Види податкових систем

Механізм використання податкових систем, ті чи інші національні особливості привели до виникнення цілого ряду специфічних форм.

1. Плюралістична (США) — характеризується стабільністю бюджетно-податкових відносин держави та регіонів. Фактично штати мають рівні права в цій галузі з федерацією в цілому, тому на рівні федерації та в штатах існують ідентичні за найменуванням податки (прибутковий податок із населення, прибутковий податок із корпорацій). Найбільш принциповим обмеженням податкових прав штатів, відповідно до Конституції, є заборона на введення окремих непрямих податків, які перешкоджають свободі торгівлі між штатами.

2. Регламентована (ФРН) — характеризується наявністю системи фінансового вирівнювання. Споконвічно нерівні економічні можливості окремих земель, які обумовлені природно-географічними, історичними, демографічними та культурними розбіжностями спричинили конституційне закріплення самостійності суб’єктів федерації. Ст. 109 Конституції ФРН визнає рівноцінними потреби федерації, земель і громад у коштах та передбачає приблизно однакову частину податкових надходжень до дохідної частини бюджетів різних рівнів. Уся сукупність податків поділяється на дві групи: власні (закріплені, які надходять повністю у відповідний бюджет) та загальні (які розподіляються за нормативами між бюджетами). Збір податків розподілений між федеральними та земельними фінансовими відомствами. Основи податкової системи законодавчо закріплені на федеральному рівні, і землі не можуть змінювати ставки та механізм основних податків.

3. Централізована (Австралія) — характеризується високою централізацією держави у фінансовому відношенні. Федеральний рівень влади має повноваження використовувати будь-які форми оподатковування, а штатам заборонені податкові коректування. За відсутності податкових надходжень до регіональних бюджетів федеральний рівень широко використовує систему субсидій штатам, розмір яких визначається в умовах жорсткого фінансового контролю над видатками. Спеціальна комісія із субсидій може корегувати їх залежно від ситуації.

4. Конфедеративна (Швейцарія) — характеризується тим, що на федеральному рівні в основному реалізуються міжнародні функції, які відповідно корегують її податкову базу й акумулюють надходження за рахунок акцизів і митних зборів. Основна маса податків знаходиться в компетенції кантонів, які несуть відповідальність за проведення внутрішньої політики. Це спричинило певне розбіжності в економічному розвитку кантонів. Вирівнювання розвитку регіонів здійснюється переважно за рахунок міграції населення та засобів, виділення субсидій із федерального бюджету. Особливістю Швейцарії є те, що рішення про введення будь-якого податку чи нових ставок із кантонів приймається шляхом референдуму, що обмежує можливості кантональної влади щодо самостійного корегування податкової системи.

Тема 2 Фінанси сша

План лекції

1. Бюджетний процес.

2. Структура федерального бюджету США.

3. Особливості фінансів штатів і місцевої влади.

4. Фінанси домашніх господарств у США.

5. Фінансування вищої освіти.

Федеральні фінанси США. Бюджетний процес

Бюджетну систему США (як й інших федеральних держав) утво­рюють три ланки:

1) федеральний бюджет;

2) бюджет членів федерації (штатів);

3) місцеві бюджети, які не входять до складу федерального бюджету.

Структура федерального бюджету США

У США федеральний бюджет складається з 2-х частин:

1) урядовий бюджет;

2) довірчі фонди (траст-фонди).

За рахунок урядового бюджету фінансуються загальні економічні і соціальні програми, що позитивно впливає на економіку США. Так, 1 долар федеральних капітальних вкладень дає приріст у 2 долари капітальних вкладень у приватний сектор.

ВВП і бюджет у США

Сумарні витрати державного бюджету США становили 20,1% ВНП у 1997 р., а в 2003р. вони мали становити 18,8%, тобто ско­ротитися.

Довірчі фонди мають цільовий характер, і більшість з них пов'я­зані з діяльністю галузей виробничої інфраструктури (федеральними автострадами, аеропортами, електростанціями). Доходи довірчих фондів утворюються за рахунок надходжень від використання дер­жавної власності. Статус довірчих мають також соціальні і пенсійні фонди. Вони формуються в основному за рахунок внесків працівників державного і приватного секторів, відрахувань уряду і підприємців.

