4. Інфекційні ускладнення:

Назва засобу

Опис засобу

Термін зберігання

Основні показання до застосування

Кров консервована

21 доба

Крововтрата, шок

Компоненти крові

Еритроцитарна маса

це кров, з якої видалено 60-65% плазми. Вона містить ту ж кількість гемоглобіну і еритроцитів, що і кров, але в значно меншому об'ємі. В ній менше міститься цитрату, розчинених антигенів і антитіл, білкових факторів плазми, що зумовлює її меншу реактогенність. Еритроцитарну масу зберігають при температурі +4°С. Термін зберігання еритроцитарної маси залежить від консерванту

21- 35 діб

(в залежності від консерванту)

значне зниження кількості еритроцитів у результаті гострої або хронічної крово­втрати

Відмиті еритроцити

це відмиті 1-3-кратно в фізіологічному розчині (після видалення плазми) донорські еритроцити

не більше 24 год з моменту приготування (в холодильнику при температурі -4°С), краще переливати в перші 3 год.

анемія і виражена сенсибілізація організму хворого до факторів плазми крові донора

Лейкоцитарна маса

це білі клітини крові. Лейкоцитарну масу отримують шляхом відстоювання крові або за допомогою цитофарезу. Випускають лейкоцитарну масу у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси, що відпо­відає кількості лейкоч т'в у 500 мл крові. Під час переливання лейкоцитар­ної маси необхідно враховувати групову належність крові донора і реципієн­та.

не довше однієї доби

лейкопенії променевого та інфекційного походження, сепсис, медикаментозні агранулоцитози, для швидкого за­гоєння ран. Переливають лейкоцитарну масу з інтервалом 2-3 доби зі швид­кістю 30-40 крапель на хвилину

Тромбоцитарна маса

складається із суспензії 60-70% тромбоцитів у 40 мл плазми.

використовують відразу ж після приготування, зберігати її не можна.

тромбоцитопенічні кровотечі (хвороба Вергольфа, дефіцит тромбоцитів і ін.). Вливання тромбоцитарної маси пришвидшує час згортання крові і ретракції кров'яного згустка. Переливання, проводять внутрішньовенно з ураху­ванням групової і резус-сумісності з швидкістю 30-40 крапель на хвилину

Нативна плазма

отримують її з цільної крові шляхом відстоювання протягом 48 год. при 4 °С або центрифугування. Плазма може бути натив-ною (у рідкому стані) та сухою (ліофілізованою). Перед вливанням плазми слід провести макроскопічний огляд. Нативна плазма по­винна бути прозорою, золотистого кольору і не містити пластівців, які не зникають при струшуванні. На поверхні плазми допускається утворення так званої "хільозної плівки" із жиру.

Нативну плазму можна зберігати в холодильнику протягом 24 год. при температурі +4 °С.

1. Травматичний шок

2. Кровоте­чі

3. Гіпопротеїнемії

Слід зазначити, що крім звичайної нативної чи сухої плазми, виготовля­ють ще плазму спеціального призначення: антистафілококову, антигемофільну, антисиньогнійну та ін.

Свіжозаморожена плазма

найефективніший вид плазми, що прак­тично повністю зберігає свої біологічні функції, зокрема, більшість факторів згортання крові (II, V, VII, VIII. X, XI, XII і XIII).

Суха плазма

виготовляють висушуванням у вакуумі при температурі 37-38 °С. Перед переливанням її розчиняють у дистильованій воді або фізіологічному розчині хлориду на­трію при температурі 37 °С.

зберігається до трьох років

Компоненти крові

Альбумін

основна фракція плазми. З 400 мл плазми виготовляють 6 г білка, в тому числі 55-60% альбуміну. Альбумін виготовляють у вигляді 5, 15, 20, 25% розчинів.

при темпе­ратурі +4 °С - до 5 років.

5% розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 15-25% - для корекції гіпопротеїнемії. Лікування виснажених хворих, з вираженим зниженням рівня білка в крові (гіпопротеїнемії), при зневодненні організму (гіповолемії), опіковому шоку, анеміях.

Протеїн

розчин білків плазми, випускають в дозах 100-200 мл. Містить 75-80% альбуміну, 20-25% а- і γ-глобулінів.

5 років

Показання до переливання про­теїну такі ж, як і для альбуміну.

Кріопреципітат

в одній дозі містить до 200 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові), фібриноген, а також фібрино-стабі-лізувальний фактор (XIII фактор). Виготовляють з донорської крові.

