2. Роль гіпотези в науковому пізнанні

Гіпотеза – форма знання, основою якого є передбачення, сформульоване за допомогою певних фактів, але це знання є невизначеним і потребує доведення.

Гіпотетичне знання є вірогідним, а не достовірним і потребує перевірки, обґрунтування. В процесі доведення гіпотез одні з них стають істинними теоріями, інші – видозмінюються, конкретизуються, а треті – заперечуються, перетворюються на хибне знання (перевірка дає негативний результат).

Висування нової гіпотези спирається на результати перевірки старої. Це відбувається навіть тоді, коли ці результати були негативними.

Гіпотези є основним методологічним інструментом дослідження, допоміжною ланкою між теоретичною концепцією і емпіричною базою.

Гіпотези вказують на спосіб узгодження чинників, що становлять проблемну ситуацію, визначають спосіб вирішення проблеми дослідження й досягнення його мети. Характер основних гіпотез припускає логіку дослідження, всі подальші процедури направлені на обгрунтування, підтвердження або спростування гіпотез. Гіпотеза може бути сформульована лише в результаті попереднього системного аналізу об’єкта як його результат, Існують деякі загальні вимоги, щодо гіпотез, які підлягають емпіричній перевірці:

• гіпотеза не повинна містити понять, які не уточнені й емпірично не інтерпретовані;

• вона не повинна допускати ціннісних суджень;

• гіпотеза не повинна включати багато обмежень і допущень;

• гіпотеза повинна бути такою, щоб її можна було перевірити при даному рівні знань і методів;

• вона не повинна суперечити раніше встановленим науковим фактам;

• у формулюванні гіпотези повинен бути закладений спосіб її перевірки в конкретному соціологічному дослідженні.

Гіпотези можуть виникати й формулюватися на основі загальних уявлень про предмет, попередніх досліджень і спостережень, виходити з теорій, що описують об’єкт, а також на основі міркувань здорового глузду.

Гіпотези розрізняються за ступенем спільності припущень як гіпотези-підстави і гіпотези-наслідки. Гіпотеза-підстава може не мати прямих емпіричних ознак, але поняття вивідних гіпотез повинні бути співвіднесені з емпіричними індикаторами. В емпіричному дослідженні перевіряються саме гіпотези-наслідки. Підтвердження або спростування гіпотез-наслідків - шлях доказів обґрунтованості гіпотез-підстав.

З погляду завдань дослідження гіпотези підрозділяються на основні і неосновні.

За ступенем розробленості і обґрунтованості розрізняють первинні і вторинні гіпотези. Доцільно висувати серію альтернативних гіпотез. За змістом припущень можна виділити описові і пояснювальні гіпотези. Описові - це припущення про істотні властивості об’єктів, про характер зв’язку між елементами об’єкту, що вивчається. Пояснювальні відносяться до припущень про ступінь тісноти зв’язків взаємодії і причинно-наслідкову залежність соціальних явищ, які вивчаються. Ці гіпотези вимагають експериментальної перевірки.

Фактично весь дослідницький процес складається з безперервної постановки і перевірки різних припущень: від центральної гіпотези всього дослідження, наслідків з неї, вторинних гіпотез, після відкидання помилкових, постановки приватних задач методичного характеру і т. ін.

Стадію гіпотези пройшла більшість відомих і визнаних за істинні наукових теорій та відкриттів. Роль гіпотези в сучасній науці дуже велика. А для того щоб довести чи спростувати гіпотезу, важливими є два типи критеріїв перевірки істинності .гіпотетичного знання — теоретичний та практичний. Якщо гіпотеза перевірена й доведена, вона стає науковою теорією, тобто переходить до розряду достовірного, істинного знання.