Структура доходної частини федерального бюджету США наступна:

1) 45% — доходи від індивідуальних прибуткових податків;

2) 35% — доходи від внесків у фонди соціального страхування;

3) 10% — доходи від податку на прибуток корпорацій;

4) 5% — доходи від акцизів;

5) 1,5—2% — доходи від мита;

6) 4% — доходи від інших джерел.

У цілому частка податків у доходній частині бюджету становить близько 90%.

Структура видаткової частини державного бюджету США наступна:

1) 43% — прямі пільгові виплати окремим особам (соціальні про­грами, які фінансуються федеральним урядом);

2) 25% — видатки на оборону;

3) 14% — виплати відсотків по державному боргу;

4) 12% — позички і субсидії штатам і місцевим органам влади;

5) 6% — фінансування інших федеральних програм.

За рахунок федерального бюджету надається фінансова персональ­на допомога бідним сім'ям, здійснюються програми будівництва жит­ла для малозабезпечених сімей, фінансуються професійна підготовка, регіональний розвиток тощо. Частково федеральні кошти викорис­товуються на фінансування шкіл, бібліотек, лікарень, пожежної служ­би, громадського транспорту. Разом з тим отримання вищої освіти фінансується не тільки державою, а й з сімейних бюджетів.

Податкова система США

Основною ланкою у фінансовій системі США є бюджетний меха­нізм федерального уряду. Податки, що передбачають найбільш великі і стабільні надходження, справляються до федерального бюджету. На його частку припадає приблизно 70% доходів і витрат. Але і місцеві органи управління мають значні власні джерела фінансових ресурсів, у першу чергу за рахунок місцевих податків. Причому в останні 10—15 років у США спостерігається швидкий ріст обсягу фінансів місцевих органів управління. Водночас на місцеві фінанси перекла­дається суттєва частина видатків. По деяких галузях виробничої і соціальної інфраструктури фінанси штатів і місцевих органів влади виступають в якості основного джерела фінансових ресурсів.

У федеральних доходах переважають прямі податки. Доходи шта­тів і місцевих органів влади формуються головним чином за рахунок непрямих податків і майнового оподаткування. До прямих податків відносяться прибуткові і майнові податки, податки на спадщину і дарування майна, внески на соціальне страхування, збори з транс­портних засобів та ін. До непрямих податків відносяться федеральні митні збори, різні акцизи, збори з транспортних засобів, внески під­приємств на соціальне страхування, оскільки вони включаються в основному в собівартість продукції і їх фактичними платниками є покупці.

На всіх рівнях стягуються індивідуальні прибуткові податки, податки з прибутку корпорацій, податки і внески до фондів соціального страхування, податки на спадщину і дарування, акцизи. Різниця між ними на різних рівнях полягає у визначенні оподатковуваної суми, величини ставок. Лише у федеральний бюджет надходять митні збо­ри. Штати і місцеві органи стягують податки з роздрібного продажу товарів, місцеві органи влади отримують податок на нерухомість і рухоме майно.

Федеральні податки, їх види і розрахунки

Федеральні податки формують найбільшу частину всіх податкових надходжень у США. Значну роль у федеральній податковій системі відіграють податки на доходи, рівень яких тісно пов'язаний з вели­чиною національного доходу (НД). До Другої світової війни в дохо­дах бюджету переважали надходження від податку на прибуток кор­порацій, у післявоєнний період найбільш значним джерелом доходів став прибутковий податок з населення.

Прибутковий податок з населення. Справляється за прогресивною шкалою. Існують неоподатковуваний мінімум доходів (на початку 90-х років — 2000 доларів) і три податкові ставки (15%, 28%, 33%). Податком може обкладатись або окрема людина, або сім'я (сумують-ся всі доходи членів сім'ї за рік).