1 рік свіжозаморожений,

5 років - сухий

Препарат використовують при кровотечах, особливо при зменшенні кількості VIII і XIII факторів згортання крові і гемофілії.

Фібриноген

виготовляють із свіжої донорської крові за допомогою ви­сушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускають у стандартних флаконах ємністю по 250-500 мл, що містять 1-2г фібриногену. Перед вливанням фібриноген розводять в двічі дистильованій воді або ізотонічному розчині хлориду натрію.

2 роки.

Застосовують при різних кровотечах, фібринолізі, синдромі ДВЗ, травма­тичному шоці.

Імунобіологічні препарати

Виготовляють із донорської і плацентар­ної плазми шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном. Вони містять великий набір антитіл проти різних бактерій і вірусів. Отриманий препарат імуноглобуліну має високу специфічну активність проти відповід­ного збудника захворювання. Усі імунологічні препарати випускають в ампулах по 1-1,5 -5 мл.

зберігають у холодильнику при температурі 2-10 °С протягом 3 років.

Серед таких препаратів широко використовують антистафілококовий у-глобулін, поліглобулін, антирезус (О), антигрипозний, антигепатичний імуно-глобулін та ін. Вводять за встановленою схемою внутрішньом'язово.

Группа кровозамінників

Характеристика групи

Представники

Кровозамінники гемодинамічної дії (протишокові)

Механізм їх дії спрямований на нормалізацію гемодинаміки, збільшення ОЦК. Крім цього, вони зменшують стаз і агрегацію еритроцитів, покращують реологічні властивості крові.

Поліглюкін, поліфер, перфторан, реополіглюкін, реоглюман, желатиноль

Розчини дезінтоксикаційної дії

Зв'язу­ють токсини і виводять їх через нирковий бар'єр. Крім цього, поліпшують реологічні властивості крові, мікроциркуляцію і створюють умови для переходу внутрішньоклітинної рідини у судинне русло, що призводить до збільшення ОЦК і покращення гемодинаміки.

Неогемодез, полідез, енте­родез

Засоби для парентерального харчування

Вливання цих розчинів показано в тих випадках, коли хворий з тих чи інших причин не може приймати їжу або вона не всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пре­парати для парентерального живлення можна розділити на три групи:

• білкові

• жирові

• препарати для забезпечення вуглеводного обміну.

До білкових препаратів відносять: гідролізин, амінопептид, інфузамін, поліамін і ін. Це гідролізати, що виготовляють із сироваткових білків крові тварин і людини шляхом гідролізу ферментами, основами, кислотами. Вони являють собою суміш амінокислот і простих пептидів. Випускають ці препарати у флаконах по 200-400 мл. Для корекції жирового обміну використовують жирові емульсії - це білого кольору молокоподібні рідини, для виготовлення яких використову­ють жири рослинного походження. Випускають жирові емульсії у флаконах по 400 мл. До них відносять: інфузолінол, ліпофундин, ліпомайз, інтраліпід, ліпофізан і ін. За допомогою жирових емульсій організм забезпе­чується необхідними жирними кислотами і жиророзчинними вітамінами. Для корекції вуглеводного обміну широко використовують у різних концентраціях глюкозу. Кращими за глюкозу є фруктоза та інвертний цу­кор (суміш глюкози з фруктозою). Кориснішим, ніж вуглеводи, джерелом енергії є спирти (етиловий спирт, сорбіт, ксиліт).

Регулятори водно-сольового і кислотно-лужного стану

Сольові розчини застосовують в основному для корекції водно-електролітного об­міну при зневодненні організму, інтоксикації, великих крововтратах. Вони швидко всмоктуються і виводяться з кров'яного русла і організму в цілому.

Сольові кристалоїдні розчини: 0,85% розчин хло­риду натрію, розчин Рінгера-Локка (хлорид натрію 9 г, хлорид калію 0,25 г, хлорид кальцію 0,23 г, сода 0,2 г, глюкоза 1 г, вода 1000 мл)

Кровозамінники-гемокоректори

Моделюють дихальні функції крові -це переносники газів крові (розчин гемоглобіну, емульсії фторвуглецевої спо­луки). Ці препарати знаходяться в стадії розробки і мають обмежене засто­сування в клініці.

Кровозамінники комплексної дії

Це комбіновані поліфункціональні розчини гемодинамічної і дезінтоксикаційної дії; дезінтоксикаційної дії в ком­плексі з амінокислотами та ін.