Тема 5 Фінанси Республіки Польщі

План лекції

1. Державні фінанси: доходи та витрати.

2. Бюджет одиниці місцевого самоврядування.

3. Особливості бюджетного процесу.

4. Види податків та зборів.

Державні фінанси Польщі — це сукупність державних доходів і державних витрат (витрат бюджетів різного рівня).

Бюджетна система включає в себе державний бюджет і фінанси органів місцевого самоврядування (воєводств, повітів, гмін). Відпо­відно до закону Польщі «Про державні фінанси» (від 26 листопада 1998 р.) державні кошти це:

1) державні доходи;

2) кошти, що походять з іноземних джерел і не підлягають повер­ненню;

3) надходження бюджетних організацій та юридичних осіб, що належать до сектора державних фінансів, від їхньої діяльності та з інших джерел;

4) надходження державного бюджету і місцевих бюджетів від:

а) продажу цінних паперів чи здійснення інших фінансових опе­рацій;

б) приватизації державного майна чи майна територіальних оди­ниць самоврядування;

в) виплати позик, виділених із державних коштів;

г) отриманих позик і кредитів.

Державні доходи в Польщі включають в себе:

1) державні податки, до яких зараховуються податки та інші гро­шові платежі, сплата яких на користь держави регулюється окремими законами;

2) інші доходи, до яких належать:

а) збори;

б) доходи від майна, зокрема від найму та оренди, а також інших угод подібного характеру, дивіденди від внесеного капіталу;

в) доходи від продажу речей і прав, а також від надання послуг одиницями, про які йдеться в ст. 5 ч. 1;

г) доходи від продажу прав, що не становлять надходжень у ро­зумінні ч. 1 п. 4 літ. а);

д) спадки, відписи і дарунки в грошовій формі;

є) інші доходи, отримані на підставі окремих положень, якщо тільки вони збираються органами, які фінансуються з державних доходів, одиницями, що підпорядковуються цим органам або пере­бувають під їх наглядом, про що йдеться в ст. 5 п. 1.

Державні кошти можуть призначатися на:

1) державні видатки;

2) витрати державного бюджету і бюджетів одиниць місцевого самоврядування.

Державні витрати це:

1) погашення отриманих позик і кредитів;

2) викуп цінних паперів та інші фінансові операції;

3) надані позики.

До сектора державних фінансів зараховуються:

1) органи державної влади та підпорядковані їм організації;

2) державні юридичні особи та інші організаційні одиниці, які не входять до Загального судового реєстру і діяльність яких фінансу­ється з державних коштів повністю або частково, за винятком:

а) державних підприємств;

б) державних банків;

в) торговельних товариств.

Сектор державних фінансів поділяється на:

1) урядовий сектор;

2) сектор самоврядування, який охоплює одиниці місцевого само­врядування та їхні органи, а також підпорядковані цим органам ор­ганізаційні одиниці.

Державні фінанси охоплюють процеси, пов'язані з нагромаджен­ням державних коштів та їхнім розподілом, зокрема:

1) збирання і нагромадження доходів;

2) витрачання державних коштів;

3) фінансування дефіциту;

4) взяття зобов'язань із залученням державних коштів;

5) управління державними коштами;

6) управління державним боргом.

Державний борг в Польщі охоплює зобов'язання сектора держав­них фінансів з таких категорій:

1) емітованих цінних паперів, що являють собою грошові гарантії;

2) отриманих кредитів та позик;

3) прийнятих депозитів;

4) стягування зобов'язань:

а) бюджетних одиниць;

б) на основі законів та судових рішень, виданих порук і гарантій тощо.

Державний бюджет — це річний план доходів і видатків, а також надходжень і витрат:

1) органів: державної влади, контролю і охорони права;

2) судів і трибуналів;

3) урядової адміністрації.

Бюджет держави ухвалюється у формі закону про бюджет на пе­ріод календарного року — «бюджетного року» (з 1 січня до 31 груд­ня). До бюджету держави включені кошти, що походять із закордон­них джерел, які не підлягають поверненню, і фінансовані з них ви­датки.

Закон про бюджет містить також:

1) порівняння надходжень і видатків бюджетних закладів, допо­міжних господарств бюджетних одиниць і спеціальних фондів;

2) плани надходжень і видатків державних цільових фондів;

3) порівняння дотацій для державних агентств та фундацій. Закон про бюджет може містити плани надходжень і видатків:

1) одиниць, про які йдеться в п. 4 підп. 1;

2) інших одиниць урядового сектора.