Нарахування податку здійснюється таким чином. Сумуються всі доходи: заробітна плата, дохід від підприємницької діяльності, пенсії і допомоги, які виплачуються приватними пенсійними і страховими фондами, державні допомоги, дохід від цінних паперів тощо. Дохід від продажу майна і цінних паперів обкладається або спеціальним податком, або у складі особистого доходу. Із сукупного валового доходу вираховуються витрати, пов'язані з його отриманням. До них відносяться витрати, пов'язані із підприємницькою діяльністю: ви­трати на купівлю й утримання капітальних активів — земельна ді­лянка, будівля, обладнання; поточні виробничі витрати. Дані витрати враховуються не тільки у підприємців, але й в людей «вільних про­фесій». Після вирахування витрат отримується чистий дохід платни­ка. Потім із цієї величини вираховуються індивідуальні податкові пільги. Загальною пільгою є неоподатковуваний мінімум доходів. Чистий дохід зменшується також на внески в благодійні фонди, штатні податки, місцеві податки, відсотки з цінних паперів урядів штатів і місцевих органів управління, аліменти, витрати на медичне обслуговування (не більше 15% оподатковуваної суми), відсотки по особистих боргах та іпотечному боргу. Таким чином створюється оподатковуваний дохід. Зниження ставки податку після визначеного рівня доходів харак­терне лише для США. Але поряд з цим в країні зменшилась кількість податкових пільг.

Відрахування на соціальне страхування — друга за величиною стат­тя доходів федерального бюджету, вони сплачуються роботодавцями і найманими працівниками. На відміну від європейських країн, де основну частину внесків сплачує роботодавець, у США вони діляться пополам. Ставка змінюється щорічно при формуванні бюджету. На початку 90-х років загальна ставка була 15,02% фонду заробітної плати, причому роботодавець і працівник вносили по 7,51%. Але обкладається не весь фонд заробітної плати, а лише перші 48,6 тис. доларів на рік в розрахунку на кожного зайнятого. Ставки цих вне­сків для осіб вільних професій вищі, ніж для найманих працівників.

Податок на доходи корпорацій. Його основна ставка дорівнює 34%. Але вноситься він ступінчато. Корпорація сплачує 15% за перші 50 тис. доларів оподатковуваного доходу, 25% за наступні 25 тис. дола­рів і 34% за залишкову суму. Таке ступінчате оподаткування має важливе значення для середніх і малих підприємств. Цей податок має багато пільг. З чистого доходу вираховуються штатні й місцеві податки на доходи, 100% дивідендів від місцевих дочірніх компаній, 70—80% дивідендів місцевих корпорацій, відсотки по цінних паперах місцевої влади і штатів, благодійні внески. Використовуються подат­кові пільги в рамках прискореної амортизації, пільги на інвестиції, науково-дослідні і конструкторські роботи. Діють податкові знижки, що стимулюють використання альтернативних видів енергії (50%-ий податковий кредит за використання сонячної енергії або енергії віт­ру). В особливих випадках корпорації сплачують податок на надпри­бутки. Наприклад, на початку 80-х років був введений податок на нафту, який повинен був зменшити передбачуваний ріст прибутку нафтових компаній через відсутність контролю за внутрішніми ціна­ми на нафту.

Федеральні акцизи встановлені на товари (алкогольні й тютюнові вироби) і на послуги (на дороги і повітряні перевезення). В роки кризи були введені акцизи на товари масового споживання, довго­строкового користування, на ювелірні вироби, хутро, телефонні по­слуги. Ставка акцизів виражається або в процентах до ціни, або в доларах до кількості чи об'єму товару.

Митні збори становлять незначну частину доходів федерального бюджету (1,6% у 90-х роках). Ціль цих податків — торговий протек­ціонізм по відношенню до деяких товарів і країн. Ставки митних зборів встановлюються в центах (доларах) за міру ваги або в % до вартості товару.

Податки на спадщину і дарування. Платники податку повинні за­повнити спеціальну податкову декларацію, якщо сума отриманих за рік подарунків перевищує 10 000 доларів. Якщо сума спадщини перевищує 600 000 доларів, то платник податку повинен заповнити спеціальну податкову форму з податку на спадщину. Існує єдина шкала оподаткування для спадщини і дарувань. Мінімальна ставка — 18% на суми, що перевищують 10 000 доларів. Максимальна ставка дорівнює 50% на суми, що перевищують 2,5 млн. доларів. З оподат­ковуваної суми спадщини вираховуються витрати на поховання, на управління майном, на погашення боргів, на пожертвування, сума штатного податку на спадщину.

