МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

О.С. Бадзим, О.Г. Задніпровська, В.Г. Тичина

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Рекомендовано Вченою радою Київського національного

університету технологій та дизайну

як навчальний посібник

Київ КНУТД 2010

УДК 336.717

ББК У26(2)210

Б15

О.С. Бадзим, О.Г. Задніпровська, В.Г. Тичина. Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: КНУТД, 2010. – 135 с.: - Бібліогр.: 130 с.: - біблогр. назв 31. Укр. мовою

Навчальний посібник «Банківські операції» складається з одинадцяти великих розділів, до кожного з яких належить декілька підрозділів.

Перший розділ «Суть банківської справи та організаційні основи банківської установи» включає в себе історичний екскурс, сутність банку, організаційно-правові основи та становлення і розвиток банківської установи.

Другий розділ «Пасивні операції банків» дає загальну характеристику пасивних операцій їх структуру та динаміку.

Третій розділ «Розрахунково-касові операції банку» охоплює платіжну систему, принципи організації рахунків, порядок оформлення розрахункових документів та організацію обігу готівки.

Четвертий розділ «Активні операції банку» розглядає загальну характеристику активів банку їх структуру та динаміку.

П’ятий розділ «Кредитні операції банку» розкриває суть і функції кредиту їх принципи і умови кредитної політики.

Шостий розділ «Операції банку з цінними паперами» включає класифікацію банківських операцій з цінними паперами, розкриває банківську діяльність на ринку цінних паперів.

Сьомий розділ «Операції банку в іноземній валюті» дає загальну характеристику операцій в іноземній валюті, обслуговування експортно-імпортних контрактів, неторгівельних операцій.

Восьмий розділ «Нові банківські продукти та операції» розкриває загальну характеристику лізингових операцій, факторингу, форфейтингу.

Дев’ятий розділ «Бухгалтерський облік і звітність в банку» дає змогу оволодіти основами обліку і відображення в звітності операцій банку, принципами нумерації рахунків, правилами документообороту.

Десятий розділ «Внутрішньо організаційні основи діяльності банку та забезпечення ефективності його діяльності» охоплює планування діяльності банку, бюджетування та кошторис, організацію внутрішньобанківського контролю.

Одинадцятий розділ «Управління ризиками банківської діяльності» розкриває загальну характеристику системи управління ризиками банківської діяльності та програми управління ризиками.

Рецензенти

В.В. Корнєв

д.е.н., професор кафедри фінансів

Т.С. Наконечний

к.е.н., генеральний директор компанії з управління активами «Авіста Аіста» Ассет Менеджмент Компані

Рекомендовано Вченою радою Київського національного університету технологій та дизайну як навчальний посібник

Протокол № 6 від 24.02.2010

Вступ

Грошово-кредитна сфера – одна з основ ефективного розвитку соціально-економічного комплексу України. Останні роки намітились помітні зміни в її розвитку.

Ріст активів, капіталу банківської системи, розширення її ресурсної бази значно посилили вплив банків на зміцнення економіки, розвиток споживчого та іпотечного кредитування, депозитних операцій, залучили в сферу діяльності кредитних установ практично все дієздатне населення країни. Спектр банківських операцій і послуг значно розширився. Впроваджуються нові технології і досягнення науково-технічного прогресу, що докорінно змінює наші уявлення про можливості банківської галузі і об’єктивно налаштовує на необхідність поглибленого вивчення банківської справи. Причому ця необхідність виникає не лише для банківських працівників, а й для тих хто займається бізнесом, користується банківськими послугами чи просто хоче мати чіткі уявлення про діяльність банківської сфери.

В Україні видано численну кількість підручників і посібників з банківської справи – як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Деякі з них із застосуванням досить складного наукового апарату, адресованого вузькому колу спеціалістів. Разом з тим специфіка діяльності комерційних банків, спектр їх операцій і послуг, умови обслуговування викликають повсякденний інтерес споживачів банківських продуктів. Ціль нашого посібника – дати корисну інформацію саме для такої аудиторії – тим, хто користується послугами банку, студентам з економічних спеціальностей, всім, кому цікавий розвиток і сучасний стан банківського сектору.