Доходами державного бюджету є:

1) податки і збори, які згідно з іншими положеннями не станов­лять доходів одиниць місцевого самоврядування, цільових фондів чи інших суб'єктів сектора державних фінансів, мита;

2) внески з прибутку державних підприємств та одноосібних спі­лок Державної Скарбниці, дивіденди;

3) внески з прибутку Народного Польського банку;

4) внески суфіцитів (профіцитів) обігових коштів державних бюд­жетних закладів, а також частин прибутку допоміжних господарств державних одиниць;

5) доходи, отримувані державними одиницями, якщо спеціальні положення не вимагають іншого;

6) доходи від винаймання та оренди, а також від інших угод подібного характеру майнових складників Державної Скарбниці, як­що спеціальні положення не вимагають іншого;

7) внески від поручництв і гарантій, наданих Державною Скарб­ницею;

8) відсотки на кошти на державних банківських рахунках бюджет­них одиниць, якщо спеціальні положення не вимагають іншого;

9) відсотки на строкові вклади, нараховані на кошти, нагромаджені на центральному поточному рахунку бюджету держави;

10) відсотки на виділені з бюджету держави внутрішньодержавні і зовнішні позики;

11) штрафи, санкції та інші грошові покарання, якщо тільки на підставі спеціальних положень вони не становлять доходів інших одиниць державного сектора;

12) спадки, відписи і дарунки у грошовій формі на користь Дер­жавної Скарбниці;

13) інші державні доходи.

Видатки бюджету держави призначаються на:

1) реалізацію завдань, виконуваних органами державної влади, контролю і охорони права, а також урядовою адміністрацією, судами й трибуналами;

2) загальні субвенції для одиниць місцевого самоврядування;

3) цільові дотації на завдання урядової адміністрації, а також інші завдання, доручені одиницям місцевого самоврядування згідно з по­ложеннями;

4) додаткове фінансування власних завдань одиниць місцевого самоврядування;

5) дотації на визначені законами завдання;

6) спільне фінансування програм, реалізованих із коштів, що по­ходять із закордонних джерел і не підлягають поверненню.

З видатків бюджету держави виділяються видатки, джерелом фі­нансування яких виступають кошти, що походять із закордонних джерел і не підлягають поверненню.

Різниця між доходами і видатками бюджету держави становить відповідно суфіцит (профіцит) бюджету держави або дефіцит бюд­жету держави.

Дефіцит бюджету держави може бути покритий надходженнями від:

1) продажу казначейських цінних паперів на ринку країни і за кордоном;

2) кредитів, отриманих у вітчизняних і закордонних банках;

3) позик;

4) коштів, одержаних від приватизації майна Державної Скарб­ниці;

5) суфіциту бюджету держави з минулих років.

Із бюджету держави в межах, визначених законом про бюджет, можуть виділятися наступні позики:

1) для одиниць місцевого самоврядування в рамках певних про­цедур;

2) такі, які виникають з міжнародних угод;

3) такі, які виникають з інших, ніж закон про бюджет, законів.

Позики, виділені з бюджету держави, обкладаються відсотками,

розмір відсотків визначається угодою.

У бюджеті держави створюється загальний резерв, що не може перевищувати 0,2% видатків бюджету.

У бюджеті держави можуть створюватися наступні цільові ре­зерви:

1) на видатки, детальний поділ яких на статті бюджетної класи­фікації не може бути виконаний у процесі розробки бюджету;

2) на видатки, джерелом фінансування яких виступають кошти, що походять із закордонних джерел, серед них такі, які не підлягають поверненню;

3) якщо інші закони того вимагають.

Видатки бюджету держави поділяються на:

1) поточні видатки;

2) видатки на обслуговування боргу Державної Скарбниці;

3) майнові видатки.

Поточні видатки охоплюють:

1) загальні субвенції для одиниць місцевого самоврядування;

2) дотації;

3) заробітну плату і нарахування на неї;

4) інші послуги для фізичних осіб;

5) закупівлю товарів та послуг;

6) інші видатки, пов'язані з функціонуванням бюджетних одиниць або реалізацією їхніх статутних завдань.

Послуги на користь фізичних осіб охоплюють видатки бюджету держави, спрямовані, на підставі окремих положень, безпосередньо або опосередковано до фізичних осіб, не будучи винагородою за виконану працю.