Фінанси штатів і місцевих органів влади

Особливості фінансів штатів і місцевої влади

1. Органи влади штатів і місцевих адміністративних одиниць ав­тономні у проведенні бюджетної політики, включаючи податкову політику (див. табл.1).

2. Місцеві бюджети не входять у федеральний бюджет.

3. Мінімальне втручання федерального уряду у бюджетний процес: у бюджетах штатів частка власних надходжень становить 80% дохо­дів, а федеральних субсидій — тільки 20%.

4) Доходи місцевих органів влади на 40% формуються за рахунок відрахувань від доходів федерального бюджету чи штату.

Таблиця1. Структура податкових надходжень в штатах за видами податків

Види податків	Частка в %
Загальний податок із продажу	32
Прибутковий податок з населення	30
Акциз на паливо	6,3
Акциз на тютюн	2
Акциз на спиртні напої	1,6
Податок на власників транспортних засобів	3,5
Податок на прибуток корпорацій	7,9
Податок на майно	2
Податок на спадщину і дарування	1

Податкові пільги в окремих штатах

Для юридичних осіб передбачені наступні пільги.

1. Штати і місцеві органи влади можуть надавати зацікавленим фірмам і корпораціям деякі податкові пільги та знижки (по податку на прибуток, податку на майно, податку з продажу, прибутковому податку).

2. Все більше штатів надають податкове субсидування тим корпо­раціям, які бажають вкласти свій капітал на території даного штату (як правило, в нові галузі).

3. Корпорації, які зайняті в традиційних галузях, з часом звільня­ються від податкових знижок.

Для фізичних осіб існують такі пільги.

1. Суми місцевого прибуткового податку, які сплачені платником податків до бюджету штатів і місцевим органам влади, вираховують­ся при розрахунках його обов'язків по федеральному бюджету.

2. У деяких штатах при розрахунку бази оподаткування по місце­вому прибутковому податку з величини оподаткованого доходу від­німається (повністю або частково) величина федерального прибут­кового податку.

3. Проведення «податкової індексації» величини неоподатковува­ного мінімуму тощо.

У цілому в США нараховується 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоуправлінь, 15 тис. шкільних округів. Органи влади міс­цевих адміністративних одиниць автономні в проведенні податково-бюджетної політики, мають певну свободу дій у виборі й викорис­танні джерел фінансування. Проте існує залежність від зовнішніх джерел, яка різна у зв'язку з різноманітністю місцевих фіскальних структур, неоднаковим соціально-майновим рівнем. Наприклад, най­більш залежні від федеральної допомоги міста Анкоридж (Аляска) — на 71,3%, Вашингтон — на 40,8%, а найменше — Йонкерс (штат Нью-Йорк) — на 1,7%.

Нині спостерігається тенденція до зростання місцевих податкових надходжень, що пояснюється розширенням сфери діяльності місцевої влади, децентралізацією управління.

Найбільшим джерелом місцевих доходів є податок на майно, який у більшості місцевих адміністрацій становить близько 30%. Серед інших податкових надходжень можна виділити:

1) податок із продажу (близько 11% податкових доходів);

2) прибутковий податок, або муніципальний особистий прибутко­вий податок (у деяких містах — 40% податкових доходів);

3) акцизний збір та екологічні податки.

Майновий податок називають ще податком на нерухомість, адже до об'єктів оподаткування належить вартість нерухомого майна — землі (включаючи природні ресурси), житлових будинків, гаражів, господарських фермерських споруд, худоби, машин. Платниками майнового податку є фізичні та юридичні особи, які володіють пев­ною власністю в межах ЇЇ податкової юрисдикції. Звідси третя назва податку на майно — податок на власність. Від нього звільняються:

— нерухоме майно федерального уряду, урядів штатів та місцевих органів;

— власність неприбуткових організацій у сфері освіти, благодійних та релігійних закладів, якщо вони не використовуються для комер­ційних цілей, майно трудових спілок, фермерських об'єднань, об'єд­нань ветеранів.

