3. Види організаційних структур управління

В ієрархічній побудові ті рівні управління, які відображають виробничогосподарську структуру організації, утворюють лінійну організаційну структуру управління. Необхідність перероблення інформації, встановлення зв'язків, забезпечення виробничегосподарської діяльності зумовили появу функціональних служб (штабів) У системі управління, які формують функціональну організаційну структуру управління. Саме сукупність лінійних і функціональних органів утворює організаційну структуру управління. Лінійна організаційна структура управління. Складається із взаємопідпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру, а всі зв'язки з вищими рівнями управління відбуваються через нього (рис.1). Переваги та обмеження застосування наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Обмеження застосування

1. Встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами. 2. Єдність і чіткість розпорядництва. 3. Узгодженість дій виконавців. 4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу. 5. Оперативність у прийнятті рішень. 6. Отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами. 7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією. 2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями. 3. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління. 4. Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва.

Функціональна організаційна структура управління. Передбачає чітку ієрархію органів, які забезпечують виконання кожної конкретної функції управління на всіх рівнях (рис.2.). Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління наведені у таблиці.2.

Таблиця 2

Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління

Переваги

Обмеження застосування

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здій­снення конкретних функцій. 2. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом переданням ряду функцій спеціалізованим ланкам. 3. Створює можливість централізованого контролю стратегічних результатів. 4. Відповідність структури до стратегії. 5. Підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними. 6. Легко реагує на потреби практики створенням нових функціональних служб.

1. Труднощі у підтримуванні постійних взаємо­зв'язків між різними функціональними службами. 2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих відділень фірми. 3. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування. 4. Порушення принципу єдиноначальності. 5. Виникнення проблеми функціональної координа­ції, можливість міжфункціонального суперниц­тва, конфліктів. 6. Формування вузької точки зору менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень. 7. Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління. 8. Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спе­ціалістами. 9. "Функціональна короткозорість» часто спрацьовує проти дієвого підприємництва, пристосування до змін.

Лінійно-функціональна структура. Це поєднання лінійної, функціональної структур (див.рис. 6.3). Заснована на розподілі повноважень і відповідальності по функціях управління та з прийняття рішень по вертикалі при вирішенні відповідних управлінських завдань. Делегуються при цьому не лінійні, а функціональні повноваження. цеху. Функціональні керівники мають право впливати на виконавців від свого імені.

Для того, щоб усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: 1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника; 2) або функціональному керівникові передається лише певна частина повноважень; 3) або функціональному керівникові передається тільки право рекомендацій.

Переваги: поєднує переваги лінійних та функціональних структур; звільняє лінійного менеджера від перевантаження інформацією та виконання невластивих його посаді функцій.створює можливості для швидкого маневрування ресурсами.

Обмеження застосування: складність регулювання стосунків лінійних і функціональних керівників; в умовах реорганізації збільшується потік інформації і перевантаження керівників; така структура чинить опір здійсненню змін в організації; збільшення часу підготовки та прийняття рішень.

Бюрократичні організаційні структури управління. На початку XX ст. німецький соціолог Макс Вебер (1864— 1920) запропонував концепцію бюрократії як своєрідну нормативну модель, ідеал, назвавши її модель раціональної (традиційної) бюрократії, її характеризують такі особливості:

• чіткий поділ праці, що забезпечує формування висококваліфікованих спеціалістів;

• ієрархічність рівнів управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;

• наявність взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів;

• формальна безособовість, згідно з якою офіційні особи виконують свої обов'язки;

• домінування кваліфікаційних вимог під час формування штатів організації.

Функціональний керівник Г:

функція контролю. Відділ - контрольний

Дивізіональна організаційна структура. Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, чий життєвий цикл відносно тривалий.

Групування видів діяльності тут здійснюється за допомогою принципу розподілу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційна спільність (єдність) з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності (додоток А).

Перехід до дивізіональної організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбивається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам та централізації загальнокорпоративних функцій Існують такі групування організаційних одиниць: по виробництвах (продуктах); „продуктова”; по споживачах; по локалізації (місцерозташуванню), регіональна, або географічна.

Переваги та обмеження застосування усіх типів дивізіональних структур наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

Переваги та обмеження застосування усіх типів дивізіональних структур

Типи дивізійних структур	Переваги	Обмеження застосування
Продуктові	1.Чітка спеціалізація керівників за певним видом продукції; 2.Дух конкурентної боротьби, що стимулює до пошуку напрямів вдосконалення реалізації продукції	1.Збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції; 2.Негнучкість організаційної структури управління
Споживчі	1.Чітка орієнтація на потреби споживачів; 2.Конретизація функцій та обов язків підрозділів, орієнтованих на забезпечення виробничих потреб певних груп споживачів	1.Надмірна монополізація певних робіт і функцій; 2.Можливість надмірної роздрібненості функціональних підрозділів