Дотаціями є видатки бюджету держави, які підлягають особливим засадам розрахунків і призначені на:

1) фінансування або дофінансування:

а) завдань урядової адміністрації чи інших завдань, доручених одиницям місцевого самоврядування згідно з положеннями;

б) визначених згідно з законом завдань, реалізованих іншими, ніж одиниці місцевого самоврядування, одиницями;

в) власних поточних завдань одиниць місцевого самоврядування;

г) завдань, визначених для реалізації одиницям, не зарахованим до сектора державних фінансів, а також фундаціям і товариствам;

д) коштів на реалізацію інвестицій, про які йдеться в ст. 74 п. 2, надалі — «цільових дотацій»;

2) дофінансування поточної діяльності вказаного відповідно до закону суб'єкта, надалі — «суб'єктів дотацій»;

3) доплати до визначених видів виробів чи послуг, які калькулю­ються за одиничними ставками, надалі — «предметні дотації»;

4) доплати до відсотків, які нараховуються на банківські кредити у розмірах, визначених в окремому положенні;

5) перше забезпечення обіговими коштами новостворених бюджет­них закладів та допоміжних господарств бюджетних одиниць, нада­лі — «дотації на перше забезпечення обіговими коштами».

Видатки на обслуговування боргу Державної скарбниці охоплюють, зокрема, видатки бюджету держави на виплату відсотків і дисконту від казначейських цінних паперів, виплату відсотків за взяті кредити і позики, а також виплат, пов'язаних з наданими Державною Скарб­ницею поручництвами та гарантіями.

Майнові видатки охоплюють:

1) видатки на закупівлю і володіння акціями, а також внески до торговельних спілок;

2) інвестиційні видатки державних бюджетних одиниць, а також цільові дотації на фінансування чи дофінансування коштів на реалі­зацію інвестицій.

Бюджет одиниці місцевого самоврядування

Бюджет одиниці місцевого самоврядування ухвалюється у формі постанови про бюджет на бюджетний рік.

Бюджет одиниці місцевого самоврядування є річним планом:

1) доходів і видатків, а також надходжень і витрат цієї одиниці;

2) надходжень і видатків:

а) бюджетних закладів, допоміжних господарств бюджетних оди­ниць і спеціальних фондів;

6) цільових фондів одиниці місцевого самоврядування. Постанова про бюджет є підставою фінансової діяльності одиниці

місцевого самоврядування. Постанова про бюджет може визначати, окрім лімітів видатків на період поточного року, ліміт видатків на багаторічні інвестиційні програми, наведені в реєстрі, що є додатком до закону про бюджет.

У реєстрі, про який йдеться в п. 1, керівний орган одиниці місце­вого самоврядування для кожної програми визначає:

1) назву програми, її мету і завдання, що будуть фінансуватися з бюджету одиниці місцевого самоврядування;

2) організаційну одиницю, яка реалізуватиме програму, або коор­динуватиме її виконання;

3) період реалізації програми і сукупні фінансові витрати;

4) розмір видатків у бюджетному році та двох наступних роках.

Чергові постанови про бюджет будуть визначати витрати на роз­почату програму в розмірі, що дозволяє її своєчасне завершення.

Зміна сум видатків на реалізацію програм відбувається за ухвалою керівного органу одиниці місцевого самоврядування, в якій зміню­ється період виконання програми або припиняється її виконання.

Доходи бюджетних одиниць місцевого самоврядування визначає окреме положення.

Видатки бюджетів одиниць місцевого самоврядування признача­ються на реалізацію завдань, визначених у положеннях, зокрема на:

1) власні завдання одиниць місцевого самоврядування;

2) завдання урядової адміністрації та інші завдання, доручені оди­ницям місцевого самоврядування згідно з положеннями;

3) завдання, взяті одиницями місцевого самоврядування для реа­лізації на основі угоди або за згодою;

4) завдання, які реалізуються спільно з іншими одиницями місце­вого самоврядування;

5) матеріальну або фінансову допомогу іншим одиницям місцевого самоврядування, визначену керівним органом одиниці місцевого са­моврядування.

Поділ коштів одиниць місцевого самоврядування здійснюється відповідно до ст. 69 закону Польщі «Про державні фінанси»

Різниця між доходами та видатками бюджету одиниці місцевого самоврядування складає відповідно суфіцит бюджету одиниці місце­вого самоврядування або дефіцит бюджету одиниці місцевого само­врядування.

Дефіцит бюджету одиниці місцевого самоврядування може покри­ватися надходженнями від:

1) продажу цінних паперів, емітованих одиницею місцевого само­врядування;

2) кредитів, узятих у банках країни;

3) позик;

4) приватизації майна одиниці місцевого самоврядування;

5) суфіциту бюджету одиниці місцевого самоврядування з попе­редніх років.