У 4-х штатах особисте майно звільнене від майнового податку, нематеріальні активи (акції, боргові зобов'язання, гроші) звільнені від податку в 36-ти штатах.

Базою для оподаткування є ринкова вартість майна, тобто ціна, за якою власність можна було б продати в даному році. Місцеві уряди (як правило, на рівні графства) ведуть облік даних на майно та його характеристики. Інформація про кожну одиницю нерухомості діста­ється шляхом видачі дозволу на нову власність та свідоцтва про перелік наявного майна. Графства періодично переоцінюють вартість майна та оновлюють базу даних. Методи оцінки майна встановлю­ються законодавством штатів, тому вони різні.

Майновий податок, що стягується місцевими органами влади США, належить до розкладкового типу. Податковий збір обчислю­ється відділами та агентствами місцевого самоврядування. Вибірні місцеві органи затверджують його в процесі обговорення бюджету і виносять рішення щодо розміру збору від майнового податку на наступний рік. Фактичні ставки залежать від рівня оцінки майна і коливаються від 0,3% до 3,6%. Багато міст вираховують величину ставок, відштовхуючись від запрогнозованого рівня витрат.

При стягуванні місцевого майнового податку застосовуються та­кож знижені ставки. Зокрема, власники майна, які не одержують певних послуг від місцевих органів управління, оподатковуються частково за зниженими ставками. Проте чим більше власності звіль­няється від податку, тим вища податкова ставка, тому застосування податкових пільг викликає суперечності серед платників податку.

Перевагою майнового податку є його наочність, доступність ви­значення податкової бази, що полегшує завдання контролю за його збором. Разом із тим адміністративні зусилля з управління ним не позбавлені труднощів. У США багато адміністрацій місцевого рівня мають повноваження стягувати будь-який податок із продажу. Однак округам деяких шта­тів надається можливість отримувати доходи за допомогою місцевого податку з продажу. Такий податок додається до податку штату і становить близько 2 центів на долар. Штат визначає ставку і стягує всі податки зі своєю часткою, вираховує витрати на збір податків і повертає частину, яка залишається округу, де цей податок було стяг­нуто.

Округ самостійно вирішує, чи оподатковувати йому товари на своїй території податком з продажу, проте більшість штатів корис­тується цим правом. Після того як штат зібрав податки з усіх тери­торій, отримана сума розподіляється між округами чи відомствами всередині них за допомогою певної формули.

Успіх процесу справляння місцевого податку з продажу залежить від трьох факторів: реєстрації продавців, ефективності системи стя­гування податків, аудиту і того, як дотримується податкове законо­давство.

По-перше, для стягнення податку з продажу необхідно, щоб усі продавці зареєструвались в адміністрації штату. Для полегшення ре­єстрації продавцем називають будь-яку особу, яка продає товар.

По-друге, продавці виступають у ролі збирачів податку. Вони стя­гують податок із кожної торгової операції й регулярно його сплачу­ють місцевим органам. Адміністрація штату і місцева адміністрація складають розклад цієї сплати таким чином, щоб максимально ско­ротити той час, протягом якого стягнені в податок суми залишаються в розпорядженні продавців.

Аудит і дотримання законодавства — це останній компонент, який є сполучною ланкою системи оподаткування. Ухилення від сплати податків можна мінімізувати, вводячи комп'ютерну допомогу в аудиті при наявності простої зрозумілої податкової бази, приваблюючи ви­сококваліфікований персонал і запроваджуючи жорсткі заходи пока­рання при порушеннях.

