7. Прийняття рішень в умовах визначеності

Аналіз факторів зовнішнього середовища, які можуть розглядатися як можливості чи загрози для підприємства у майбутньому, може здійснюватися на основі певних гіпотез (припущень), які можна поділити на дві категорії:

• гіпотези про однозначні очікування майбутнього стану зовнішнього середовища (стан визначеності).

• гіпотези про множинні очікування майбутнього стану зовнішнього середовища (стан невизначеності).

Вибір певної гіпотези перед початком аналізу обумовлюється низкою міркувань, пов'язаних з метою, наявністю необхідної інформації та вимогами до результатів аналізу.

Якщо було обрано гіпотезу про прийняття стратегічних рішень на основі однозначних очікувань майбутнього стану зовнішнього середовища, аналітики можуть по-різному будувати процес дослідження. Відмінність між різними підходами полягає у визначенні цілей аналізу. На практиці може існувати декілька варіантів:

/. Визначається одна головна мета. В цьому випадку ця мета задається у вигляді екстремуму, а оптимальне рішення можна знайти, визначивши варіант, за якого максимізується (або мінімізується) цільова функція при дотриманні визначених обмежень або додаткових цілей. Аналітики можуть вирішити відповідну задачу за допомогою методів лінійного програмування.

Наприклад, компанія "Дзвін" виготовляє три види продукції. Процес виробництва складається з трьох технологічних операцій. Оскільки ці технологічні операції застосовуються компанією і для інших виробничих цілей, фонд робочого часу, протягом якого операції 1, 2 і 3 можуть бути застосовані для виробництва виробів, що розглядаються, обмежено такими граничними значеннями (на добу):

• для першої операції — 430 хв.,

• для другої операції - 460 хв.,

• для третьої операції - 420 хв.

Вивчення ринку збуту показало, що очікуваний прибуток від продажу одного виробу видів № 1, № 2 і № 3 становить 3, 2 і 5 грн. відповідно. Яким же є найвигідніший добовий обсяг виробництва кожного виду продукції?

Нехай:

X - кількість виробів № 1,

X ₂- кількість виробів № 2,

X ₃- кількість виробів № 3.

При використанні цих позначень математичне формулювання задачі лінійного програмування набуває вигляду:

• цільова функція (величина прибутку за добу): F(Х)= 3*Х1 + 2*X2 +5*X3 - max;

• за обмежень (граничний час використання операцій протягом доби).

Для операції 1: 1*Х1 + 2*X2 +5*X3 < 430;

Для операції 2: 3*Х1 + 0*X2 +2*X3 < 460;

Для операції 3: 1*Х1 + 4*X2 +0*X3 < 420;

Подібні задачі вирішуються за допомогою симплексного методу, а при двох змінних - також і графічного.

2. Визначається декілька цілей. У цьому випадку можуть застосовуватися різні методи:

• а) аналіз затрат і результатів, або матриця прийняття рішення;

• б) метод парних порівнянь (так званий АНР - метод).

Частіше застосовується аналіз затрат і результатів, оскільки цей метод дає можливість за допомогою відносно простих дій вибрати найкращий варіант рішення комплексної проблеми незалежно від її економічного змісту. Наприклад, можна оцінити і вибрати оптимальний варіант інвестицій, визначити цільовий ринок для реалізації стратегій збуту товарів тощо.

На практиці не існує єдиного алгоритму або моделі аналізу затрат і результатів.

Можна виділити лише загальні етапи його проведення:

• формулювання проблеми;

• визначення і опис альтернатив;

• визначення впливу кожної альтернативи на поставлені цілі (кількісні або якісні);

• вибір альтернативи з найвищою відносною цінністю.

Процес формулювання проблеми, який передбачає визначення цільових критеріїв (Zj), повинен спрямовуватися на включення в модель аналізу всіх необхідних умов, без яких проблема не може бути вирішена. Якщо хоча би одна з обов'язкових умов не виконується, то відповідна альтернатива не може розглядатися. Наприклад, для реалізації інвестиційного проекту повинні бути дотримані всі законодавчі вимоги. Якщо ця умова не виконується, проект не може бути реалізований, незважаючи на рівень його привабливості.

Для інших цільових умов визначаються вагові коефіцієнти (коефіцієнти важливості цільових критеріїв) у, загальна сума значень яких має дорівнювати 1.Далі необхідно визначити низку альтернатив (Аі), які мають взаємно виключати одна одну і кількість яких повинна бути не менша трьох. Оцінка альтернатив здійснюється окремо для кожної цілі (Wij) ) в балах (наприклад, за десятибальною шкалою), після чого визначається зважена оцінка (Wij * qj). Для вибору альтернативи з найвищою відносною цінністю для кожної з них розраховується сума зважених оцінок (Wij * qj), з яких вибирається найбільша.