Сукупна сума кредитів і позик, які мають оплачуватися в дано­му бюджетному році, потенціальних сплат сум, які випливають із наданих одиницями місцевого самоврядування поручництв, разом із належними в даному році відсотками від цих кредитів та позик, а також належних відсотків та дисконту, викупів, що припадають на даний бюджетний рік, цінних паперів, емітованих одиницями місцевого самоврядування, не може перевищувати 15% запланова­них на даний бюджетний рік доходів одиниці місцевого самовря­дування.

У випадку, коли співвідношення, про яке йдеться в ст. 12 п.1 підп. 2 літ. б) закону Польщі «Про державні фінанси», перевищують 55%, то сума, визначена в п. 1, не може перевищувати 12% запланованих доходів одиниці місцевого самоврядування, хіба що ці борги в сукуп­ності виникли із зобов'язань, взятих перед датою оголошення цього співвідношення.

Сукупна сума боргу одиниці місцевого самоврядування на кінець бюджетного року не може перевищувати 60% доходів цієї одиниці в бюджетному році.

Регіональні рахункові палати приймають рішення з питань:

1) можливості фінансування дефіциту, поданого одиницями міс­цевого самоврядування;

2) правильності доданого до бюджету прогнозу суми боргу оди­ниці місцевого самоврядування з усебічним урахуванням забезпечен­ня дотримання положень закону, що стосуються ухвалення і вико­нання бюджетів наступних років.

Рішення, про які йдеться в п. 1 ст. 12 закону Польщі «Про дер­жавні фінанси», мають бути опубліковані протягом місяця від дня подання постанови про бюджет одиниці місцевого самоврядування до регіональної рахункової палати, в порядку, передбаченому для опублікування постанови про бюджет.

У випадку негативного рішення регіональної рахункової палати необхідна відповідна постанова одиниці місцевого самоврядування.

У бюджеті одиниці місцевого самоврядування можуть створюва­тися цільові резерви і загальний резерв.

Цільові резерви створюються для видатків, детальний поділ на по­зиції бюджетної класифікації яких не може бути виконаний у період складання бюджету.

Сума цільових резервів не може перевищувати 5% видатків бюд­жету.

Загальний резерв не може бути вищим за 1% видатків бюджету.

Резервами, про які йдеться вище, розпоряджається правління оди­ниці місцевого самоврядування.

З бюджету одиниці місцевого самоврядування можуть бути виді­лені предметні дотації для бюджетних закладів і допоміжних госпо­дарств, які розраховуються за окремими ставками. Суми і період цих дотацій визначає постанова про бюджет.

З бюджету одиниці місцевого самоврядування можуть надаватися тільки іменні дотації визначеним громадським суб'єктам і лише на громадські цілі, пов'язані з реалізацією завдань визначеного рівня місцевого самоврядування.

Види податків і зборів у Польщі. їх вплив на доходи підприємств і домогосподарств

Податкова система Польщі складається з 11 видів податків. По­датки в Польщі поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки стосуються персонального доходу, прибутків чи майна.

Головні прямі податки:

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на доходи юридичних осіб;

• податок зі спадщини та дарування;

• сільськогосподарський податок;

• податок на лісове господарство;

• податок на нерухомість;

• транспортний податок;

• податок з власників собак.

Податок зі спадщини та дарування, сільськогосподарський пода­ток, податки на лісове господарство і нерухомість, транспортний податок та податок з власників собак є місцевими податками, які складають доходи гмін.

Непрямі податки включаються до ціни товарів або послуг.

їх платниками є продавці, але фактично податковий тягар лежить на споживачеві. У межах цієї категорії можна назвати:

• податок на товари та послуги (ПДВ);

• акцизний збір;

• податок з ігор.

Доходи гмін (органів місцевого самоврядування) також охоплю­ють чотири види зборів, які не мають всіх ознак податків згідно з положенням про податкові обов'язки.

Квазіподатки, так звані внески (перш за все внески у фонд соці­ального страхування), також є елементами польської податкової сис­теми, що підлягає щорічній переоцінці.

Фінанси малих і середніх підприємств у Польщі

В Польщі нараховується понад 3 млн. малих і середніх підприємств, на яких працюють близько 7 млн. осіб, і вони виробляють 48% ВВП країни. Відповідно до законодавства Польщі до малого підприємства відноситься таке, в якому працюють менше 50 працівників, обсяг реалізації - нетто не перевищує 7 млн. євро або сума активів його балансу не більше 5 млн. євро. До середнього підприємства відноситься таке, де середньорічно працюють не більше 250 працівників, обсяг реалізації - нетто не досягає 40 млн. євро або сума активів не перевищує 27 млн. євро.