Місцева адміністрація також стягує акцизи з окремих товарних груп, таких, як тютюнові вироби, пальне, спиртні напої, номери в готелях і мотелях, ресторанні страви і деякі комунальні послуги. Специфічні акцизи становлять 3% від податкових надходжень до міс­цевого бюджету. Окрім джерел доходів, акцизи виконують ще дві функції. Передусім, це вплив на структуру споживання шляхом змен­шення попиту на товари, використання яких може призводити до негативних побічних ефектів або визнане соціально небажаним. Таке використання акцизів має на меті підвищення економічної ефектив­ності шляхом ліквідації побічних факторів. У США місцеві органи влади, переважно муніципалітети великих міст, стягують особистий муніципальний прибутковий податок. Як джерело доходів місцевих урядів він використовується лише у 10-ти штатах. У таких містах, як Філадельфія, Новий Орлеан, Лос-Андже­лес, Сієтл, Нью-Йорк, надходження від всього податку становлять понад 40% усіх податкових надходжень. Податковою базою для біль­шості місцевих урядів є податок із заробленого доходу і податок з особистої власності.

Податок із заробітної плати стягується безпосередньо роботодав­цем. Працівнику немає потреби заповнювати податкову декларацію на зарплату. Оподаткування незаробленого доходу потребує запов­нення оподатковуваним декларації та сплати ним прибуткового по­датку. Проте оподаткування незаробленого доходу означає, що при оподаткуванні заробленого доходу бідніших сімей за такою самою ставкою, що й заможніших, податок перетворюється у регресивний. Ставки місцевого прибуткового податку нижчі за федеральні та штатні й варіюють залежно від штату (середня величина — 1—2%).

Важливою сферою податкової політики місцевих органів у США є питання екологічного менеджменту, охорони навколишнього сере­довища.

Екологічні податки — це група нових податків, запровадже­них у 80-ті роки XX ст. і спрямованих на захист навколишнього середовища від шкідливих викидів промислових підприємств. Із 1987 р. запроваджені додаткові акцизи на нафту (18,2 цента з бареля американської нафти і 11,7 цента — з імпортної) з метою мобілізації коштів для фінансування 5-річної програми спеціального фонду з очистки шкідливих відходів.

З метою мобілізації коштів на очищення ґрунтових вод від шкід­ливих забруднень, які надходять внаслідок зберігання нафти в під­земних сховищах і загрожують чистоті питної води, запроваджено податок у 0,7 цента з галона бензину, дизельного пального і спеці­ального моторного пального.

Фінансовий ефект екологічних податків невеликий, але він дуже важливий для суспільства, і їх спектр, виходячи з їх спрямованості на захист середовища проживання людини, буде розширюватися.

Важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів відіграють неподаткові доходи: доходи від власності, якою управляють місцеві органи влади, від здавання в оренду чи продажу землі, лісових ма­сивів, від експлуатації водойм, комунальних підприємств, від надхо­джень штрафів, різноманітних зборів, надходжень за використання місцевого транспорту, доріг, води, електроенергії та ін. У загальній структурі надходжень місцевих бюджетів неподаткові доходи станов­лять 22% (див. табл. 2). Про досить високий рівень місцевого оподаткування у США свід­чать такі дані: частка місцевих податків у бюджеті середньої амери­канської сім'ї з 4-х осіб (дохід 50 тис. доларів на рік) сягає 8,8% у середньому по країні, при цьому залежно від штату цей відсоток коливається від 4,6 до 12,7%.

Таблиця 2. Основні доходи бюджетів місцевих органів влади, в %

Види доходів	%
Доходи і субсидії	100
Доходи з власних джерел	60
у тому числі:
майновий податок	29
неподаткові доходи і збори	22
інші податки	9
субсидії штатів	33
субсидії федерального уряду	7

Для США взагалі характерно уміння розв'язувати більшість проб­лем на місцевому рівні. Федеральний центр повністю довірив штатам упорядкування життя на місцях, а ті, у свою чергу, надали чималу свободу містам і містечкам. Вони спрямовують свої кошти на еко­номічний та культурний розвиток регіону, боротьбу з безробіттям та жебрацтвом, будівництво об'єктів інфраструктури, транспорт, освіту, утилізацію сміття, екологію, охорону здоров'я та безпеку тощо. До компетенції органів самоврядування належить і організація виборів.

