4.2.Задача 2. Випробування ґрунтів в польових умовах палями

Одним з найточніших методів оцінювання несучої здатності ґрунтів – випробування ґрунтів в польових умовах палями. Кількісною характе­ристикою несучої здатності ґрунту є несуча здатність палі , котру визначаємо за такою методикою.

4.2.1.Методика випробувань

1. Випробування ґрунтів в польових умовах палями ведемо згідно з розпірною схемою (див. рис. 4.4).

2. Досліджувану палю завантажуємо за допомогою домкратів ступенями не більше передбачуваного максимального навантаження (несучої здатності палі, визначеної згідно з СНиП 2.02.03-85).

Рис. 4.4. Схема випробування палі: 1– паля, що випробовується; 2 – система траверс; 3 – анкерні палі; 4 – прогиноміри; 5 – домкрати; 6 – реперна система.

3. Під час випробування палі знімаємо відліки по всіх приладах (про­гиномірах 4) на кожному ступені її завантаження: нульовому ступені, зразу ж після прикладання навантаження, потім 4 відліки з інтервалом через 15 хвилин, 2 відліки через 30 хвилин і дальше через 1 годину до загасання переміщень.

4. За умовну стабілізацію переміщень приймаємо осідання палі не більше ніж 0,1 мм за останню годину витримки під навантаженням.

5. Навантаження на палю доводимо до величини, що викликає її осідання не менше ніж на 40 мм. Якщо під нижнім кінцем залягають крупноуламкові ґрунти, щільні піски і глинисті ґрунти твердої консистенції, то навантаження доводимо до нової величини, передбаченої програмою випробувань, тільки не менше 1,5 раза величини несучої здатності палі.

6. Розвантаження палі здійснюємо ступенями, що дорівнюють подвоєним величинам ступеней завантаження. Спостереження за осіданням ведеться на кожній ступені розвантаження протягом 15 хв, а після повного розвантаження 0,5 год. – при піщаних ґрунтах і 1 год. – при глинистих ґрунтах, що залягають під нижнім кінцем палі. При цьому відліки знімаються кожні 15 хвилин.

4.2.2.Оброблення результатів випробування палі

7. За даними випробування ґрунту в польових умовах палею будуємо графік залежності осідання палі від навантаження (рис. 4.5) встановлюємо її нормативний граничний опір .

F,

Рис. 4.5. Графік залежності осідання палі від навантаження .

Під час визначення величини нормативного граничного опору палі враховуємо такі рекомендації:

• якщо навантаження під час статичного випробовування доведене до величини, що викликає безперервне зростання осідання без збільшення навантаження, то це навантаження приймається за величину нормативного граничного опору палі, .

• у всіх решта випадках за величину нормативного граничного опору приймаємо навантаження, під дією якого паля, що випробовувалася, отримає осідання, що дорівнює:

де – граничнодопустима величина середнього осідання фундаменту будівлі, що проектується, встановлена в завданні на проектування і приймається у відповідності з додатком 4 СНиП 2.02.01-83, згідно якого, наприклад, граничні деформації основи для виробничих та цивільних будівель з залізобетонним каркасом становлять – 8 см, з сталевим каркасом – 12 см, а для багатоповерхових будівель з несучими стінами з крупних блоків чи цегляної кладки без армування – 10 см, а з армуванням – 15 см;

– коефіцієнт переходу від середнього осідання фундаменту будівлі, що проектується до осідання палі, отриманого при статичних випробуваннях і приймається як правило рівним 0,2;

• якщо осідання палі, визначене за вищенаведеною формулою виявиться більшим, ніж 40 мм, то за граничне значення нормативного опору палі необхідно приймати навантаження, що відповідає .

8. Встановлюємо розрахункову експериментальну величину несучої здатності палі згідно з СНиП 2.02.03-85.

де – коефіцієнт умов роботи, що залежить від глибини вдавлювання палі і становить – 0,6 при глибині <4 м, та 0,8 при глибині ≥4 м (п. 4.5 СНиП 2.02.03-85);

– коефіцієнт надійності по ґрунту так як число паль, випробуваних в однакових граничних умовах менше шести (п. 5.4 СНиП 2.02.03-85).