Дослідження польських вчених показують, що основним засобом фінансування малих і середніх підприємств у Польщі є власні кошти. Банківський кредит виступає основним засобом фінансування для тих підприємств, на яких працюють понад 30 працівників. Найбільше користуються банківським кредитом цивільні спілки (акціонерні това­риства).

Бар'єрами для інвестиційної діяльності малих і середніх підпри­ємств є: високий рівень процентів по кредитах, труднощі з пошуку по­зичкових фінансів, у тому числі як у Польщі, так і за кордоном; відсут­ність можливості збільшення власних фінансових ресурсів; обмежені інвестиційні пільги; відсутність допомоги з боку місцевої влади.

Важливу роль у фінансуванні малих і середніх підприємств мо­жуть відіграти такі форми, як: лізинг, факторинг, франчайзинг, фон­ди венчурного капіталу.

Розвиток лізингових операцій у Польщі не відрізняється від світо­вих тенденцій. У цій країні найпопулярнішим предметом лізингу є легкові автомобілі та вантажівки.

Наступна форма фінансування — факторинг.. Клієнтами, які най­більше користуються ним, є підприємства виробничої сфери, а також організації торгівлі і сфери послуг. Висока плата за факторингові послуги веде до того, що багато малих фірм тільки інколи користу­ються факторингом.

Ще одна форма — франчайзинг. Хоча вона і не є формою фінан­сування у класичному розумінні, але може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств малого і середнього бізнесу. Фінансові переваги франчайзингу для вказаних підприємств полягають у на­ступному: можливість отримання позики від франчайзингової фірми, фінансування вказаною фірмою оборотного капіталу малого підпри­ємства тощо.

Певні кошти можуть заінвестувати у розвиток малих і середніх підприємств фонди венчурного (ризикованого) капіталу. Вони утво­рюються насамперед публічними інвесторами (урядовими агенціями, місцевими владами) і приватними інвесторами (банками, страховими компаніями, пенсійними фондами тощо). Кошти з цих фондів насам­перед отримують ті фірми, які зайняли сильні позиції на ринку, але не мають належного капіталу для подальшого розвитку. Ними також можуть скористатися невеликі фірми, які не мають змоги отримати кредити або випустити на ринок власні цінні папери.

Крім загальних форм оподаткування, малі підприємства могли користуватися спрощеними формами, які характеризувались: більш низьким рівнем зобов'язань, простими правилами і легкістю засто­сування в щоденній практиці.

Спрощена система оподаткування полягає у визначенні законодав­чим актом ставки податку у процентному чи абсолютному нараху­ванні, незалежно від величини прибутку — до визначеної в розпоря­дженні суми витрат і отриманого доходу. Ставка податку визначаєть­ся по конкретному виду діяльності фізичної особи або — в деяких випадках — товариства. Спрощене оподаткування означає спрощену форму звітності перед податковими службами. Це, безсумнівно, по­легшує розвиток малих підприємств, але є перешкодою в контактах з банками, які ставляться до цього з недовірою, не маючи повного уявлення про дійсні обороти, надходження і доходи фірми.

Важливим кроком для покращення фінансування малих і середніх підприємств може стати введення для них податку на прибуток в розмірі 19% (замість 27%) в 2004 p., хоча цей захід не всіма сприй­мається однозначно, оскільки юридичні особи платитимуть наймен­ший податок порівняно з фізичними особами.

Суттєві витрати несуть малі і середні підприємства Польщі на виплати по соціальному страхуванню. В 2000 р. середні підприємств витрачали на це близько 12,6% всіх коштів на оплату праці зайнятих на цих підприємствах.

Високі податки і значні соціальні відрахування призводять до того, що значна частина малих і середніх підприємств ведуть свою діяль­ність у тіньовій економіці. Частка цієї економіки у ВВП Польщі досить висока — від 14 до 27% (за різними оцінками). Тому уряд країни планує значно зменшити фінансовий тиск на малі і середні підприємства, щоб вивести їх діяльність з «тіні».

Запитання для самоперевірки

1. Які основні доходи і видатки державного бюджету Польщі?

2. Які основні доходи і видатки гміни у Польщі?

3. Які особливості оподаткування в Польщі ви можете назвати? Як це впливає на розвиток бізнесу в країні?