В роботі використані праці вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали засобів масової інформації, Асоціації українських банків, Національного банку України, українське банківське законодавство та інструктивні матеріали, які регулюють банківську діяльність, що дає можливість ознайомитись з розвитком банківської справи від історичного минулого до сьогодення і вільно орієнтуватись в цій непростій сфері.

Розділ 1. Суть банківської справи та організаційні основи банківської установи

1.1 Історичний екскурс

Зачатки банківської справи сягають в історичну давнину. Наука не залишила достатньо системних відомостей про те, коли саме виникли банки, подробиці операцій які вони виконували, що спонукало їх виникнення.

Найбільші достовірні відомості відносяться до VІ ст. до н. е. стосовно вавілонських банків. Банкірський дім Ігібі скоріш за все займався тими операціями, що відповідають сучасним вкладним та кредитним операціям. Вчені також не одностайні щодо природи виникнення банківської справи. З певною достовірністю можна припустити, що виникнення необхідності в банківських послугах тісно пов’язано з розвитком матеріального виробництва і виробленням матеріальних благ не виключно для власного споживання, а й для обміну на інші блага. Розвиток ремесел і торгівлі викликали необхідність в місцях, де можна було б обміняти чужі монети чи боргові зобов’язання, зробити заощадження, отримати кредит на розвиток виробництва.

Цікаву версію перших банків дає лінгвістика (наука про мови) і етимологія (вивчення походження слів). Старофранцузське слово banque та італійське banca багато сторіч тому означали «Стіл мінял». Дане поняття кореспондує з тим, чим займались попередники сучасних банківських працівників – це були міняли, що сиділи за столом чи в невеликих лавках і допомагали подорожуючим обмінювати іноземні монети на місцеві гроші, або за певну плату враховували комерційні векселі, чи забезпечували купців оборотним капіталом.

Прообраз сучасних банків знаходимо в Древній Греції, де в ІV столітті до н. е. велику роль грали трапезіди (від грецького «трапеза» - «стіл») та Древньому Римі, де в ІІІ столітті до н. е. існували «менсарії» (від латинського «mensa» - «стіл»), які займались обміном грошей, їх зберіганням, переводом платежів та видачею кредитів і поручительств.

Операції, що нагадують банківські здійснювали і древні храми, які часто були місцем зберіганням цінностей. В храмі Артеміди в Ефесі, наприклад, акумулювались вклади з малоазійського узбережжя , а в храмі Аполона в Дельфах – вільні грошові кошти всієї європейської Греції.

Поступово перші банкіри дійшли до висновку, що зберігати величезні кошти без руху непродуктивно, і це призвело до видачі коштів у тимчасове користування за певну плату і під забезпечення. В Київській Русі часів Ярослава Мудрого, наприклад, надання кредиту супроводжувалось стягуванням відсотків, що сягали 20% і вище.

З розвитком виробництва і торгівлі підвищувалась потреба в послугах банкірів. Справжній банківський азарт охопив в середні віки цілі міста Італії – Венецію, Геную, Флоренцію.

Поступово до операцій з грошовими коштами став проявлятись державний інтерес. Історичний досвід підказував, що приватним банкам не можна довіряти чеканку монет, визначення їх достоїнства, обмінного курсу і т.д. Так, поступово стала складатись державна кредитно-грошова політика, створюватись державні банки. Серед перших таких банків – так звані „жиро – банки”, з яких слід виділити Любекський (заснований ще в XV сторіччі), Амстердамський (1609 рік), Гамбургський (1619 рік). В Голландії, наприклад, закон приписував купцям Амстердаму тримати спеціальні рахунки в банку, який брав на себе зобов’язання оплати боргових зобов’язань купців перед іноземцями і брав за це плату, що досягала 4-5%.

З часом роль комерційних банків посилювалась, їх функції розширювались, держава впритул підійшла до необхідності регулювання всього комплексу питань розвитку грошово-кредитних відносин. Це призвело до створення прототипу сучасних центральних банків. Перший з них – Англійський банк, створений в XVІІ столітті н е .