Слід зазначити: останнім часом у Сполучених Штатах розгоряють­ся певні суперечки між прихильниками місцевого самоврядування та захисниками централізованої влади. Містам дуже не подобається, коли федеральний центр або керівництво штату втручається в міс­цеві справи, нав'язуючи якісь обов'язкові програми. Тим паче, що під такі програми, як і в нас, додаткових грошей не дають.

З іншого боку, нині все більше проблем уже не можна розв'язати силами лише одного регіону. Наприклад, ефективна поліція та без­пека — це прерогатива місцевої влади. Але боротьба з наркотиками, перекриття шляхів їх постачання та розповсюдження — ця проблема вже має розв'язуватися не тільки на державному, а й на міжнарод­ному рівні. Або торгівля по Інтернету. У США вона дедалі поши­рюється. Але ж тоді місцеві бюджети втрачають податок із прода­жу. Отже, це питання потрібно теж розглядати на федеральному рівні.

Фінанси домашніх господарств у США

Номінальні доходи середньостатистичної амери­канської сім'ї з 1973 по 2000 р. зросли на 5,5%. При цьому вартість освіти за той самий період зросла на 6,5%, а витрати на охорону здоров'я — на 8%. Про повноцінний відпочинок говорити дедалі важче: у 2000 р. 4% американських сімей змушені були проводити відпустки вдома, хоча ще у 1973 р. таких було лише 3,2%.

Велика стаття витрат — квартирні витрати, причому за 30 років вони зросли аж на 70%. І зовсім не тому, що американці поголовно селяться в будинках із 27 спальнями, — насправді це роблять лише найбагатші. Пересічні американські сім'ї щосили працюють, щоб ку­пити собі житло в районі, який прилягає до престижної школи. А площі їхніх жител за останні 30 років у середньому збільшилися лише на півкімнати.

Витрати на охорону здоров'я за ті ж таки 30 років зросли на 60%. При цьому кількість сімей, спроможних найняти няню або вихова­тельку для дитини-дошкільняти, зменшується катастрофічними тем­пами. У результаті сім'я, в якій працюють обидва батьки, може доз­волити собі відкладати набагато меншу суму, ніж три десятиріччя тому дозволяла собі сім'я з одним годувальником.

Зате боргів нинішні американці роблять набагато більше, ніж їхні батьки.

Фінансування вищої освіти в США

Вартість «американської науки» в різних університетах та коле­джах коливається від 3000 до 22 000 доларів за один академічний рік (9 місяців). Для студента з України до цього треба доплюсувати ще й вартість дороги — близько 1000 доларів та дев'ятимісячного проживання у студентському містечку (разом з харчуванням — 2200—5500 доларів). Не слід забувати також, що Штати — це капі­талістична країна, де платити треба, наприклад, за користування бібліотекою (500 доларів за академічний рік), університетськими лабо­раторіями (від 100 до 550 доларів) та за охорону власного здоров'я (від 200 до 500 доларів коштуватиме медична страховка). До речі, це дуже важливо: якщо хтось не сплатить страховки і, не дай Боже, захворіє та не матиме коштів, щоб оплатити візит до лікаря, то ніхто не надасть йому медичної допомоги. А ще слід додати тисячу-другу доларів на непередбачувані витрати відповідно до своїх непередбачуваних потреб.

У США є 36 видів стипендій, премій, позик, тобто того, що наба­гато зменшить витрати студента на навчання. Однак треба бути справді дуже добрим студентом, щоб отримати хоча б одну з цих премій чи стипендій.

Запитання для самоперевірки

1. Які основні доходи і видатки федерального бюджету США?

2. Які податки в США направляються в федеральний бюджет, а які — у місцеві бюджети?

3. Які особливості подання податкової декларації в США ви можете назвати?

4. Проаналізуйте, які основні податки сплачують фізичні та юридичні особи до бюджетів усіх рівнів у США.

5. Проаналізуйте (за вашим вибором) доходи і видатки двох штатів. Що тут є загальне, а що особливе?

6. Що ви можете сказати про особливості фондового ринку ЄША?

7. Як впливає на економіку і фінанси США зниження курсу долара до євро?

8. Які особливості фінансів підприємств у США ви можете назвати?

9. Порівняйте структуру фінансів домашніх господарств у США і в Україні.