечують можливості розширення функціональності ОС).

Відносно можливостей внесення змін до вихідного коду операційні системи бувають:

відкриті (англ. open source) - з відкритим програмним кодом;

власницькі (англ. proprietary) - комерційні з закритим кодом.

Загальна характеристика архіваторів.

Архіватори – це програми, що да­ють змогу зменшити розмір файлів для економії місця на диску. Працю­ють вони по-різному, але суть їхньої діяльності одна: у файлах містяться певні повторювані фрагменти і за­вданням архіватора є знайти такі фраг­менти, записати замість них іншу ін­формацію, щоб потім можна було від­новити інформацію в первісному ви­гляді. Ефективність архівування для різних файлів буде різною. Так, доку­менти Microsoft Word і текстові файли, файли HTML стискуються в 2 – 3 рази, файли кольорових зображень формату BMP залежно від насиченості деталя­ми – у 2 - 4 рази. Гірше стискуються виконувані файли ЕХЕ, а, скажімо, графічні файли GIF або JPG архівувати не має сенсу, оскільки вони вже стиснуті. Проте можна підра­хувати, що архіватори дають виграш вільного місця на диску в середньому в 1,5 - 2 рази.

Так був проведений експеримент: відібрали довільні файли (текстові, малюнки, файли програм, ярлики, файли довідки) – їх розмір становив 2,21 Мбайт, розмір RAR-архіву цих файлів – 803 Кбайт.

Отже, архівування – стиснення інформації і зберігання її в такому вигляді певний час.

Для архівації інформації є спеціальні програми, які дають змо­гу не тільки зекономити місце на дисках, а й об'єднати групи спі­льно використовуваних файлів в один архівний файл.

Архівний файл – це набір з одного або кількох файлів, які у стиснутому вигляді поміщаються в єдиний файл, з якого за потре­би можна перейти в початковий стан.

Основні функції програм-архіваторів:

• можливість додавання файлів в архів;

• перегляд файлів в архіві;

• знищення файлів в архіві;

• захист від несанкціонованого доступу;

• вилучення файлів з архіву.

Сучасна індустрія програм-архіваторів представлена великим набором різноманітних засобів для стиснення даних; серед них — WinZIP, WinRAR, 7ZIP, PowerZIP, ZIPMagic.