Економічна сутність податків

Провідну роль у мобілізації коштів у державний бюджет відіграють податки, які створюють фінансову базу для виконання державою функцій і завдань.

Джерелом податків виступає нова вартість — національний дохід, який створюється у сфері матеріального виробництва, що включає вартість необхідного продукту (ціну робочої сили чи заробітну плату) та вартість додаткового продукту (прибуток, ренту, відсотки).

Податки є індивідуальними безповоротними цільовими платежами юридичних і фізичних осіб у бюджет певного рівня в розмірах і терміни, які встановлені законом. Розбіжності в податках залежать від характеру оподатковуваних доходів та видатків. Природа цих доходів та видатків лежить в основі класифікації податків. Податки можуть стягуватися:

1. на ринку товарів чи факторів виробництва (праці, землі та капіталу);

2. з продавців чи покупців товарів;

3. з домогосподарств чи компаній;

4. із джерела, доходу чи зі статті видатків.

Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії економічного та політичного життя держави:

1. Рівень податкової ставки має установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів. Оскільки можливості різних фізичних та юридичних осіб неоднакові, для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок із доходу має бути прогресивним. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьох країнах розраховуються пропорційно. Однак ідея необхідності обкладання податками доходів та майна за прогресивними ставками протягом століть володіє умами значної частини людства.

2. Оподатковування доходів має носити однократний характер. Багаторазове обкладання доходу чи капіталу неприпустиме. Прикладом здійснення цього принципу слугує заміна податку з обороту, коли обкладання обороту відбувалося за наростаючою кривою, на податок на додаткову вартість, де новостворений чистий продукт обкладається податком усього один раз. У результаті кожна надбавка до ціни сировини, яка виникає в міру її проходження по виробничому ланцюгу, оподатковується тільки один раз.

3. Обов’язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів та санкцій, суспільна думка в країні мають бути такими, щоб несплата чи несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, ніж своєчасне та чесне виконання зобов’язань перед податковими органами.

4. Система і процедура виплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків та економічними (дешевими) для установ, що збирають податки.

5. Податкова система має бути гнучкою і легко адаптуватися до мінливих суспільнополітичних та економічних потреб.

Поняття і структура податкової системи

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків, зборів і платежів; принципів та методів їх установлення; зміни чи скасування дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Сутність податкових систем реалізується за принципом цілісності й ґрунтується на системному підході. Системний підхід означає реалізацію функцій податків. З фіскальної позиції — податкова система зобов’язана забезпечувати гарантоване і стабільне надходження прибутків до бюджету; з регулюючої позиції — забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Відмінності в загальному рівні оподатковування різних країн показують існування зв’язку між часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки із властивими їй масштабами та формами державного регулювання.

Більшості країн, у тому числі із соціально орієнтованою ринковою економікою, властиве помірне оподатковування, яке оптимально поєднує дві мети:

• створення сприятливого податкового клімату для господарської діяльності (ця мета визначає верхню межу оподатковування);

• ефективного вирішення соціальних проблем (ця мета визначає нижню межу оподатковування).