
- •Лекції з теми:
- •Актуальність теми
- •2. Навчальні цілі
- •3. Виховні цілі
- •4. Міждисціплинарна інтеграція
- •5. План та організаційна структура лекції.
- •6. Зміст лекційного матеріалу.
- •Методи визначення груп крові:
- •Причини помилок при визначенні резус-фактора:
- •Правила проведення трансфузії :
- •2. Порушення кровообігу в кінцівках після гемотрансфузії:
- •4. Інфекційні ускладнення:
- •7. Матеріали активізації студентів Питання за міжпредметною інтеграцією:
- •Еталони вірних відповідей:
- •Матеріали лекційного контролю
- •8. Матеріали для самопідготовки студентів Питання для самоконтролю:
- •А) Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
- •Б) Питання з теми наступної лекції „Загальні принципи пмд. Амбулаторна хірургія” для самостійної роботи з літературою:
- •На методичну розробку теоретичного заняття з хірургії
Методи визначення груп крові:
стандартних сироваток - стандартні сироватки виготовляють в ампулах на станціях переливання крові. Кожна ампула сироватки повинна мати паспорт-етикетку із зазначенням групи крові, номера серії; титру, терміну придатності, місця виготовлення. Всі стандартні сироватки, залежно від групи крові, мають своє кольорове маркування: 0 (1) - безколірна; А (II) - голуба; В (III) - червона і АВ (IV) - жовта. Відповідне маркування сироваток є на етикетках у вигляді кольорових смужок. На етикетці ампули сироватки 0 (І) групи - смужки немає, етикетка сироватки А (II) групи - має дві смужки голубого кольору, сироватки В (III) групи - три смужки червоного кольору, а сироватки АВ (IV) групи - чотири смужки жовтого кольору. Сироватки необхідно зберігати при температурі +2±6°С. Сироватка повинна бути світлою і прозорою, ампула - цілою. Наявність пластівців, осаду, помутніння є ознаками непридатності сироваток. Кожна сироватка повинна мати свій титр. Титр сироватки - це те найбільше її розведення, за якого ще можлива реакція аглютинації. Чим більший титр, тим надійніша сироватка. Для визначення групи крові бажано користуватися сироватками з титром не нижче 1:32, при значному розведенні сироваток реакція аглютинації може не відбутися. Сироватка відповідної групи крові повинна мати свою серію і високу активність, перші ознаки аглютинації повинні з'являтися не пізніше 30 сек. Серія характеризує сироватку, що виготовлена з крові певної людини. Термін зберігання стандартних сироваток - 4 місяці. Сироватки із закінченим терміном зберігання (10-12 днів) до використання непридатні.
відмитих еритроцитів системи (АВО)
цоліклонів (моноклональних антитіл) А і В - цоліклони анти-А та анти-В використовують замість стандартних сироваток. Цоліклони проти антигенів А і В продукуються двома різними пухлинними гібридомами, які утворюються при взаємодії В-лімфоцитів мишей з клітинами мієломи мишей. Асцитична рідина, що продукується гібридомами, містить імуноглобулін класу М (Іg М), який спрямований проти антигенів А і В системи АВО крові людини. Цоліклони дають швидку і виразнішу реакцію аглютинації порівняно зі стандартними сироватками та еритроцитами. Визначення групи крові проводять при температурі від 15 до 25 °С. Для цього беруть ампули з цоліклоном "анти-А" і "анти-В" та окремо ампули з розчинником, які розкривають і змішують. Цоліклони "анти-А" і "анти-В" випускають в рідкому вигляді в ампулах або флаконах, рідина забарвлена в червоний колір ("анти-А") і синій колір ("анти-В"), їх необхідно зберігати в
холодильнику при температурі +2±8 °С. Термін зберігання - 2роки.
Сумісність груп крові
Сучасні трансфузіологи нараховують декілька тисяч аглютиногенів та декілька сотень сироваткових аглютинінів. А тому на сьогодні слід вважати, що ідеальної групової сумісності крові не буває.
Nota bene! Правило Отенберга: еритроцити донора аглютинуються плазмою реципієнта (оскільки аглютиніни крові, що вливається, розводяться в крові хворого і не можуть аглютинувати його еритроцити).
Це дозволяє переливати в екстрених випадках не тільки одногрупну кров, але і кров, еритроцити якої не можуть бути аглютиновані сироваткою хворого.
Так, еритроцити першої групи не аглютинуються сироватками всіх груп, а тому кров 0 (І) може бути перелита будь-якому хворому (універсальний донор), а хворим з AB (IV) групою в екстрених випадках можна переливати кров інших трьох груп, тому що плазма цієї групи взагалі не містить аглютиніни і правило Отенберга тут не діє. Тобто хворі з AB (IV) групою – це універсальні реципієнти. Проте слід пам'ятати, що у звичайних умовах можна переливати лише одногрупну кров. Дітям завжди!!! переливають тільки одногрупну кров.
Техніка визначення резус-фактору
метод визначення резус-фактора за стандартними сироватками
експрес-метод (за допомогою сироватки анти-резус АВ (IV) групи крові, розведеної 20-30% розчином альбуміну або 30-33% розчином поліглюкіну).
за допомогою моноклональних антитіл: ( Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід проводити в два етапи: спочатку кров хворого досліджують за допомогою реагенту моноклональних антитіл анти-Rhо(D), якщо отримують негативну реакцію з цим реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним стандартним реагентом анти-Rhо(DС) і стандартною сироваткою Rhо'" (DСЕ).
Моноклональні антитіла використовують:
у реакціях прямої аглютинації на площині - на пластину або предметне скло наносять велику краплю (0,1 мл) реагенту, поряд наносять маленьку краплю (0,01-0,03 мл) досліджуваної крові і змішують їх. Реакція аглютинації починає відбуватися через 10-15 с. Чітку аглютинацію видно через 30-60 с. Результат реакції варто враховувати через 5 хв. після змішування реагенту з кров'ю. Наявність аглютинації свідчить про те, що досліджувана кров є резус-позитивною.
у пробірках - для цього відмивають еритроцити з досліджуваної крові і готують з них 5% суспензію у фізіологічному розчині. На дно пробірки вносять по І краплі реагенту (близько 0,1 мл) і додають 1 краплю 5% суспензії еритроцитів. Вміст пробірки ретельно перемішують струшуванням і інкубують (витримують) ЗО хв. при кімнатній температурі. Після цього пробірку центрифугують при 1500-2000 об/хв протягом 1 хв. Обережно протрушуючи пробірку, оцінюють її вміст. При негативному результаті реакції осад еритроцитів легко розбивається і утворює гомогенну непрозору суспензію. При позитивному результаті осад не розбивається, а залишається у вигляді одного або декількох великих згустків (аглютинатів) на фоні прозорої рідини.
у мікроплаті - в лунку мікроплати вносять 1 краплю (0,05 мл) реагенту і змішують з краплею 5% суспензії еритроцитів, відмитих у фізіологічному розчині. Залишають на 45-60 хв. для інкубації при кімнатній температурі. Результат реакції оцінюють за рисунком осаду, який утворився на дні лунки. При негативному результаті осад рівномірний, гомогенний, при позитивному він розташовується нерівномірно, краї його нерівні.
Nota bene!!! Визначення антигену О, С, Е можна проводити в крові, взятій у консервант; у крові, взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.